Ухвала суду № 63640602, 16.12.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/10588/12

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі № 2607/10588/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду з вищезазначеною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 жовтня 2012 року Подільським районним судом м. Києва було постановлено ухвалу, відповідно до якої задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності в рівних частках відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3, до розгляду справи по суті.

Звертає увагу суду на те, що в частині позовних вимог, заявлених до нього, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2014 року було відмовлено, а стягнута з ОСОБА_3 сума 509 500,00 грн. повернута нею ОСОБА_2

Зазначає, що відповідно до ст.ст. 152, 154 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене звертається з даною заявою до суду та просить скасувати арешт, накладений на квартиру як такий, що після постановлення судового рішення та його виконання існує безпідставно.

Заявник та особи, які брали участь у справі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від представника заявника та заявника до суду надано заяви, згідно яких останні просять розгляд справи проводити за їх відсутності, доводи викладені у заяві підтримують в повному обсязі, від позивача до суду також надано заяву, згідно якої останній у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні, просить заяву розглянути за його відсутності, проти скасування заходів забезпечення позову не заперечує зважаючи на повернення суми, стягнутої судовим рішенням з відповідачки ОСОБА_3 на його користь, причини неявки в судове засідання відповідачки ОСОБА_3 суду невідомі

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб, відповідно до вимог ст. 158 та ч. 5 ст. 154 ЦПК України, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні суду дійсно перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Як вбачається з матеріалів справи, 9 жовтня 2012 року ухвалою суду було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності в рівних частках відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3, до розгляду справи по суті. (т. 1, а.с. 35-36).

Частина перша статті 151 ЦПК України визначає, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно ст. 154 ЦПК України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Зі змісту ухвали Подільського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 р. вбачається, що заходи забезпечення позову вживалися судом з метою забезпечення вимог ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо повернення ними боргу 512 000 грн.

При цьому, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2014 року борг стягнуто з ОСОБА_3 у розмірі 509 500,00 грн., в задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_1 відмовлено.

Із заяви позивача ОСОБА_2 від 16 грудня 2016 року наданої на адресу суду вбачається, що борг ОСОБА_3 вже повернула.

Таким чином, станом на день розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, відпала потреба у існуванні такого забезпечення, зважаючи на те, що позивач ОСОБА_2 не має претензій майнового характеру до ОСОБА_3, а в частині вимог до ОСОБА_1 взагалі відсутні задоволені судом позовні вимоги.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 своєї Постанови від 22.12.2006 року, № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Згідно статті 154 ЦПК України, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

З системного аналізу вказаних норм чинного цивільно-процесуального законодавства України з врахуванням роз'яснень наданих Пленумом Верховного Суду України можна зробити висновок, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, оскільки покликанні за наявності певних обставин, що свідчать про утруднення в майбутньому чи взагалі неможливість виконання рішення суду, гарантувати таке виконання. В той же час зважаючи на їх тимчасовість і залежність від таких обставин, які стають підставою для їх застосування, чинне законодавство не забороняє їх скасування коли в них відпала потреба або змінилися обставини, що зумовили їх застосування.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 11, 10, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги заявника знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, Постанови Пленум Верховного Суду України від 22.12.2006 року, № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 151, 152, 154 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі № 2607/10588/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Скасувати арешт з квартири АДРЕСА_2, що в м. Києві, яка належить на праві приватної власності в рівних частках ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, та заборону її відчуження, накладені ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ. С. Декаленко