Постанова № 63648791, 21.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 грудня 2016 р. № 820/6067/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним висновок Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області "Про результати перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в ОСОБА_3 громадянки ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт" від 18.05.2016 року та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області "Про скасування дозволу на імміграцію в ОСОБА_3" №04/1-220725 від 18.05.2016 року громадянки ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в ОСОБА_3 громадянки ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняте за результатами розгляду її заяви від 03.11.2016 року та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області здійснити видачу нової посвідки на постійне проживання в ОСОБА_3 громадянки ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 03.11.2016 року;

- стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь громадянки ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, ІНФОРМАЦІЯ_1, 1102,40 грн. здійснених нею судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, є громадянкою Соціалістичної республіки ОСОБА_5, прибула в ОСОБА_3 у 2001 році. Керівництвом ВГІРФО УМВС України в Харківській області було прийнято рішення щодо надання ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт дозволу на імміграцію відповідно до п.6 ч.2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", як дружині іммігранта, та в подальшому документовано посвідкою на постійне проживання в ОСОБА_3. Проте, 18.05.2016 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області прийнято рішення №04/1-220725, яким скасовано громадянці СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт дозвіл на імміграцію в ОСОБА_3 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

Крім того, позивач звертався до відповідача з заявою про видачу нової посвідки на постійне проживання замість втраченої, на що 03.11.2016 року отримала рішення ГУ ДФМ у Харківській області про відмову у видачі посвідки.

Позивач вважає оскаржувані рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню у судовому порядку.

Представник позивача прибув у судове засідання, склав на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу в порядку письмового провадження та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, у судове засідання повноважного представника не направив про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку передбаченому ст.33-35 КАС України. (а.с.36).

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи судом встановлено, що громадянка СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт прибула в ОСОБА_3 у 2001 році та залишилася на постійне проживання в ОСОБА_3. Остання звернулась в установленому законом порядку до ВГІРФО УМВС України в Харківській області з заявою про отримання дозволу на імміграцію та надала передбачений Законом України "Про імміграцію" пакет відповідних документів. Згідно висновку ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 17.03.2005 року прийнято рішення про надання громадянці СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт дозволу на імміграцію в ОСОБА_3 на підставі пункту 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про імміграцію".

В подальшому, 17.03.2005 року УГІРФО УМВС України в Харківській області громадянці ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт видано посвідку на постійне місце проживання в ОСОБА_3, серія ХР №12781, терміном дії - безстроково. (а.с.12).

03.11.2016 року позивач звернувся з письмовою заявою до Головного управління ДМС в Харківській області про видачу нової посвідки на постійне проживання в ОСОБА_3, замість втраченої, в порядку, встановленої для її обміну.

Однак, відповідачем відмовлено у видачі нової посвідки на постійне проживання з посиланням на висновок та рішення ГУ ДФС у Харківській області від 18.05.2016 року про скасування дозволу на імміграцію.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в ОСОБА_3 на постійне проживання або прибули в ОСОБА_3 на тимчасове проживання передбачений Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (далі за текстом - Порядок № 251).

Пунктом 14 Порядку №251 визначено, що обмін посвідки також здійснюється у разі непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

У разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання (п. 22 Порядку).

Окрім того, у п. 3.18. Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС від 15.07.2013 р. № 681, де зазначено, що у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства можуть звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

Для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (п.15 вказаного Порядку №251).

Суд зазначає, що даний перелік необхідних документів як додаток до заяви є вичерпним.

Як підтверджено матеріалами справи, на підставі положень Порядку №251, 03.11.2016 року позивач звернувся до відповідача по справі - Головного управління ДМС у Харківській області, з письмовою заявою про обмін посвідки на постійне місце проживання Серії ХР №12781, в якій просив здійснити обмін посвідки у зв'язку з її втратою.

Підпунктом 3 п. 14 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 передбачено, що обмін посвідки здійснюється у разі непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

У разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання (п. 22 Порядку).

Згідно положень п.15 вказаного Порядку, де зазначено, що для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Суд зазначає, що даний перелік необхідних документів як додаток до заяви є вичерпним. Окрім того, як підтверджено матеріалами справи та зазначено представником позивача у позовній заяві, разом із заявою про обмін бланку посвідки позивач надав передбачений законом необхідний пакет документів. ОСОБА_1 - яких зауважень з боку відповідача щодо таких документів, - їх нестачі, підробки, чи їх невідповідності встановленому зразку чи належить іншій особі, - матеріали справи не містять.

Проте, висновком про розгляд заяви гр. СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт від 18.05.2016 року скасовано рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 17.03.2005 року про надання дозволу на імміграцію в ОСОБА_3 гр. СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, 27.10.1974 року народженя, визнано неправомірною та вилучено посвідку на постійне проживання серії ХР №12781 термін дії "безстроково" для подальшого знищення. Також скасовано реєстрацію місця проживання позивача та анульовано відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в ОСОБА_3 у паспортному документі гр. СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт. (а.с.29-31).

