Ухвала суду № 63640420, 20.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/1345/14 Головуючий у 1 інстанції: Варнавська Л.О.

Провадження № 22-ц/778/2970/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016 року про відмову в розстрочці виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5, про розподіл майна подружжя, придбаного під час шлюбу,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, придбаного під час шлюбу.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2014 року залучено до розгляду справи в якості третьої особи ОСОБА_5

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ 21103 ЗНГ, 2002 року випуску, колір сірий, кузов ХТА 21103020438231, двигун 21120512503 об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 5-а. кв.62. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд.5-а. кв.62. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на автомобіль ВАЗ 21103 ЗНГ, 2002 року випуску, колір сірий, кузов ХТА 21103020438231, двигун 21120512503. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію у розмірі 16 800 н. 1/2 частини вартості автомобіля ВАЗ 21103 ЗНГ, 2002 року випуску, колір сірий, кузов ТА 21103020438231, двигун 21 120512503. Стягнуто з ОСОБА_6 в доход держави судовий збір у розмірі 1 156 грн. 11 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 1 521 грн. 21 коп.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20 травня 2015 року рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 03 грудня 2014 року у цій справі змінено та виключено з повного тексту судового рішення, з резолютивної частини абзац 6 щодо припинення права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на автомобіль ВАЗ 21103 ЗНГ, 2002 року випуску, колір сірий, кузов ТА 21103020438231, двигун 21120512503.

В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ 17 грудня 2015 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2014 року в частині, що не змінена апеляційним судом, та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 травня 2015 року залишено без змін.

В лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду.

В обґрунтування заяви зазначив, що на виконання рішення суду ним було сплачено 1200 грн. основного боргу, та він визнає за собою суму боргу в розмірі 18321,21 грн. і в подальшому має намір добровільно здійснювати погашення суми боргу.

Проте на день звернення із заявою існують обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме несприятлива фінансова ситуація. Він працює в ТОВ «Дніпроспецторг-Україна», згідно довідки про доходи отримує мінімальну заробітну плату. Вказаної суми коштів вистачає лише на сплату комунальних послуг та на харчування. При цьому з цієї суми відраховуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підставі зазначеного просив розстрочити виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2014 року по справі № 333/1345/14-ц та дозволити сплачувати борг у розмірі 18321,21 грн. щомісячно по 500 грн., періодом з дня постановлення відповідного рішення суду до повного погашення заборгованості.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив із відсутності обставин, які у розумінні ст. 373 ЦПК України мають винятковий характер.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону і матеріалам справи.

За змістом статті 14 ЦПК України при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба як єдиний орган примусового виконання зобов'язана вжити всіх необхідних заходів для його виконання.

У частині першій статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в статті 373 ЦПК України.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 373 ЦПК України, ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави дійти висновку, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Під час розгляду заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 373 ЦПК України її задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Наведений у ст. 373 ЦПК України перелік виняткових обставин, що можуть враховуватися судом під час розгляду питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Стаття 373 ЦПК України не пов'язує суд зі згодою сторони на вжиття передбачених законом заходів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ст. ст.10, 60, 373 ЦПК України саме заявник зобов'язаний довести зазначений локальний предмет доказування, тобто виняткові підстави для відстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26 грудня 2003 року, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Перебування заявника в скрутному матеріальному становищі не відноситься до виняткових обставин, які б давали суду підставу для задоволення заяви. Той факт, що заявник має борги, не може являтись підставою для невиконання рішення суду.

Таким чином, наведені, заявником підстави для розстрочки виконання рішення суду не можуть уважатись винятковими, а тому суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про задоволення поданої заяви.

За своїм змістом апеляційна скарга є викладенням змісту заяви про відстрочку виконання рішення суду, яка отримала належну оцінку суду першої інстанції. Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, у апеляційній скарзі не наведено.

Описка суду в описовій частині рішення, де помилково зазначено замість «розстрочка виконання рішення» « відстрочка виконання рішення » не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки як вбачається зі вступної та резолютивної частин суд вирішив питання щодо розстрочки виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.

Керуючись ст.303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: