Постанова № 63647219, 25.11.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2016 р. Справа № 804/5728/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Гелетій М.Т., розглянувши за участю:

представника позивача ОСОБА_1

у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»

до відповідача ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області ДФС

про визнання протиправною та скасування вимоги.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК»

звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 06.07.2016 року № 6100-17 ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області ДФС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 17.08. 2016 року ПАТ "Родовід Банк" отримало податкову вимогу ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.07.2016 року № 6100-17 про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 534,68 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана податкова вимога є безпідставною та протиправною, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач вказує на те, що ПАТ "Родовід Банк" визнано неплатоспроможним відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 року №107, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №261 від 25.02.2016 року "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Родовід Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". В подальшому строк тимчасової адміністрації було продовжено до 25 квітня 2016 року, а згодом до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку ПАТ "Родовід Банк".

Товариство зазначає, що порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому відповідно до п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області протиправно направила ПАТ "Родовід Банк" податкову вимогу від 06.07.2016 року №6100-17 на підставі приписів Податкового кодексу України, оскільки на цей банк поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, позивач зазначає, що ним було повідомлено відповідача листом від 10.06.2016 року №12.1-11-б.б/2590 про те, що ПАТ "Родовід Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та у ньому призначено тимчасову адміністрацію, однак ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області всупереч ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прийняла оскаржувану податкову вимогу.

На підставі наведеного позивач просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.07.2016 року №6100-17.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову представник відповідача адміністративний позов не визнав. Вважає, що направлення позивачу податкової вимоги №6100-17 від 06.07.2016 року не пов'язано з жодною обставиною, яка передбачена частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначає, що направлення оскаржуваної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку, оскільки відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Попередження в оскаржуваній податковій вимозі про виникнення права податкової застави на майно позивача не є накладенням арешту на кошти та майно банку. У зв'язку з цим представник відповідача вважає, що направлення позивачу податкової вимоги від 06.07.2016 року № 6100-17 відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про банки і банківську діяльність", а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі наведеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 року №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №261 від 25.02.2016 року "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Родовід Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", відповідно до якого в банку з 26 лютого 2016 року по 25 березня 2016 року запроваджено тимчасову адміністрацію та уповноваженою особою Фонду на делегування повноважень тимчасового адміністратора ПАТ "Родовід Банк" призначено ОСОБА_3 .

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.03.2016 року №419 "Про продовження строків тимчасової адміністрації в АТ "Родовід Банк" строк тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку АТ "Родовід Банк" продовжено з 26.03.2016 року по 25.04.2016 року.

Рішенням виконавчої дирекції цього Фонду від 25.04.2016 року №610 "Про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Родовід Банк" ОСОБА_3" продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Родовід Банк" ОСОБА_3 до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Родовід Банк" після скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року у справі №757/19277/16-ц .

З матеріалів справи слідує, що позивач листом від 10.06.2016 року №12.1-11-б.б/2590 повідомив ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про те, що ПАТ "Родовід Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та у ньому призначено тимчасову адміністрацію .

06.07.2016 року ОСОБА_2 ОДПІ склала та направила на адресу ПАТ "Родовід Банк" податкову вимогу №6100-17, в якій повідомила позивача про виникнення станом на 05.07.2016 року податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 534,68 грн. за основним платежем .

В даній податковій вимозі також зазначено, що, керуючись ст.29, 56, 60 Податкового кодексу України, ОСОБА_2 ОДПІ попереджає, що: починаючи з 01.07.2016 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України; органом доходів і зборів буде здійснено опис майна в податкову заставу. Крім того, ОСОБА_2 ОДПІ вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню, нараховану на нього (за їх наявності). Також позивача застережено, що в разі несплати суми податного боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу; можливе проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

Згідно п.1.3 ст.1 ПК України визначено, що, зокрема, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, спеціальним законом для правовідносин, які виникають під час запровадження тимчасової адміністрації або ліквідації банку, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

Згідно з ч.8 розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону №4452-VI, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, відповідно до ч.5 ст.36 Закону №4452-VI під час тимчасової адміністрації (тобто на момент прийняття та надіслання податкової вимоги) не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Однак суд зазначає, що направлення позивачу податкової вимоги від 06.07.2016 року №6100-17 не пов'язано з жодною обставиною, яка передбачена ч. 5 ст. 36 Закону №4452-VI.

Так, згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.59.1, 59.3 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Отже, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.

Відповідно до п.59.4 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У спірній податковій вимозі сума боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 534,68 грн. позивачем визначена самостійно в податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік від 15.02.2016 року але не сплачена у встановлені законодавством терміни.

При цьому дана сума є заборгованістю за основним платежем та не включає в себе жодних штрафів чи пені.

Направлення спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів банку та не є зверненням стягнення на майно банку, оскільки відповідно до п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

При цьому, відповідно до п.п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Отже, зазначення у спірній податковій вимозі попередження про виникнення права податкової застави на майно позивача не можна вважати застосуванням податкової застави, оскільки згідно ст.88 ПК України податкова застава виникає автоматично у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, податкового боргу (яким є в т.ч. сума грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації), і не потребує письмового оформлення.

Отже, в даному випадку відповідачем не вчинялись дії з примусового стягнення коштів чи майна банку, не нараховувались штрафні санкції чи пеня та не застосовувалась податкова застава.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2015 року по справі №815/1223/15.

Суд зазначає, що Закон №4452-VI не визначає особливу чи окрему процедуру повідомлення банку про наявність у нього податкового боргу з моменту віднесення банку до категорії неплатоспроможного та запровадження тимчасової адміністрації - до відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації; тому здійснення такого повідомлення згідно ПК України не є порушенням з боку податкового органу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що направлення ОСОБА_2 ОДПІ на адресу ПАТ "Родовід Банк" податкової вимоги від 06.07.2016 року №6100-17 про сплату податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 534,68 грн. відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 25.11.2016р.

У повному обсязі постанову складено 30.11.2016р.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_4