Ухвала суду № 63639008, 21.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/3630/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Кондора Р.Ю. і ОСОБА_2,

за участю секретаря: Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду від 25 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до Тячівського районного суду з позовом, у якому просила визнати недійним договір дарування від 01.10.2012 р., укладений між нею та ОСОБА_3, ? частини домоволодіння за адресою: вул. Спортивна, № 46, в смт. Солотвино Тячівського району.

На обґрунтування позову посилається на те, що такий договір укладено помилково, на вкрай невигідних умовах, під впливом тяжкої обставини та внаслідок психічного тиску.

Вона є пенсіонером, людиною похилого віку, а після смерті чоловіка потребувала постійного догляду та медичної допомоги. Таку допомогу їй надавав у тому числі й відповідач. Через деякий час він почав вимагати укладення договору довічного утримання, на що вона спочатку не погоджувалася. Однак, через деякий час унаслідок хворобливих явищ і нервового потрясіння вона фактично не могла розуміти значення своїх дій, чим скористався відповідач і примусив її укласти правочин. Перебуваючи у приватного нотаріуса, вчинила також оспорюваний правочин під впливом помилки та обману, оскільки її волевиявлення було спотворене.

Після укладення договору дарування вона продовжує проживати в будинку та користуватися ним, а відповідач навіть не отримав ключів від будинку і лише здійснив його перереєстрацію.

Також відповідач шантажував її перед укладенням правочину, чим здійснював на неї психологічний тиск. Окрім того, правочин укладено внаслідок тяжкої хвороби та на вкрай невигідних умовах. Якби вона не була хворою людиною, то ніколи б не подарувала своє єдине житло.

Вважає свій підпис на правочині помилкою, оскільки текст на документі був уже набраний, а його зміст їй не читали та не розяснювали.

У процесі розгляду справи ОСОБА_4 збільшила позовні вимоги та додатково просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.10.2003 р. земельної ділянки площею 0,0056 га, укладений між її чоловіком ОСОБА_6 і відповідачем, та договір дарування від 01.10.2012 року земельної ділянки площею 0,0310 га, укладений між нею і відповідачем.

На обґрунтування недійсності договору купівлі-продажу посилається на те, що такий укладено з порушенням приписів ч.2 ст. 65 СК України. Щодо договору дарування від 01.10.2012 року, то такий укладено під впливом неправомірних дій відповідача, а внаслідок похилого віку та стану здоровя вона помилилася щодо природи правочину.

Рішенням Тячівського районного суду від 25 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування ? частини житлового будинку з надвірними спорудами, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 01.10.2012 року. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0310 га, кадастровий номер 2124455900:02:002:0567, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 01.10.2012 року. В решті вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_7 ставить питання про скасування зазначеного рішення у частині визнання недійсними договорів дарування як незаконного та необґрунтованого, із ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Зазначає, що договори дарування відповідають всім вимогам закону, їх тест викладено зрозуміло, ніяких дефектів волі не мають. Матеріали справи не містять доказів укладення договорів унаслідок помилки, обману, фізичного чи психічного тиску, на невигідних умовах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб які зявилися в судове засідання, перевіривши, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування, то колегія суддів згідно з приписами ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором дарування, укладеним між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 01.10.2012 р., позивач подарувала відповідачу ? частину житлового будинку з надвірними спорудами в смт. Солотвино, вул. Спортивна, 46.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 01.10.2012 р., укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, позивач подарувала відповідачу земельну ділянку площею 0,0310 га, кадастровий номер 2124455900:02:002:0567, що розташована в смт. Солотвино, вул. Спортивна, 46.

Визнаючи недійсними зазначені договори дарування, суд першої інстанції виходив із того, що такі договори укладені під впливом помилки.

З цим висновком суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах матеріального права та підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, судом вірно зазначено, що ОСОБА_4 є особою похилого віку , має незадовільний стан здоровя і потребує у звязку з цим сторонньої допомоги, іншого житла немає, після укладення правочинів продовжує проживати вбудинку, а тому наявні підстави для визнання правочину недійсним на підставі ст. 229 ЦК України.

При цьому судом враховано правовий висновок ВСУ у справі № 6-202цс15 від 21.10.2015 року.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для визнання правочинів недійсними спростовуються вищезазначеним правовим висновком, який є обовязковим для всіх судів України.

При цьому колегія суддів констатує, що чинне законодавство не забороняє особі предявляти позов про визнання правочину недійсним із декільком підстав, навіть якщо вони є взаємовиключними.

У такому випадку суд повинен перевірити та дати оцінку всім обставинам, на які позивач посилається як на підставу для визнання правочину недійсним, та за встановлення хоча б одної задовольнити такий позов.

Оскільки судом встановлена наявність підстав для визнання правочинів недійсним як таких, що укладені під впливом помилки, і з цих підстав позивач також оспорював дані правочини, про що міститься посилання як в позовній заяві так і в заяві про збільшення позовних вимог, то суд вірно задовольнив їх, незважаючи на доведеність чи обґрунтованість інших підстав, на які посилалася ОСОБА_4 у своїй позовній заяві.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо невстановлення судом інших підстав для визнання паровичну недійсним (обман, психічний примус, під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах) не мають самостійного правового значення, не впливають на висновок суду першої інстанції і підлягають відхиленню.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню, а рішення Тячівського районного суду від 25 грудня 2015 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

2. Рішення Тячівського районного суду від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді