Рішення № 63638389, 09.12.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31412/15-ц

Провадження № 2/761/2118/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Толкач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним договорів, суд

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 800002890, укладений 26.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1, а також визнати недійсним Договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 800002890 від 26.12.2007 року, укладений 25.09.2009 року між тими ж сторонами.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 800002890, а 25.09.2009 року між тими ж сторонами укладено Договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 800002890 від 26.12.2007 року. Позивач вважає, що вказані договори слід визнати недійсними, оскільки, банк не попередив позивача про відповідні валютні ризики, чим порушив вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 3.8 Постанови Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Крім того, позивач вважає, що при укладенні договорів його було введено в оману відповідачем, оскільки, банком було занижено реальну процентну ставку по кредиту і абсолютне значення подорожчання кредиту. Також позивач зазначає, що у кредитному договорі відсутні положення, що регулюють умови відкриття, ведення та закриття рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має платити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни, тобто позивачеві не надано необхідної, достовірної та повної інформації про отриманні кредитні послуги.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою представника позивача суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи, 26.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 800002890, за умовами якого позивачу надано кредит у сумі 28 000 доларів США, процентна ставка - 12,5 %, дата остаточного повернення - 26.12.2022 року.

26.12.2007 року між тими ж сторонами укладено Договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 800002890 від 26.12.2007 року, яким змінено відсоткову ставку за користування кредитом та внесені зміни до додатку № 1 до кредитного договору.

За ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12 постанови від 28.04.78 N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так підпис позивача на кредитному договорі № 800002890 свідчить про те, що останній перед укладенням Договору в повній мірі в письмовій формі ознайомлений з умовами надання кредиту, в тому числі з сукупною вартістю Кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, методикою, що використовується Банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом процентами за користування ним, реальною процентною ставкою, абсолютним значенням і подорожания кредиту, а також іншою інформацією згідно з вимогами чинного законодавства України і відповідно зобов'язується виконувати зазначені умови належним чином.

З таких підстав ВСУ у своєму узагальненні від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив що помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Жодних зауважень чи застережень у позивача на момент укладення та підписання договору та Договору про внесення змін і доповнень №1 не було. Підписання свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені у договорі.

Разом з тим, відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів введення його в оману банком при укладенні спірних договорів, а також порушення норм чинного законодавства при укладенні таких договорів, суд дійшов висновку що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 6, 15, 203, 215, 525, 638 ЦК України, ст. ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним договорів- відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: