Рішення № 63637754, 19.12.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/2918/15-ц

Провадження №2/265/1178/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Міхєєва І.М.,

за участю секретаря судового засідання - Розсоха І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (далі по тексу ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги наступним.

21 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MR14GA00000030. Згідно з умовами кредитного договору, банк видав відповідачеві кредитні кошти у розмірі 18220,00 доларів США строком до 20 вересня 2027 року.

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами, які складаються із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією а також інші витрати згідно кредитного договору.

21 вересня 2007 року з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриваБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконує, заборгованість за кредитним договором станом на 06 лютого 2015 року складає - 53919,19 доларів США з яких: 15103,73 доларів США - кредитна заборгованість; 12358,58 доларів США - заборгованість за відсотками; 2070,00 доларів США - заборгованість за комісією; 21809,01 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобовязань, а також штрафи відповідно до договору : 10,81 доларів США - штраф (фіксована частина); 2567,07 доларів США - штраф (процентна складова).

Позивач, звернувшись до суду, просить солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 53919,19 доларів США , що за курсом НБУ станом на 06 лютого 2015 року становить 1247150, 97 гривень та судові витрати по справі.

Представник позивача ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. В останнє судове засідання не зявився, в письмовій заяві просила розглядати справу без її участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В письмових запереченнях наданих суду зазначила, що відповідно до п.12 договору поруки, порука припиняється після закінчення пяти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. Строк дії кредитного договору встановлено терміном до 20 вересня 2027 року, а тому підстави для застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності відсутні.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі. В заяві про скасування заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 серпня 2015 року, заявили про застосування до спірних правовідносин положень строку позовної давності, в задоволені позову просили відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_4, діюча на підставі договору про надання правової допомоги проти задоволення позову заперечувала. В обґрунтування заперечень вказувала, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06 вересня 2011 року по справі № 2-894/11 було достроково стягнуту з відповідачів, за рахунок предмета іпотеки, залишок боргу за тілом кредиту по вказаному кредитному договору, який на той час складав 14740,58 доларів США. У даній позовній заяві Банк необґрунтовано заявляє повторно вимогу про стягнення боргу за тілом кредиту в розмірі 15103,73 долари США. Також зазначила, що відповідно до п.7.1 кредитного договору визначено повернення кредиту щомісячними платежами у період з 20 по 24 число. У разі порушення термінів оплати, зокрема оплати не в повному обсязі на 120 календарних днів, позичальник зобовязаний повернути суму кредиту в повному обсязі в останній день місяця в якому відбулося порушення термінів сплати на 120 днів. Останній платіж за договором було здійснено 29 квітня 2009 року, тому відповідно до п.7.1 кредитного договору, датою дострокового повернення боргу в повному обсязі є 29 серпня 2009 року. З даним позов до суду Банк звернувся в травні 2015 року, тобто за межами позовної давності. Просила відмовити в задоволенні позову, оскільки сплив строк позовної давності в три роки, про застосування якого просили відповідачі. Зауважила, що зі спливом строку для стягнення боргу за кредитним договором для боржника ОСОБА_1, цей строк сплинув і для поручителя ОСОБА_2 Оскільки, відповідальність поручителя є похідною від того, існує чи ні обовязок Позичальника. Також просила звернути увагу суду, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, нарахування процентів відбувалось у тому числі і за ставкою 31,84 %. В той час, як в договорі встановлена фіксована процентна ставка в розмірі 27,4 % , що є підставою для припинення договору поруки, укладеного між Банком та ОСОБА_2, враховуючи поручитель згоди на зміну процентної ставки не надав.

Заслухавши пояснення сторін, що зявились, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

21 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MR14GA00000030 строком до 20 вересня 2027 року.

Згідно з п.7.1 кредитного договору банк видав відповідачеві кредитні кошти у розмірі 15000 доларів США, та у розмірі 3220.00 доларів США на сплату страхового платежу, а позичальник зобовязався повернути кредит у повному обсязі до 20 вересня 2027 року. Погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору здійснюється щомісячними платежами в період з 20 по 24 число кожного місяця в сумі 186,81 доларів США. (а.с.12-14)

Згідно п.7.4 кредитного договору, Позичальник зобовязався сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 27,76 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 21 вересня 2007 року, у цей же день між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № MR14GA00000030. (а.с.16)

Згідно умов Договору Поруки, поручитель зобовязався перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобовязань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору від 21 вересня 2007 року. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Пунктом 12 договору Поруки передбачено, що порука припиняється після закінчення 5 (пяти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Рішенням Орджонікдзевського районного суду міста Маріуполя від 06 вересня 2011 року, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації були задоволени. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MR14GA00000030 від 21 вересня 2007 року, в розмірі 20 031 (двадцять тисяч тридцять один) доларів США 75 центів, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 22.3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ ПриватБанк з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Дійшовши висновку про відмову в задоволенні позову суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 256 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК Українипередбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно достатті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п'ятоюстатті 261 ЦК Україниперебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як зазначалося вище, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів.

Відповідно до вимог частини другоїстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

За клопотанням представника відповідача судом була оглянута цивільна справа 2-894/11 за позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором MR14GA00000030 від 21 вересня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5

На аркуші 42 вказаної цивільної справи міститься оригінал письмової вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» направленої ОСОБА_1 01 вересня 2010 року, про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № MR14GA00000030 від 21 вересня 2007 року в тижневий термін з дати одержання вказаного повідомлення.

З урахуванням поштового обігу кореспонденції по місту Маріуполі строк повернення боргу за кредитним договором, в повному обсязі, враховуючи повідомлення вимогу є 12 вересня 2010 року.

Водночас згідно з ч.3 п.7.1 кредитного договору, сторони домовилися, що у разі порушення термінів оплати, (зокрема оплати не в повному обсязі) на 120 календарних днів, позичальник зобовязаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів сплати на 120 днів.

Згідно розрахунку наданого позивачем останній платіж за кредитним договором № MR14GA00000030 від 21 вересня 2007 року, ОСОБА_1 вніс 29 квітня 2009 року в сумі 333,83 долари США. (а.с.4-7)

Відповідно до п.7.1 кредитного договору, датою дострокового повернення боргу в повному обсязі є 29 серпня 2009 року.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, узгоджений сторонами в кредитному договорі строк про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, у разі порушення термінов його оплати, змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Окрім того, як встановлено судом, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 01 вересня 2010 року року повідомлення (вимогу) боржнику про дострокове негайне повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів (відсотків).

Отже, встановши в кредитному договору умови про дострокове повне повернення кредиту та повязаних з ним платежів, а також пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені,кредитор відповідно до частини другоїстатті 1050 ЦК Українизмінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з 29 вересня 2009 року.

Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 14 травня 2015 року.

З огляду на наведене слід дійти висновку про те, що вимогу до суду про виконання боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку позовної давності у три роки, починаючи з 29 вересня 2009 року, проте позов предявлено 14 травня 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності, визначеною ст. 257 ЦК України. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому суд відмовляє в позові про стягнення заборгованості за кредитним договором з божника ОСОБА_1

Щодо вимог про стягнення боргу за кредитним договором до поручителя ОСОБА_2, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.2 договору поруки від 21 вересня 2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором у тому ж розмірі що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків,, комісій, винагород, шрафів та інших платежів.

Дійшовши висновку про відсутність підстав про стягнення боргу за кредитним договором з боржника ОСОБА_1, слід дійти висновку і про відсутність відповідальності поручителя ОСОБА_2 за договором поруки.

З огляду на наведене у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Висновки суду в цьому рішенні повністю узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України викладеними в Постановах Верховного Суду України за № 6- 2251цс16 від 09 листопада 2016 року; № 6-2662 від 20 квітня 2016 року.

Керуючись ст.ст.10, 57, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, у розмірі 1247150 гривень 97 копійок відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено особами, які брали участь у розгляді справи в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: І.М. Міхєєва