Ухвала суду № 63646253, 13.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/3381/16 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/783/6675/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шандри М.М.

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 «Ірокс» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Ірокс» про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Ірокс» про визнання права власності на квартиру №179 та мансардну квартиру №179-а у пятій секції будинку №418 на вул. Шевченка в м. Львові відмовлено.

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_4

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування всіх обставин по справі та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що позивач повністю сплатив передбачену договором вартість обєкта оренди та належним чином виконав свої зобовязання за договором, однак відповідач не виконав своїх обовязків щодо оформлення права власності на обєкт будівництва, чим унеможливлює для позивача отримання правовстановлюючих документів на квартиру та реєстрацію права власності.

В судове засідання позивач не зявився, причин неявки не повідомив, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, зважаючи на те, що такий повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Клопотання представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5, про відкладення розгляду справи колегія суддів вважала необґрунтованим, оскільки участь у іншому судовому засіданні вказаного представника жодним чином не слід вважати поважною причиною її неявки у дане судове засідання, про яке як позивач, так і його представники були повідомлені заздалегідь, а саме 21-24.11.2016 року, крім цього представником позивача жодним чином не обґрунтовано пріоритетності іншої справи порівняно із даною. Крім цього, як вбачається із матеріалів справи у позивача наявними є ще три представники, будь-яких заяв чи доказів про поважність причин неявки яких у судове засідання не представлено. Крім цього, відсутні будь-які дані про причини неявки самого позивача, а тим більше про поважність таких.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 331, 509, 611, 875, 876, 883 ЦК України, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затверджений Постановою КМ України від 13.04.2011 року №461 та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що 9.05.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 «Ірокс» було укладено договір № 030/5 (Попередній договір) та Договір підряду будівництва обєкта незавершеного будівництва № 30/5. За цими договорами відповідач передає позивачу однокімнатну квартиру № 179, загальною проектною площею 51,0 кв.м. 10-го житлового поверху 5-ї секції будинку по вул. Шевченка, 418 у м. Львові, а позивач оплачує вартість будівельно-монтажних робіт, необхідних для завершення будівництва.Загальна договірна вартість квартири за п.2.1 договору встановлена в розмірі 203490,00 грн. Остаточна вартість квартири після встановлення її фактичної площі (52,2 кв.м.) складає 309024,48 грн. включно з ПДВ. Вказана сума була повністю оплачена позивачем. Згідно п. 4.1.8 Договору Підрядник зобов'язався виконати та передати Замовнику стрихове приміщення загальною проектною площею 39 кв. м., що знаходиться над квартирою № 179, 10-й поверх, 5 секція.У відповідності з п. 4.1.5 Договору стрихове приміщення ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» було оформлене як мансардна квартира під № 179а, загальною площею 51,6 кв.м. Для фінансування вартості будівельно-монтажних робіт мансарди між Відповідачем та Позивачем укладений Договір № 49/5 купівлі об'єкта завершеного будівництва від 11 січня 2014 р.Згідно п. 4 Договору будівництва мансарди Позивач сплачує Відповідачу грошові кошти в сумі 258000,00 грн. Грошові кошти у розмірі 32398,00 грн. зараховуються Позивачу по Акту виконання робіт від 31 грудня 2013р. як оплата за мансарду квартири. Решту суми у розмірі 225602,00 грн. позивач сплачує відповідачу по графіку фінансування згідно додатку № 1 до договору № 49/5.Судом встановлено, що позивач здійснював оплату по договору згідно графіку платежів, який є додатком до договору.Додаткових договорів про зміну вартості мансардної квартири між сторонами не укладалося.Сторони 05.02.2014р. підписали акт приймання-передачі обєкту завершеного будівництва, за яким ОСОБА_2 «Ірокс» передало ОСОБА_4 квартиру №179 на вул.Шевченка 418 в м.Львові. Мансардна квартира №179а позивачу не передана.Згідно п. 1.2 Договору за умови виконання замовником своїх інвестиційних зобовязань у повному обсязі, замовник отримує право власності на обєкт інвестування. В матеріалах справи є декларація про готовність обєкта до експлуатації, зареєстрована Інспекцією ДАБК у Львівській області 10.07.2014 року, однак, докази державної реєстрації права власності на новостворене будівництво в матеріалах справи відсутні. Окрім того, згідно п.4.1.5 Договору, підрядник (ОСОБА_2 «Ірокс») зобовязується вчиняти усі необхідні дії надати необхідні документи у Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та інші підприємства, установи, організації, спрямовані на оформлення замовником (ОСОБА_4Я.) права власності на обєкт будівництва. Отже, здійснення оформлення права власності на належний замовнику обєкт інвестування є обовязком підрядника, який зобовязаний був це здійснити у встановленому законом порядку. Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач обрав спосіб захисту порушеного права, який не передбачений ні умовами самого договору, ні нормами матеріального закону, які регулюють спірні договірні правовідносини.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Як вбачається із матеріалів справи, вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, між сторонами було укладено договори підряду (завершення) обєкта незавершеного будівництва та купівлі-продажу завершеного будівництва, за якими позивач, за умови виконання ним своїх зобовязань у повному обсязі, набуває право власності на обєкти завершеного будівництва: квартиру №179 в будинку 418 на вул. Шевченка в м.Львові та однокімнатну мансарду квартири №179 в будинку 418 на вул. Шевченка в м.Львові. Тобто, згідно договорів позивач набув лише право на набуття в майбутньому права власності на обєкти завершеного будівництва, але не на обєкти нерухомості (квартири).

Дійсно позивачем вчинялись дії по виконанні договорів та такі практично виконані. Хоча що стосується другого обєкту (мансардна квартира №179-а у пятій секції будинку №418 на вул. Шевченка в м. Львові) відповідач факт виконання умов договору та набуття права власності на обєкт завершеного будівництва заперечує та вважає, що позивачем не виконано умов договору, які були ним змінені в односторонньому порядку, а саме збільшено вартість обєкта завершеного будівництва.

Крім цього, відповідачем не виконано умов договорів, що стосується вчинення необхідних дій спрямованих на оформлення позивачем права власності на обєкти будівництва.

Однак, за правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути предявлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. ОСОБА_2 власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон повязує виникнення в особи субєктивного права власності на певні обєкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний обєкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

У даній справі за змістом згаданих договорів позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Отже, підстав для визнання за ним права власності на спірні обєкти завершеного будівництва як квартири, немає.

Про вказане йдеться у ряді постанов Верховного Суду України, що прийняті в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України та є обовязковими до застосування, зокрема, у справах №6-2124цс15 від 10.02.2016 року, №6-2994цс15 від 20.04.2016 року; 36-160цс16 від 13.04.2016 року; №6-1502цс15 від 2.12.2015 року; №6-1858цс15 від 18.11.2015 року.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_6