Ухвала суду № 63630259, 21.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7528/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Калараша А.А.,

з участю секретаря судового засідання Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Інвест ЛТД» на ухвалу судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.05.2015 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, треті особи Українсько-Американського спільного підприємства «ОДЭНЖЕЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Інвест ЛТД», про встановлення фактів, визнання договору дійсним, визнання права власності,

встановила:

07.05.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом.

Разом з позовною заявою позивач ОСОБА_2 надав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Гагаріна 2 А, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначене приміщення, співвласником якого він є, оформлено на «Діва Інвест ЛТД» та виставлено останнім на продаж, у звязку з чим порушуються право власності на спірне приміщення Українсько-Американського спільного підприємства «ОДЭНЖЕЛ» та право власності ОСОБА_2 як засновника та власника зазначеного підприємства, та у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе відчудження цього приміщення, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.05.2015 року клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт та заборонено відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Гагаріна 2 А..

Не погоджуючись із ухвалою суду директор ТОВ «Діва Інвест ЛТД» ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права ставиться питання про скасування ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають ТОВ «Діва Інвест ЛТД» здійсненню господарської діяльності та накладаючи арешт на зазначене майно, суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування забезпечення позову шляхом накладання арешту на це майно, оскільки воно належить не відповідачу а третій особі. Також вказує, що районний суд не зясував правову сутність виниклих між сторонами правовідносин, не прийняв до уваги зміст позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду скасувати та питання про забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.3 ч.1 ст. 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

У порушенні зазначених норм, суддя в оскаржуваної ухвалі не зазначив мотивів, із яких він дійшов висновку про необхідність застосування обраних заходів забезпечення позову та обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, тобто суд порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Крім того, Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого субєкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які повязані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Суд першої інстанції на вказані вище обставини не звернув належної уваги, не встановив відповідність виду забезпечення позову самим позовним вимогам, не встановив власника майна, на яке накладається арешт, та вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не зясував питання про те, чи не перешкоджають такі заходи забезпечення позову господарській діяльності підприємства у розумінні п.п.4-5 вказаного вище Пленуму Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 3 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга директора ТОВ «Діва Інвест ЛТД» підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню та переданню на новий розгляд до суду першої інстанції, як така, що не відповідає вимогам процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 209,303, 307, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Інвест ЛТД» задовольнити частково.

Ухвалу судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.05.2015 року скасувати та питання про забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_4