Постанова № 63613414, 12.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа № 922/2970/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (позивача за зустрічним позовом) (вх.№3031 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 31.10.16 у справі №922/2970/16

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Люботин

про стягнення коштів в розмірі 136 000,00

та зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Люботин

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2016 року позивач - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, в якому просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 68 000,00 грн. та пеню у розмірі 68 000,00 грн. із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України, з посиланням на те, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу в.о. голови Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2014 року № 02-26/1-1806/11, у встановлений нею строк. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2040,00 грн.

В жовтні 2016 року до господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (відповідача за первісним позовом), в якій просив суд визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №196-р/к від 04.09.2014 року по справі №2/12-164/14. Судові витрати позивач за зустрічним позовом просив покласти на Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2016 року зустрічну позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято до розгляду сумісно з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2016 року у справі № 922/2970/16 (суддя Денисюк Т.С.) первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 штраф у розмірі 68000 гривень та пеню у розмірі 68000,00 гривень (на загальну суму 136 000,00 гривень) із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України на рахунок Управління Державної казначейської служби України у м.Люботин Харківської області. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 2040,00 гривень судового збору, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.

У апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував тих обставин, що відповідач не отримував вимоги про надання інформації, оскільки вимогу позивачем надіслано не за місцем реєстрації відповідача. Вважає, що ним не було порушено вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки не було отримано запиту щодо надання інформації.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу в.о. голови Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2014 року № 02-26/1-1806/11, у встановлений нею строк.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення повязаної із нею справи №820/6603/16, з посиланням на те, що 06.12.16 Харківський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №820/6603/16 за позовом ФОП ОСОБА_3 до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання дій протиправними.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про зупинення провадження у справі №922/2970/16, в звязку з його необгрунтованістю.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 18.04.2014 року №02-26/1-1806/11 адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відділення) розглянуто справу №2/12-164-14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийнято відповідне рішення від 04.09.2014 №196 - р/к, оскільки ФОП ОСОБА_3 не було надано інформації на вимогу у встановлений строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 1).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

При цьому, Закон України "Про Антимонопольний комітет України" не містить якогось вичерпного переліку випадків, при яких здійснюються повноваження голови територіального відділення Комітету або уповноваженої особи, що виконує його обов'язки, вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", вимоги органу Антимонопольного комітету України, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", встановлено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Фактичними підставами, у зв'язку з якими вимагається інформація, зокрема, можуть бути: з'ясування наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час розгляду заяви чи з власної ініціативи органів Комітету; розгляд справи про порушення; розгляд органом Комітету іншого питання (дослідження ринку, заявлених узгоджених дій чи концентрації) для вирішення якого необхідною є певна інформація.

Таким чином, у кожному випадку запиту (вимоги) про надання інформації запитується лише та інформація, яка стосується певного питання, що розглядається органом Комітету чи його територіальним відділенням та є необхідною, для вирішення цього питання.

Отже, направлення вимоги є лише способом одержання необхідної інформації для виконання покладених на орган Антимонопольного комітету України обов'язків.

Статтею 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено підстави для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Зокрема, пунктом 3 частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що однією з таких підстав є власна ініціатива органів Антимонопольного комітету України.

В сттатті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, п.1 резолютивної частини Рішення №196 - р/к визнано, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, не надавши інформацію, передбачену вимогою в.о. голови Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2014 №02-26/1-1806/11, у встановлений нею строк, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

За вчинення порушення, зазначеного в пункті 1 резолютивної частини Рішення №196 - р/к, на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Суд першої інстанції встановив, що копія Рішення № 196 - р/к направлена рекомендованим поштовим відправленням ФОП ОСОБА_3 разом з супровідним листом від 08.09.2014 № 02-26/2-4016 для виконання за його місцезнаходженням: вул. Репіна, 19, м. Люботин, Харківської області, 62433. Проте, зазначений лист був повернутий до Відділення у зв'язку з відмовою адресата (відповідача) від його одержання, про що свідчить довідка УДППЗ "УКРПОШТА"» додана до повернутого листа (арк. с. 58-59).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Згідно з абзацом другим та четвертим частини першої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Суд першої інстанції встановив, що ФОП ОСОБА_3 ухилявся від одержання листа яким Відділенням надіслано Рішення №196 - р/к, в звязку з чим Відділенням опубліковано оголошення про прийняття Рішення №196-р/к щодо ФОП ОСОБА_3 в газеті «Слобідський край» від 18.02.2016 №21, яка є офіційним друкованим виданням Харківської обласної ради (арк.с. 12).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано погодився з висновком Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та зазначив, що Рішення №196-р/к важається врученим відповідачу через десять днів з дня оприлюднення оголошення про прийняття Рішення в газеті «Слобідський край», тобто 29 лютого 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

В ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" звертається увага судів на те, що у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати, що за цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Суд першої інстанції правомірно враховуючи те, що зустрічну позовну заяву у даній справі Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 подано 04 жовтня 2016 року, тобто з пропуском строку на оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

Згідно зі ч.3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Суд першої інстанції встановив, що строк виконання Рішення №196-р/к шляхом добровільної сплати відповідачем штрафу у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, сплинув 29 квітня 2016 року.

Згідно із частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Позивач, керуючись частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за невиконання Рішення № 196 - р/к за період з 30.04.2016 до 25.07.2016 включно (тобто 87 календарних днів) нарахував пеню в загальному розмірі 88 740 (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок) гривень. Проте, частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", передбачено, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Отже, розмір пені, яку просило стягнути Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з відповідача, складає 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Згідно з статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та субєктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у звязку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобовязання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, а матеріалами справи підтверджується, що Рішення Комітету є законним та, відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та частини другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є обовязковим до виконання.

Частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази сплати штрафу за вищевказаним рішенням.

Суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 68 000,00 грн. штрафу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 68000,00 грн. (з урахуванням частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якою передбачено, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача (позивачем за зустрічним позовом) не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. керуючись ст. 3, 7, 12, 22, 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст.ст. 4, 35, 36, 50, 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції ", ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.10.16 у справі № 922/2970/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.12.16

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пушай В.І.