Постанова № 63631978, 23.12.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3091/16-п Номер провадження 33/786/514/16Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2016 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1

за участю:

особи, що притягується

до адміністративної відповідальності ОСОБА_2

розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2016 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, не працюючий, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 275, 60 грн. в дохід держави.

Згідно постанови суду ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що 15.08.2016 року, о 08.00 год., на а/д „Харків-Сімферополь в м.Запоріжжя керував автомобілем НОМЕР_1, в стані наркотичного спяніння. Огляд на стан спяніння проводився в КУ „Обласний клінічний наркологічний диспансер. Своїми умисними діями ОСОБА_2 порушив п.2.9а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить визнати поважними причини пропуску строку на оскарження та поновити пропущений строк, вказуючи на те, що під час розгляду справи присутній не був, а копію постанови суду отримав 25.11.2016 року, а тому не мав змоги, в передбачені законом строки, оскаржити вказану постанову.

Окрім того, просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити у звязку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Факт перебування в стані наркотичного спяніння не заперечує та вказує, що в той день наркотичних засобів не вживав, а вживав їх раніше, але їх залишки не встигли вивестись із організму.

Водночас, судом не враховано, що працівники поліції примусили його визнати провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, під погрозою відібрати транспортний засіб.

Окрім того, посилається на незадовільний стан здоровя, у звязку з яким не мав змоги прибути на судове засідання, призначене на 04.10.2016 року.

Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених, перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

З огляду на положення ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.

Як вбачається із матеріалів справи, справу про адміністративне правопорушення було розглянуто суддею за відсутності правопорушника. Копію постанови суду ОСОБА_2 отримав 25.11.2016 року, а тому строк на апеляційне оскарження постанови пропущено з поважних причин.

Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та обєктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та зясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 15.08.2016 року та матеріалами доданими до нього.

Висновок судді ґрунтується на обєктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.

Положення ч.1 ст.130 КУпАП вказують на притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані алкогольного спяніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9(а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного спяніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 дійсно керував транспортним засобом в стані наркотичного спяніння, що підтверджується свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матеріалами справи.

Складаючи 15.08.2016 року протокол про адміністративне правопорушення, працівник поліції роти ДПС ГУНП в Запорізькій області запропонував ОСОБА_2 пройти огляд на стан спяніння медичному закладі, на що останній погодився.

Відповідно до висновку №5215 від 15.08.2016 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_2 перебував в стані наркотичного спяніння.

Тому, посилання апелянта щодо примушування працівниками поліції у визнанні ОСОБА_2 провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не заслуговують на увагу та суперечать фактичним обставинам, нічим не підтверджуються та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Водночас, твердження ОСОБА_2 про закриття провадження по справі у звязку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення не заслуговує на увагу.

Згідно положень ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч.3 ст.38 КУпАП.

Згідно п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Однак, відповідно до матеріалів справи, адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП вчинено ОСОБА_2 15.08.2016 року, тобто кінцевим строком притягнення останнього до адміністративної відповідальності, у відповідності до ст.38 КУпАП, становить 15.11.2016 року.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області винесено 14.11.2016 року, тобто в межах передбаченого законом строку накладення адміністративного стягнення, що свідчить про відсутність підстав для закриття провадження по справі.

Окрім того, посилання ОСОБА_2 на незадовільний стан здоровя суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки вказані відомості не підтверджені жодним належним доказом.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП належним чином обґрунтований сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, об'єктивність яких сумнівів не викликає.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП , -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2016 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2016 року відносно ОСОБА_2 без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ О.І. Захожай