Даний висновок відповідачем обґрунтовано тим, що чоловіку позивача гр. СРВ Танг ОСОБА_2 було скасовано дозвіл на імміграцію та вилучена посвідка на постійне проживання в ОСОБА_3 ХС№043739, оскільки видана ніби-то з порушенням чинного законодавства. Що і слугувало на думку відповідача законною підставою для скасування посвідки на постійне проживання позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.11.2016 року відповідачем було видано позивачу копію рішення про скасування дозволу на імміграцію в ОСОБА_3, а також копію висновку від 18.05.2016 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Умови і порядок імміграції в ОСОБА_3 іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України "Про імміграцію", відповідно до ст. 1 якого, дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно положень ст. 12 ЗУ "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в ОСОБА_3 до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в ОСОБА_3; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до пунктів 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року (надалі за текстом - Порядок №1983), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

З аналізу положень Порядку випливає, що процедура розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію є досить складною та серед іншого, має часові рамки (подання ініціатора скасування дозволу на імміграцію розглядається у місячний строк), передбачає також надсилання запитів для отримання додаткової інформації ініціатору подання, іншим органів виконавчої влади, відповідним юридичним і фізичним особам, а також запрошення для надання пояснень самих іммігрантів, стосовно яких розглядається таке питання.

Суд зазначає, що відповідачем порушено свій обов'язок щодо всебічності та повноти отримання необхідної інформації з різних, передбачених законодавством джерел (від ініціатора подання, органів виконавчої влади, відповідних юридичних і фізичних осіб), необхідної для вирішення питання щодо скасування відповідного дозволу на імміграцію. Окрім того, при винесенні оскаржуваного рішення відповідач також знехтував обов'язком щодо запрошення для надання пояснень самого іммігранта - гр. СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт (позивача), стосовно якого і розглядалося відповідне питання скасування дозволу на імміграцію.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в ОСОБА_3 до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в ОСОБА_3; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Суд звертає увагу на те, що Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в оскаржуваному рішенні від 18.05.2016 року жодних з вищезазначених підстав не зазначило, а судом таких не встановлено. Крім того, не вказало на будь-який інший випадок, передбачений законами України.

Окрім того, посилання відповідача на скасування дозволу на імміграцію в ОСОБА_3 чоловіку позивача - гр. СРВ Танг ОСОБА_2, не є законною підставою для скасування дозволу на імміграцію позивача та вилучення безстрокової посвідки на постійне проживання в ОСОБА_3 з метою її знищення в розумінні положень статті 12 Закону України "Про імміграцію".

А тому, спростовує твердження ГУ ДМС України в Харківській області щодо скасування дозволу на імміграцію чоловіку позивачки, що на думку відповідача слугувало підставою для скасування позивачеві дозволу на імміграцію, вилучення посвідки та скасування реєстрації місця проживання гр. СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт шляхом винесеного оскаржуваного висновку та рішення.

Таким чином, рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 18.05.2016 року, яким серед іншого, скасовано гр. СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт дозвіл на імміграцію, вилучено посвідку та скасовано реєстрацію місця проживання прийняте з порушенням вимог ст. 2 КАС України, а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення: позивач тривалий час проживає на території України, зареєстрована підприємцем; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення Порядку №1983.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.12.2016 року у справі №К/800/27939/16 та ухвалі від 27.10.2016 року у справі №К/800/8201/16.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що подані позивачем документи разом з заявою про надання дозволу на імміграцію в ОСОБА_3 були достовірними, не підробленими та чинними.

Також, відповідачем не надано суду доказів існування інших підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, які передбачені ст.12 Закону України "Про імміграцію", а саме: відповідачем не надано суду вироку суду, яким іммігранта засуджено до позбавлення волі; будь-яких доказів того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в ОСОБА_3; доказів того, що скасування дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; відповідачем, також, не надано суду жодного доказу, який би підтверджував порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Крім того, суд звертає увагу, що станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію, УГІРФО МВС України в Харківській області, як уповноважений державний орган, перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановив, у тому числі, не було встановлено і подання недостовірних даних, у зв'язку із чим позивача було документовано посвідкою на постійне проживання.

Відповідно до ч.1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та обраного способу захисту, задля повного захисту прав та законних інтересів позивача, суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем висновок та рішення про скасування дозволу на імміграцію в ОСОБА_3 громадянці громадянки ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, ІНФОРМАЦІЯ_1, затвердженого ГУ ДМС України в Харківській області від 18.05.2016 року підлягають скасуванню у повному обсязі, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним рішення, - задовольнити.

Cкасувати висновок Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області "Про результати перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в ОСОБА_3 громадянки ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт" від 18.05.2016 року.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області "Про скасування дозволу на імміграцію в ОСОБА_3" №04/1-220725 від 18.05.2016 року громадянки ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в ОСОБА_3 громадянки ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняте за результатами розгляду її заяви від 03.11.2016 року.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області здійснити видачу нової посвідки на постійне проживання в ОСОБА_3 громадянки ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 03.11.2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 Мінь Нгуєт, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м.Харків, вул. Римарська, буд.24, код ЄДРПОУ 37764460).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко