Постанова № 63613489, 14.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа № 917/1244/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 10 листопада 2016 року,

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 10-656/д від 09 листопада 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (вх. №3000 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 27 жовтня 2016 року у справі № 917/1244/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", вул. Шевченка, 2, м. Дніпропетровськ,49000

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (провулок Нестерівський, 5/3, м. Київ,04053) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36020, м. Полтава, вул. Монастирська,12)

про розірвання договору № 493/15/ТГ від 30.06.2015 року з 01.04.2016 року

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

про стягнення 26348,10 грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 493/15/ТГ від 30.06.2015 року, яка складається з: 24 174,99 грн. основного боргу та 2173,11 грн. пені.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27 жовтня 2016 року у справі № 917/1244/16 (суддя Тимощенко О.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про розірвання договору № 493/15/ТГ від 30.06.2015 року з 01.04.2016 року; зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (провулок Нестерівський, 5/3, м. Київ,04053) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36020, м. Полтава, вул. Монастирська,12) задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (вул. Шевченка, 2, м. Дніпропетровськ,49000, ідентифікаційний код 39572642) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (вул. Монастирська, 12, м. Полтава, 36020, р/р № 26001050005176 В ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпро, МФО 305299, ідентифікаційний код 22525915) 24 174,99 грн. основного боргу, 1362,74 грн. пені, 1336,66 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено в задоволенні вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" не погодилось з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні первісного позову та в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд в цих частинах його скасувати.

У судове засідання, яке відбулось 14 грудня 2016 року, з'явились належні представники сторін, які підтримали свої правові вимоги по справі.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (замовник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (Газотранспортне підприємство, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) 30.06.2015р. було укладено договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 493/15/ТГ ( Договір).

Звертаючись з вимогою про розірвання договору № 493/15/ТГ від 30.06.2015 року з 01 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" посилається на те, що після укладення Договору 30.06.2015 відбули такі зміни у законодавстві України, що суттєво впливають на права та обов'язки учасників договірних відносин.

Так, 01 жовтня 2015 року набрав чинності Закон України від 09.04.2015р. №329-VIII "Про ринок природного газу", 27.11.2015 року набрав чинності Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року. На думку ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", надання послуг ПАТ "Укрнафта" з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами безпосередньо покупцям природного газу (замовникам послуг з транспортування), які придбавають природний газ для подальшої реалізації споживачам, є таким, що суперечить чинному законодавству України, а тому для існування договірних відносин між ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" щодо транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами немає правових підстав, а їх подальше існування призведе до того, що Товариство вимушене оплачувати послугу з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами, не маючи при цьому джерело фінансування, оскільки споживачі Товариства при оплаті послуг з постачання природного газу її не сплачують через відсутність її у складовій ціни на природний газ. Правомірність позиції позивача за первісним позовом, на думку останнього, підтверджується листом НКРЕКП від 21.07.2016р. №7384/16.2.1/7-16, листом НКРЕКП від 10.05.2016р. №4519/16.2.1/7-16, листом НКРЕКП від 13.06.2016р. №5902/16.2.1/7-16 .

30 серпня 2016 року надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 26348,10 грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 493/15/ТГ від 30.06.2015 року , яка складається з: 24 174,99 грн. основного боргу та 2173,11 грн. пені.

За твердженням Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" за період з липня 2015 року по липень 2016 року ПАТ Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" згідно Договору № 493/15/тг було протранспортовано 1202,002 тис. куб. м природного газу на загальну суму в розмірі 208520,31 грн. За послуги з транспортування природного газу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" здійснило оплату наданих послуг на загальну суму в розмірі 184345,32 грн. Таким чином, як вказує сторона, за ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" утворилася заборгованість за Договором № 493/15/тг за надані послуги по транспортуванню природного газу в розмірі 24174,99 грн., яку позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути на його користь, а також 2173,11 грн. пені, нарахованої за період з 21.05.2016 р. по 26.08.2016 р.

З огляду на відсутність підстав для розірвання договору судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні первісного позову. Поряд з цим було частково задоволено зустрічний позов, стягнуто 24 174,99 грн. основного боргу та пеню лише в сумі 1 362,74 грн., враховуючи зазначення позивачем неналежного періоду прострочення та сум боргу на дані дати.

Не погоджуючись з доводами суду першої інстанції ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з підстав визначених в позовній заяві зазначає на нобхідності розірвання договору та відмови в задоволенні зустрічного позову, враховуючи відсутність доказів обсягів поставки природного газу.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам законодавства в повній мірі зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (замовник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (Газотранспортне підприємство, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) 30 червня 2015 року було укладено договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 493/15/ТГ ( Договір).

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

-Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послугу з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу Замовника до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС) для задоволення потреб населення, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами Договору ( п. 1.1);

-відповідно до п. 5.1 Договору № 493/15/тг тариф на послуги транспортування 1000 куб. м. природного газу внутрішньопромисловими газопроводами Газотранспортного підприємства складає 251,40 грн., в т.ч. ПДВ - 41,90 грн.;

-відповідно до п. 4.2 Договору № 493/15/тг кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовника до мережі газорозподільного підприємства визначається вузлами обліку газу, які встановлені на ГРС. Прилади обліку газу повинні відповідати вимогам, установленим для таких приладів обліку спеціально уповноваженим органом у сфері метрології;

-пунктом 4.2.1 Договору № 493/15/тг передбачено, що у випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до внутрішньопромислового трубопроводу Газотранспортного підприємства через ГРС, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовника та/або його споживачам визначається приладами обліку газу, які встановлені на ГРС;

-згідно з п. 5.5 Договору № 493/15/тг оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

-відповідно до п. 6.3.2 Договору № 493/15/тг Замовник зобов'язується: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами Договору;

-акти наданих послуг є підставою для визначення вартості надання послуг по транспортуванню природного газу відповідно до п. 3.1, п. 3.4 та п. 5.4 Договору № 493/15/тг;

-пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу;

-цей договір набирає чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 липня 2015р. та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення ( п.11.1);

-пунктом 11.2. Договору встановлено, що "Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов."

30 вересня 2015 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 про зміну тарифу на транспортування природного газу та погоджено сторонами, що з 1 жовтня 2015 року тариф на транспортування 1000 куб. м природного газу внутрішньопромисловими газопроводами Газотранспортного підприємства складає 164,04 грн., в т.ч. ПДВ - 27,34 грн.

30 листопада 2015 року укладено Додаткову угоду № 2 про зміну обсягу транспортування природного газу та погоджено сторонами, що з 1 липня 2015 року по 31 березня 2016 року плановий обсяг транспортування природного газу складатиме 1051,389,000 тис. куб. м. Цією ж додатковою угодою викладено п. 11.1 договору в наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між: сторонами з 01 липня 2015 року та діє до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення". Пунктом З вищезгаданої додаткової угоди передбачено: "Решта умов цього Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання Сторонами".

31грудня 2015 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 про зміну тарифу на транспортування природного газу та погоджено сторонами, що з 1 січня 2016 року тариф на транспортування 1000 куб. м природного газу внутрішньопромисловими газопроводами Газотранспортного підприємства складає 173,76 грн., в т.ч. ПДВ - 28,96 грн.

01 квітня 2016 року укладено Додаткову угоду № 4 про зміну тарифу на транспортування природного газу та погоджено сторонами, що з 1 квітня 2016 року тариф на транспортування 1000 куб. м природного газу внутрішньопромисловими I газопроводами Газотранспортного підприємства складає 169,68 грн., в т.ч. ПДВ - 28,28 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2016 року за вих. № 1283 від ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до відповідача за первісним позовом надійшов лист з пропозицією щодо укладення додаткової угоди № 4 про розірвання з 01 квітня 2016 року Договорів № 493/15/тг, № 494/15/тг, № 495/15/тг. А також 31 березня 2016 року за вих. № 1484 від ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" надійшов лист з пропозицією щодо укладення додаткової угоди № 5 про розірвання з 01 травня 2016 року Договорів № 493/15/тг, № 494/15/тг, № 495/15/тг та укладення додаткової угоди № 4 про зміну планового обсягу транспортування природного газу, а також про зміну строку дії договору.

У своїй відповіді від 11.04.16 №08-1910 на зазначені листи відповідач за первісним позовом повідомив про відмову розірвання Договору, посилаючись на умови пункту 11.2. Договору, наполягаючи на подовженні дії Договору до 31.12.2016 року.

На зазначений вище лист відповідача товариство надало свою відповідь від 24.05.2016 №2912вих-2651 щодо відсутності законних підстав продовжувати господарські взаємовідносини і наполягало на розірванні договірних відносин. Також листом від 24.06.2016 №2912вих-3395 позивачем за первісним позовом було відмовлено ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" в оформленні зі свого боку актів приймання-передачі послуг з транспортування за квітень 2016 року.

Як вбачається зі змісту первісного позову ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" просить суд розірвати договір, посилаючись на істотну зміну обставин.

Слід зазначити, що частинами першою та другою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

ТОВ "Дпіпропетрвськгаз збут" в обґрунтування позову зазначає, що газопроводи у Договорі, відносяться до внутрішньопромислових трубопроводів, які є складовою частиною технологічного процесу видобутку вуглеводної сировини і не є відокремленим видом господарської діяльності, а тому переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами не відноситься до господарської діяльності з транспортування природного газу.

Частиною першою статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ГК України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Статтею 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ "Укрнафта" не є власником/продавцем природного газу, що відповідно до Договору транспортується внутрішньопромисловими трубопроводами Товариства і надає послуги ліцензіатам з постачання природного газу виключно як газотранспортне підприємство.

За таких умов, внутрішньопромислові трубопроводи ПАТ "Укрнафта" не є складовою частиною технологічного процесу видобутку природного газу, оскільки послуги з переміщення газу у вказаний сказаний спосіб надаються Товариством, незалежно від факту та обсягів, видобутого ПАТ "Укрнафта" природного газу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що відповідач за первісним позовом в межах спірного Договору не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а по суті надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, отже, вказаний вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи.

Також обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач за первісним позовом посилається на листи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 21.07.2016 № 7384/16.2.1/7-16; від 10.05.2016 № 4519/16.2.1/7-16; від 16.06.2016 № 5902/16.2.1/7-16.

Відповідно до Положення "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014, Комісія для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; рішення, прийняті Комісією, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій.

Однак листи Комісії не носять обов'язкового характеру, а є лише інформацією до відома.

В листі Комісії від 21.07.2016 № 7384/16.2.1/7-16 зазначено про те, що вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, на думку Комісії, має відноситись на собівартість видобутку газу і враховуватися у ціні природного газу власного видобутку, проте далі за текстом Комісія вказує, що на даний час вказане питання законодавчо не врегульовано та наразі Комісією розробляється проект змін до постанови від 30.09.2015 № 2516, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на які покладені спеціальні обов'язки.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач за первісним позовом, всупереч своїй же позиції про суттєву зміну законодавства, укладав додаткові угоди до договору № 493/15/ТГ, продовжував отримувати послуги від відповідача, тобто своїми діями визнавав чинність договору та відсутність підстав для його розірвання.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" не обґрунтовано необхідність розірвання договору з 01.04.2016 року, адже за його твердженням такою підставою є зміна законодавства (01.10.2015 року набрав чинності Закон України від 09.04.2015р. №329-VIII "Про ринок природного газу", 27.11.2015 року набрав чинності Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року).

Як зазначено у змісті статті 652 ЦУ України, закон повязує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Таким чином, у разі якщо заінтересована особа не довела одночасної наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК, підстав для розірвання спірного договору немає. Аналогічну правову позицію про те, що підстав для розірвання договору немає, якщо заінтересована сторона не довела одночасну наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, викладено в постанові Верховного Суду України від 10 квітня 2012 р. у справі № 3-16гс12.

Враховуючи зазначене місцевий господарський суд правомірно зазначив, що позивач за первісним позовом документально не підтвердив наявність всіх елементів у розмінні статті 652 ЦК України, необхідних для розірвання Договору, а тому підстави для задоволення первісного позову відсутні.

Одночасно колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині часткового задоволення зустрічного позову та зазначає наступне.

Відповідно до п. З.1. договору № 493/15/ТГ послуги з транспортування газу оформляються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Пунктом 3.2. договору № 493/15/ТГ сторони передбачили, що Газотранспортне підприємство до восьмого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства.

Згідно п. 3.3. договору № 493/15/ТГ Замовник протягом двох днів з дати одержання акту наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.4. договору № 493/15/ТГ передбачено, що до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюється відповідно до даних Газотранспортного підприємства.

Таким чином, у разі наявності спору у визначенні обсягу наданих послуг - в договорі № 493/15/ТГ прямо передбачена пріоритетність даних Газотранспортного підприємства, яким за визначенням цього договору є ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз", якщо іншою стороною не буде доведене протилежне.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо недоведеності обсягів поставки природного газу, оскільки позивачем за зустрічним позовом надано суду Звіт про обсяги протранспортованого НГВУ "Полтаванафтогаз" газу для ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з липня 2015 року по липень 2016 року (Том 2 а. с.248). В даному звіті вказано як загальний обсяг протранспортованого для ТОВ „Дніпропетровськгаз збут" природного газу, так і обсяг за спірний період, в тому числі окремо за кожним договором.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується загальний обсяг протранспортованого природного газу з квітня 2016 року по липень 2016 року за договором № 493/15/ТГ , який становить 142,474 тис, куб. м.

Отже, станом на час розгляду справи ТОВ „Дніпропетровськгаз збут" має заборгованість за Договором № 493/15/тг за надані послуги по транспортуванню природного газу в розмірі - 24174,99 грн. за період з липня 2015 року по липень 2016 року, доказів оплати яких суду не подано.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі цього положення договору відповідачу за зустрічним позовом позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 2173,11 грн. В даному випадку колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що при розрахунку пені позивачем за зустрічним позовом не враховано періоду існування суми боргу та його розміру на кожну дату існування такого боргу, і сума, що підлягає стягненню, становить 1362,74 грн.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 27 жовтня 2016 року у справі № 917/1244/16 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27 жовтня 2016 року у справі № 917/1244/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2016 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий