Постанова № 63613486, 20.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа № 922/428/16

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Білоусова Я.О.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ (вх. №3113 Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2016 по справі №922/428/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ

до Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв

про стягнення 547 572,26 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Чугуївтепло" про стягнення пені у розмірі 147 924,70 грн., 3% річних у розмірі 26 219,02 грн. та суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 373 428,54 грн., а всього 547 572,26 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 12194/14-КП-32 від 31.01.2014 позивачем поставлено відповідачу протягом січня по грудень 2014року природний газ на загальну суму 1 524 610,95 грн. підтвердивши зазначене актами приймання-передачі природного газу, однак, відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманого газу виконані несвоєчасно, в зв’язку з чим відповідачу нараховані пеня, інфляційні, річні, які позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, п. 6.1, 7.2. договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2016 по справі №922/428/16 (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Чугуївтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" - суму пені у розмірі 59169,88 грн., інфляційні витрати у розмірі 277 260,07 грн. та 3 % річних у розмірі 26 219,02 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 6771,05 грн.

Відмовлено у стягнені пені у розмірі 88754,82 грн., інфляційних у розмірі 96168,47 грн.

Відстрочено виконання рішення суду до 10.02.2017.

Позивач із зазначеним рішенням суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2016 по справі №922/428/16 в частині відмови у стягненні пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП "Чугуївтепло" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 73962,35 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Від відповідача надійшов відзив (вх. 12297 від 06.12.2016) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується з доводами, викладеними у скарзі та вважає безпідставними її вимоги. Наводить обґрунтування своєї позиції у справі. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 представник позивача підтримав вимоги заявленої апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 13.12.2016 оголошено про перерву в судовому засіданні до 09-30 хвилин 20.12.2016 та запропоновано позивачу надати уточнення вимог апеляційної скарги щодо суми пені, яку він просить стягнути з відповідача.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тарасової І.В. та відпусткою судді Крестьянінова О.О. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Білоусова Я.О.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

В судове засідання 20.12.2016 позивач та відповідач не направили своїх уповноважених представників, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується підписами представників на повідомленні про оголошення перерви в судовому засіданні до 20.12.2016 09-30 хвилин (т. 4 а.с.167).

Зважаючи на встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, попередження сторін п. 6 резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 про те, що у разі неявки представників сторін до судового засідання та ненадання витребуваних судом документів справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, належне повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, які вважає достатніми для повного та об'єктивного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

31.01.2014 року між КП "Чугуївтепло" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладений договір № 2194/14-КП-32 про купівлю-продаж природного газу.

Пунктом 6.1. договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено господарським судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, позивачем на виконання умов договору передано за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у власність відповідача природний газ в обсягах обумовлених сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, відповідач своєчасно не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що зумовило звернення позивача з позовом у даній справі, в якому він просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 147924,70 грн., інфляційні витрати у розмірі 373428,54 грн. та 3% річних у розмірі 26219,02 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції здійснив власний перерахунок інфляційних втрат та дійшов висновку про неправомірність розрахунку позивача, внаслідок чого відмовив у задоволенні втрат від інфляції в сумі 96168,47 грн., як необґрунтовано нарахованих. Крім того, місцевий господарський суд зменшив розмір заявленої до стягнення суми пені на 88754,82 грн. (отже, зменшив розмір заявленої позивачем до стягнення суми пені на 60%).

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірними такі висновки суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України встановлено сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Згідно вимог статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем умов п. 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, та розрахунок господарського суду першої інстанції, дійшла висновку про те, що розрахунок місцевого господарського суду арифметично вірний та відповідає вимогам закону та договору.

Судова колегія зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Зазначене правомірно враховано господарським судом першої інстанції при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, які стягнуті за оскаржуваним рішенням.

Перевіривши розрахунок 3% річних заявлених до стягнення та присуджених до стягнення місцевим господарським судом, судова колегія дійшла висновку, що він є арифметично вірним та розрахований відповідно до вимог закону.

Приймаючи оскаржуване рішення щодо зменшення розміру пені, заявленого до стягнення, місцевий господарський суд скористався правом наданим п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Позивач в апеляційній скарзі вважає, що господарським судом безпідставно зменшено розмір заявленої до стягнення суми пені, чим порушено принцип рівності всіх учасників судового процесу.

Судова колегія, розглянувши доводи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом вимоги статті 83 ГПК України та статті 551 ЦК України, встановила наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а згідно зі ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

У п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права" надано господарським судам такі роз'яснення та рекомендації: п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи в суді першої так і апеляційної інстанції, відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості.

На підприємстві склалась складна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання та через дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами споживачів. До моменту прийняття нових тарифів у березні 2015 року тарифи на теплопостачання покривали лише частину витрат на їх виробництво.

Заборгованість населення перед відповідачем виникла по деяким підставам, що не залежать від волі відповідача. Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, заборгованість споживачів (населення) за теплопостачання перед відповідачем складає суму у розмірі 8776,7 тис. грн. Крім того, перед відповідачем мають заборгованість за спожиті послуги с теплопостачання бюджетні установи. Заборгованість складає близько 2269,0 тис. грн.

Тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи висновком судово-економічної експертизи № 36 від 20.10.2016, проведеної НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області в якому зазначено про те, що діяльність підприємства є збитковою, фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища.

Крім того, наявність тяжкого фінансового стану на підприємстві відповідача підтверджується фінансовими звітами відповідача (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи, що містяться в матеріалах справи).

На думку судової колегії, судом першої інстанції правомірно враховано те, що відповідач до моменту звернення позивача до суду з цим позовом повністю погасив суму основного боргу та те, що прострочка платежів відповідача об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв.

Отже, з урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, ступені вини відповідача та погашення ним основної заборгованості, застосовано положення процесуального закону щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом з огляду на фактичні обставини справи та з урахуванням норм чинного законодавства відстрочено виконання рішення до 10.02.2017 року.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду, у зв‘язку з чим суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 ГПК України, і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право на відстрочення виконання рішення. Однак при цьому, необхідною умовою такого розгляду є те, що заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом надано належну оцінку викладеним відповідачем (боржником) обставинам, що унеможливлюють негайне виконання прийнятого по справі рішення, а також документальним доказам, наданим на їх підтвердження, та зроблено обґрунтований висновок, що на даний час відповідач є неспроможним виконати рішення суду у дані справі разовим платежем, а дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно. Невідкладне вжиття до відповідача заходів примусового виконання судового рішення зі сторони органів Державної виконавчої служби (зокрема, звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника), зупинення видаткових операцій по банківських рахунках підприємства можуть призвести до його неспроможності вчасно погасити поточну заборгованість за спожитий природний газ, здійснити інші поточні платежі, що може мати наслідком припинення діяльності підприємства, в тому числі і банкрутство, втрату робочих місць та порушення інтересів територіальної громади міста, обслуговування якої здійснює відповідач.

Таким чином, доводи апелянта не підтверджені належними доказами.

Отже, з огляду на те, що доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, а також враховуючи наведені обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, під час розгляду судом встановлені та досліджені обставини у даній справі, на підставі чого вказане рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта щодо сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2016 по справі №922/428/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.12.16

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Білоусова Я.О.