Ухвала суду № 63620717, 23.12.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/7268/14-к

Провадження № 1-кп/638/52/16

23.12.2016 рокусуддя Дзержинського районного суду м. Харкова Подус Г.С., розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420140000000100від 27.02.2014 року відносно ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420140000000100від 27.02.2014 року відносно ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2016 року було визначено головуючим суддею Подус Г.С.

Але, враховуючи той факт, що на момент проведення автоматизованого розподілу, а саме 15.12.2016 року о 16 год. 56 хв., суддя Подус Г.С. знаходилася на лікарняному, про що свідчить лист непрацездатності від 15.12.2016 року серія АГЯ № 061245, авто розподіл справи було проведено з порушенням вимог передбачених Положенням про автоматизовану систему документообігу суду від 26.11.2010 року №30 (з відповідними змінами та доповненнями), а саме п. 2.3.3., яким визначено, що не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли під час тимчасової непрацездатності судді.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 75 Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. ст. 75-79 цього Кодексу слідчий судця, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.

В розумінні положень ч. 2 ст. 81 КПК України заяву про самовідвід судді може розглянути той же суддя, в провадженні якого знаходиться справа.

Той факт, що було порушено порядок автоматизованого розподілу судової справи є безумовною перешкодою для розгляду кримінального провадженні визначеним складом.

У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів ( схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і ОСОБА_2 ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення обєктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Такий же обовязок на суддю покладено також ч.1 ст. 80 КПК України.

Сумніви в незалежності судді відсутні, коли, на думку ЄСПЛ, у «обєктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається ( «Кларк проти Сполученого Королівства»). Визначаючи, чи є суд незалежним, ЄСПЛ звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, щоможуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд ЄСПЛ іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини»). ЄСПЛ застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»).

Наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, має визначатись за субєктивним та обєктивним критеріями. Згідно з обєктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (вісник ВСУ № 4/2008 стор. 31).

Крім цього, в п.п.66,67,69,70 Рішення ЄСПЛ «Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, зазначено,що: «…п.66. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції , за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи

забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

67.Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

69. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

70. У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "ОСОБА_3 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "ОСОБА_4 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності , про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.

На підставі викладеного, прихожу до переконливого висновку про неможливість моєї участі у розгляді даного судового провадження в звязку з порушенням порядку його розподілу між суддями Дзержинскього районного суду м. Харкова, автоматизованою системою суду, передбаченого ч.3 ст. 35 КПК України, оскільки на момент розподілу справи суддя Подус Г.С. була тимчасово непрацездатна, про що свідчить лист непрацездатності, тому вважаю за необхідне задовольнити самовідвід у відповідності до ч.1 ст. 80 КПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 75, 80-82 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заявити та задовольнити самовідвід судді Дзержинського районного суду м. Харкова Подус Г.С. по кримінальному провадженню №420140000000100від 27.02.2014 року відносно ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

Кримінальне провадження №420140000000100у відношенні ОСОБА_1, передати до канцелярії суду для подальшого розподілу відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя