Ухвала суду № 63630155, 21.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7808/16

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Артеменка І.А., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_6 про визначення порядку користування житлом та виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6 про визначення порядку користування житлом та виселення посилаючись на те, що вона займає в будинку кімнати №№ 1-1 та 1-2 площами 8,1 кв.м та 7,8 кв.м, а відповідачі - кімнати №№1-3,1-5 площами 8,1 кв.м та 21 кв.м. відповідно.

Такий порядок користування житлом був самовільно встановлений відповідачами без її згоди, тому її як власника він не задовольняє.

Протягом останнього часу у них виникають конфлікти по користуванню кімнатами і житлом, були випадки погроз і насильства, мирним шляхом вирішити це питання не вдається тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом, який було уточнено та просила визначити порядок користування АДРЕСА_1 виділивши в користування позивачу та ОСОБА_6 житлову кімнату №1-3 площею 8,1 кв.м, житлову кімнату №1-5, площею 21,4 кв.м, коридор №1-4 площею 4,9 кв.м, та кухню №1-6 площею 13,4 кв.м., а ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виділити в користування житлову кімнату №1-1 площею 8,1 кв.м, житлову кімнату №1-2, площею 7,8 кв.м, веранду №1-7 площею 9,7 кв.м, а також про виселення відповідачів з житлової кімнати №1-3 площею 8,1 кв.м, житлової кімнати №1-5, площею 21,4 кв.м.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, визначено порядок користування належним на праві власності ОСОБА_5 будинком АДРЕСА_1 виділивши в користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житлову кімнату №1-3 площею 8,1 кв.м, житлову кімнату №1-5, площею 21,4 кв.м, коридор №1-4 площею 4,9 кв.м, та кухню №1-6 площею 13,4 кв.м., а ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виділено в користування житлову кімнату №1-1 площею 8,1 кв.м, житлову кімнату №1-2, площею 7,8 кв.м, веранду №1-7 площею 9,7 кв.м. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з житлової кімнати №1-3 площею 8,1 кв.м, житлової кімнати №1-5, площею 21,4 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1102,4 грн..

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, яка у зв'язку з укладенням шлюбу змінила прізвище з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5», є власником АДРЕСА_1 на підставі договору про право забудови від 27.11.1954 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.01.2005 року. В будинку є зареєстрованими та проживають позивачка, її сини ОСОБА_6 та ОСОБА_2, невістка ОСОБА_4, онука ОСОБА_3, та правнучка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За вказаною адресою знаходиться житловий будинок під літ. «А», літня кухня літ. «Б», сарай літ «В», вбиральня літ. «Г», №1-5 огородження, І- мостіння. Будинок під літ. «А» складається з житлової кімнати 1-1, площею 8,1 кв.м., житлової кімнати 1-2, площею 7,8 кв.м, житлової кімнати 1-3, площею 8,1 кв.м, коридору 1-4, площею 4,9 кв.м, житлової кімнати 1-5, площею 21,4 кв.м, кухні 1-6, площею 13,4 кв.м, веранди 1-7, площею 9,7 кв.м.

ОСОБА_5 займає в будинку житлові кімнати 1-1 та 1-2, площами 8,1 кв.м та 7,8 кв.м, а відповідачі разом неповнолітньою дитиною, як окрема сім'я, займають кімнати 1-3 та 1-5 площами 8,1 кв.м та 21 кв.м.

Згідно з вимогами ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Нормами ст.391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Отже, виходячи із вимог закону саме позивач як власник розпоряджається своїм майном та визначає житлові приміщення , які мають право займати відповідачі, і на це право ніхто не може впливати.

Разом з тим, враховуючи наявність спору між сторонами, суд обгрунтовано вважав за можливе заявлені позивачем вимоги задовольнити, оскільки відповідачі відмовляються від запропонованого позивачем варіанту користування приміщеннями та відмовляються виселитися з займаних ними приміщень і вселитися в інші.

Запропонованим порядком користування приміщеннями права відповідачів не порушуються, вони залишаються проживати в будинку і забезпечені житлом.

Згідно з нормами частин 3 та 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає,опікуна, або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Приймаючи до уваги той факт, що в будинку також проживає неповнолітня дитина ОСОБА_7, суд правильно вважав за необхідне визначити порядок користування будинком АДРЕСА_1 наступним чином - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виділити в користування житлову кімнату №1-3 площею 8,1 кв.м, житлову кімнату №1-5, площею 21,4 кв.м, коридор №1-4 площею 4,9 кв.м, та кухню №1-6 площею 13,4 кв.м., а ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виділити в користування житлову кімнату №1-1 площею 8,1 кв.м, житлову кімнату №1-2, площею 7,8 кв.м, веранду №1-7 площею 9,7 кв.м.

У зв'язку з визначеним порядком користування відповідачі, в тому числі і неповнолітня ОСОБА_7, законним представником якої є відповідач ОСОБА_3, мають звільнити займані ними приміщення, а оскільки під час розгляду справи законні вимоги власника будинку вони не виконують, тому з метою усунення перешкод власнику в користуванні майном підлягають виселенню з житлової кімнати №1-3 площею 8,1 кв.м та житлової кімнати №1-5, площею 21,4 кв.м .

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на несплату судового збору позивачем по кожній заявленій вимозі, незадоволення судом вимог про зупинення провадження, неправильну оцінку судом доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, порушення п. 1 ст. 8 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: І.А. Артеменко

М.М. Драгомерецький