Ухвала суду № 63646247, 14.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/6411/16 Головуючий у 1 інстанції: Котельва К.О.

Провадження № 22-ц/783/7082/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3 «ЕСТЕЙТ ОСОБА_4», ОСОБА_3 «ЕЛЛІКО» ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ ОСОБА_4», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛІКО» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,-

в с т а н о в и л а :

ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 жовтня 2016 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та винести нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову від 24.10.2016 року задоволити повністю. Вважає ухвалу такою, що винесена з порушенням норм процесуального законодавства, без достатнього зясування всіх обставин. Зазначає, що спірне майно вибуло з його володіння та без його волі та набуто відповідачами без будь-яких на те правових підстав, у звязку з цим існує небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, а невжиття заходів забезпечення позову ускладнить, або навіть зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі. Також, зазначає, що судом не було взято до уваги подані до матеріалів позовної заяви і одночасно як доказ обґрунтування заяви про забезпечення позову, копії Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які свідчать про те, що спірне майно вибуло з володіння апелянта, а також копії заяви про прийняття спадщини від 30.08.2011 року; заповіту від 22.04.2005 року; свідоцтва про смерть ОСОБА_6, які підтверджують, що апелянт є єдиним власником спірного майна.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача на підтримання апеляційної скарги, представника відповідачів в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, виходив з того, що позивачем не подано жодного належного доказу на підтвердження обставин, викладених у заяві, а тому у суду відсутні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а, також, до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Тому доводи заяви суд вважав недостатніми та не доведеними належними засобами.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обовязку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_2 заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ ОСОБА_4», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛІКО» про витребування з чужого незаконного володіння вказаних відповідачів, передання власнику (позивачу), а також визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом від 22.04.2005 року на нерухоме майно, що належало його матері ОСОБА_6, а саме: квартиру № 15 в будинку № 18 на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 14 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 13 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 7 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 5 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 6 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 16 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; нежитлові приміщення 3в-1, 3в-2, 3в-3, позначені за планом земельної ділянки літерою № А-3, загальною площею 100,3 кв.м., що розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Костюшка T., будинок 18; нежитлові приміщення 3в-4, 3в-5, позначені за планом земельної ділянки літерою № А-3, загальною площею 67,4 кв.м., що розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Костюшка T., будинок 18; будинок № 5 загальною площею 151,5 кв.м., житловою площею 60,8 кв.м., що знаходиться на вулиці Смерічка у селі Розлуч Турківського району Львівської області; земельну ділянку площею 0,2500 га, (кадастровий номер: 4625586900:01:002:0005), що розташована на території Розлуцької сільської ради Турківського району Львівської області вулиця Смерічка № 5, село Розлуч Турківського району Львівської області, цільове призначення для обслуговування житлового будинку; нежитлові приміщення 1-го поверху від 2-3 по 2-6, загальною площею 42,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Костюшка Т., будинок 18; квартиру № 3 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 3 «а» у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 3 «б» у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 4 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові.

Крім цього, позивачем вдруге, а саме 26.10.2016 року подано заяву про забезпечення вказаного позову, у якій позивач просить накласти арешт на спірне нерухоме майно, що належить відповідачам. В обґрунтування заяви позивач, безпосередньо у заяві, а, також, у своїх поясненнях у суді апеляційної інстанції, зокрема, вказував і про те, що, на його думку, існує небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також ускладнення чи навіть можливість невиконання рішення суду у даній справі у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, про які він просить. Також, невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачам незаконно користуватись майном та навіть відчужити його на користь інших осіб. Вказані його доводи базуються, зокрема, і на тому, що спірне майно та право на нього, перед тим як було набуто відповідачами, переходило через ряд осіб, а тому у нього є підозра, що таке в черговий раз може бути відчужене в той чи інший спосіб, що унеможливить виконання рішення суду.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та їх розяснень, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам вважає заяву ОСОБА_2 обґрунтованою, такою, що підлягала задоволенню та безпідставно була відхилена судом першої інстанції.

Як вбачається із змісту пояснень позивача та представника обох відповідачів, між сторонами виникло ряд спорів, що стосується нерухомого майна, яке є предметом позову у даній справі. Зі слів представника відповідачів позивач, не будучи власником майна, фактично продовжує користуватись спірним нерухомим майном, чого не заперечує і сам позивач обґрунтовуючи правомірність своїх дій.

Зважаючи на вказане слід вважати, що між сторонами дійсно виник спір з приводу майна, яке є предметом позову.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (а.с. 11-31, 94-151), власниками усіх обєктів нерухомості, що є предметом позову є відповідачі, тобто вимоги заяви про забезпечення позову, а саме про накладення арешту на спірне майно є співмірними із позовними вимогами; майно, про накладення арешту на яке подано заяву належить саме відповідачам та права інших осіб заходами забезпечення не порушуються.

Що стосується наявності чи відсутності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, то, на думку колегії суддів, є всі підстави вважати, що така існує.

Так, по-перше як вбачається із пояснень осіб, що беруть участь у справі, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (а.с. 11-31, 94-151) та листа ГУЮ у Львівській області позивачу від 10.03.2015 року а.с. 35-44), спірне нерухоме майно та право на реалізацію такого як предметів іпотеки у період з 2011 року по 2016 рік пять разів змінювало власника чи особу іпотекодержателя. При цьому, зважаючи на зміст вказаного листа ГУЮ у Львівській області, із аналізом вчинених правочинів, є обґрунтовані підстави вважати, що при вчиненні частини вказаних правочинів мали місце факти недотримання певних вимог закону.

Крім цього, як вбачається із даних вказаних державних реєстрів, на спірні обєкти нерухомості у період жовтня 2016 року відділами державної виконавчої служби було накладено арешти та у сторін немає даних про те у звязку із чим такі накладені.

Наведене вказує на реальність відчуження, вибуття із власності відповідачів спірних обєктів нерухомості та відповідно реальність загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Зважаючи на вказане доводи заяви про забезпечення позову слід вважати обґрунтованими та таку задовольнити, скасувавши оскаржувану ухвалу із постановленням нової, чим слід визнати обґрунтованими і доводи апеляційної скарги, задовольнивши таку.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 жовтня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на: квартиру № 15 в будинку № 18 на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 14 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 13 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 7 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 5 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 6 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 16 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; нежитлові приміщення 3в-1, 3в-2, 3в-3, позначені за планом земельної ділянки літерою № А-3, загальною площею 100,3 кв.м., що розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Костюшка T., будинок 18; нежитлові приміщення 3в-4, 3в-5, позначені за планом земельної ділянки літерою № А-3, загальною площею 67,4 кв.м., що розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Костюшка T., будинок 18; будинок № 5 загальною площею 151,5 кв.м., житловою площею 60,8 кв.м., що знаходиться на вулиці Смерічка у селі Розлуч Турківського району Львівської області; земельну ділянку площею 0,2500 га, (кадастровий номер: 4625586900:01:002:0005), що розташована на території Розлуцької сільської ради Турківського району Львівської області вулиця Смерічка № 5, село Розлуч Турківського району Львівської області, цільове призначення для обслуговування житлового будинку; нежитлові приміщення 1-го поверху від 2-3 по 2-6, загальною площею 42,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Костюшка Т., будинок 18; квартиру № 3 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 3 «а» у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 3 «б» у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові; квартиру № 4 у будинку № 18, розташовану на вулиці ОСОБА_7 у місті Львові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: М.М. Шандра

ОСОБА_8