Постанова № 63648976, 23.12.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2016 року справа № 823/1801/16

09 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Попельнухи Ю.І.,

представники позивача, відповідачів та третіх осіб на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства Колос Чигиринщини до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_1, Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, ТОВ СП Нібулон, - про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

24.11.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов приватного підприємства Колос Чигиринщини (далі позивач) до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_1 (далі відповідач 1), Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області (далі відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 (номер запису про інше речове право 13627385) про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,8888га (кадастровий номер 7125487000:01:002:0637), що належить ОСОБА_2, за ТОВ СП Нібулон на підставі договору оренди від 04.03.2010 зі змінами, внесеними 01.06.2016.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення унеможливлює реалізацію позивачем права на користування земельною ділянкою, оскільки державний реєстратор прав на нерухоме майно із-за спірного рішення не реєструє договір оренди, укладений позивачем з ОСОБА_3 щодо тієї ж земельної ділянки. Позивач стверджує, що спірне рішення прийняте в період дії чинного договору позивача та після спливу строку чинності договору ТОВ СП Нібулон, а отже свідчить про подвійну реєстрацію речових прав, що не відповідає вимогам закону.

Відповідач письмових пояснень (заперечень) на позов не надав та надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Від третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору письмові пояснення (заперечення) або клопотання про розгляд за їх відсутності суду не надходили.

Згідно з ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд дійшов висновку задовольнити позов з таких підстав.

З виписки ЄДРПОУ суд встановив, що позивач зареєстрований юридичною особою з 15.01.2004 (код ЄДРПОУ 32482851).

Даними договору від 26.05.2011 №63 в матеріалах судової справи, укладеному позивачем, як орендарем, та ОСОБА_2, як орендодавцем, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125487000:01:002:0637 підтверджується право такого користування згідно з п.8 протягом 5 (пяти) років та державна реєстрація цього договору у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області (у Державному реєстрі земель запис від 03.08.2011 №712548704000150).

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом серії ЯИ №619554. Згідно з актом від 03.08.2011 сторони вищезгаданого договору здійснили її приймання-передачу.

Докази розірвання вказаного договору, у т.ч. скасування його державної реєстрації відсутні.

27.05.2016 позивач та ОСОБА_2 уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки терміном 10років. Актом тією ж датою здійснено приймання-передачу. Однак державний реєстратор рішенням від 26.10.2016 №32047213 відмовив у державній реєстрації цього договору з огляду на те, що заявлене право вже зареєстровано за іншим орендарем.

Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.17) підтверджується внесення запису №13627385 про інше речове право. Підставою його виникнення зазначено договір оренди б/н від 04.03.2010 між ТОВ СП «НІБУЛОН» та ОСОБА_2 та договір про внесення до нього змін б/н від 01.06.2016. Підстава внесення запису - рішення від 10.03.2016 (індексний номер 28665357) державного реєстратора ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Зміст іншого речового права полягає в передачі в строкове платне користування вищевказаної земельної ділянки терміном на 7 років з правом пролонгації. При цьому право власності зареєстроване у вказаному реєстрі 29.02.2016 о 17:40:38.

Оскільки докази розірвання або визнання недійсним договору з позивачем, як і скасування його державної реєстрації суду відсутні, державний реєстратор прийняв спірне рішення в період вже зареєстрованого речового права позивача.

З огляду на зазначене для вирішення спору суд врахував ч.1 ст.6 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV Про оренду землі (далі - ЗУ №161-XIV), якою встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

На підставі ч.5 ст.6 цього Закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтями 125-126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV (далі Закон №1952).

З аналізу наведених норм вбачається, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

П.1 ч.1 ст.2 Закону №1952 передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право оренди земельної ділянки згідно з п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952 підлягає обовязковій державній реєстрації.

Оскільки на підставі ст.17 ЗУ №161-XIV об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом, суд погоджується з доводами позивача про порушення оскаржуваним рішенням відповідача його прав.

Державна реєстрація прав відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1952 проводиться в такому порядку: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідач, що є суб'єктом владних повноважень, не надав жодного доказу в обґрунтування правомірності прийнятого оскаржуваного рішення всупереч вимог суду та не довів, що виконав вищевказані норми Закону №1952.

Згідно з ч.4 ст.18 Закону №1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 1 ч.1 ст.27 Закону №1952 встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.

На підставі п.3 ч.3 ст.10 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Верховний суд України в постанові від 29.09.2015 у справі №21-760а15 акцентував увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобовязаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Відповідач не довів, що реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншими юридичними особами, переконався про наявність та дійсність вже зареєстрованого речового права позивача.

Оскільки спірне рішення прийняте в період дії договору позивача з ОСОБА_3 від 26.05.2011 №63 про оренду вищевказаної земельної ділянки терміном на 5років, врахувавши вищевикладене суд дійшов висновку, що воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжним дорученням від 14.11.2016 №1365 підтверджується понесення позивачем витрат на сплату судового збору у сумі 1378,00грн. за звернення до суду з позовною заявою.

Суд врахував, що станом на час судового вирішення спору діяльність дрежавного органу, в якому працював відповідач 1, що прийняв спірне неправомірне рішення, а його функціональним правонаступником є відповіда 2. Тому суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача вказані витрати.

Керуючись ст.ст.2-11, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов приватного підприємства Колос Чигиринщини задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 13627385) про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,8888га (кадастровий номер 7125487000:01:002:0637), що належить ОСОБА_2, за ТОВ СП Нібулон на підставі договору оренди від 04.03.2010 зі змінами, внесеними 01.06.2016.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області (код ЄДРПОУ 04061323) на користь приватного підприємства Колос Чигиринщини (код ЄДРПОУ 32482851) судовий збір за подання позову в сумі 1378,00грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту її проголошення. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич