Постанова № 63613276, 08.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. Справа№ 910/2196/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київреклама» виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016

у справі № 910/2196/16(суддя - Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання повернути майно

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Іванов О.В., довіреність б/н від 10.03.2016

від відповідача: Борисюк О.В., довіреність №196-2343/КР від 13.05.2016

від третьої особи (апелянта): не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (відповідач у справі) про витребування майна з чужого володіння та зобов'язання повернути майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконний демонтаж представниками КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» інформаційного стенду (щита), що був встановлений позивачем на будівельному майданчику, а тому позивач на підставі ст. 321, 1212 ЦК України звернувся з вимогою про витребування із володіння КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» шляхом повернення ТОВ «Сітібудсервіс» інформаційного стенду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 прийняті рішення Господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду скасовано, справу передано на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановлення підстав, з яких у відповідача виникло право зберігати демонтовану конструкцію, яка належить позивачеві на праві власності і чи може останній утримувати таке майно, а також того чи не є дії відповідача з утримання цього майна втручанням в право позивача на мирне володіння своїм майном, яке йому гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 позов задоволено повністю. Витребувано з чужого незаконного володіння Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (УМДА) «Київреклама» майно - інформаційний стенд, площею 15*5 м у кількості 1 штука, вартістю 84 375,00 грн, що був демонтований 14.01.2016 та зобов'язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київреклама» повернути таке майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс». Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (УМДА) «Київреклама» на користь Товаристваз обмеженою відповідальністю «Стітібудсервіс» 1 378 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Комунальне підприємство «Київреклама» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що демонтаж спірної конструкції позивача було здійснено з дотриманням вимог законодавства та в межах повноважень, якими наділене КП виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київреклама», а тому зазначає про те, що помилковість висновків суду першої інстанції та безпідставне задоволення вимог позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 апеляційну скаргу КП виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київреклама» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/2196/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Н.Ф. Калатай, А.О. Мальченко. та призначено до розгляду на 08.12.2016.

У судовому засіданні 08.12.2016 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2016 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне.

05.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» та Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» уклали інвестиційний договір № 0503-ІД/13, за яким Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця», як землекористувач земельної ділянки площею 42,35 га, розташованої між просп. Правди та вул. Полковою в Подільському районі м. Києва залучає Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» до будівництва об'єкту житлової та громадської забудови з об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури орієнтовною площею 50 000 кв м та делегує йому забезпечення проектування та спорудження об'єкту, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» приймає на себе зобов'язання на свій ризик та за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проектування та спорудження об'єкта відповідно до проектної документації.

Як свідчать матеріали справи, на території будівельного майданчика для будівництва об'єкту за інвестиційним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» розмістило банерну зовнішню конструкцію, розміром 15х5 м з інформацією про строки будівництва та розміщення житлового району, замовника будівництва, проектувальника, генерального підрядника, осіб, відповідальних за виконання робіт та здійснення авторського нагляду, техніко-економічні показники об'єкту, а також з реквізитами дозволу на виконання будівельних робіт.

Виготовлення і монтаж такої конструкції, виробленої з металу було здійснено на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «РА артмастер», що підтверджується рахунком-фактурою від 26.06.2015 № 195 на суму 84 375,00 грн., актом здачі-прийняття робіт від 03.07.2015 № 195 та платіжним дорученням від 03.07.2015 № 51 на суму 84 375,00 грн. про оплату позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «РА артмастеру» вартості виготовлення і монтажу металоконструкції.

13.01.2016 працівниками Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» на підставі наказу Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.11.2015 № 348 було демонтовано спірний стенд, як рекламний засіб, та перевезено на спеціально відведену територію для подальшого зберігання.

З наявних матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що позивач звертався до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» з письмовою вимогою про безоплатне повернення демонтованого інформаційного стенду, площею (розміром) 15х,5 м, у кількості 1 штука, вартістю 84 375,00 грн, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» на праві власності. Оскільки у відповідь на направлені листи, КП «Київреклама» відмовилась у видачі демонтованого рекламного щиту до оплати вартості за демонтаж та його зберігання, позивач звернувся з позовом до суду. У зв'язку з відмовою у поверненні належного позивачеві майна, позивач вважає, що його права власника є порушеними, та підлягають судовому захисту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама являє собою інформацію про особу чи товар, що розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, а під рекламними засобами розуміються засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

22.09.2011 Київською міською радою прийнято рішення №37/6253 «Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві» (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 1.3 Порядку самовільно встановлена спеціальна конструкція - це спеціальна конструкція, що розміщується на майні або території підприємств комунальної власності або на внутрішній поверхні кабін ліфтів будинків комунальної власності та використовується для розміщення реклами без наявності Дозволу на розміщення реклами. Не вважається самовільно встановленою спеціальна конструкція, що розміщується протягом часу розгляду заяви розповсюджувача реклами про продовження строку дії Дозволу на розміщення реклами.

Приписами ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» слідує, що замовник будівництва вправі розпочати виконання будівельних робіт після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється; реєстрації цим органом декларації про початок виконання будівельних робіт; видачі замовнику таким органом дозволу на виконання будівельних робіт.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, початок будівельних робіт пов'язаний з необхідністю доведення до кола широкого загалу інформації про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, відомостей про категорію складності об'єкта будівництва, замовника та підрядників, розміщення яких передбачається на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них).

Згідно з п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13.04.2011 № 466 інформація про зареєстровану декларацію (реєстраційний номер, дата видачі, найменування органу державного архітектурно-будівельного контролю, який здійснював дії щодо реєстрації декларації і здійснює контроль за будівництвом об'єкта), виданий дозвіл (реєстраційний номер, дата видачі, найменування органу державного архітектурно-будівельного контролю, який видав дозвіл і здійснює контроль за будівництвом об'єкта), відомості про найменування об'єкта та його категорію складності, зображення об'єкта та його основні техніко-економічні показники, замовника, проектувальника, підрядників, осіб, відповідальних за здійснення авторського і технічного нагляду, відповідальних виконавців робіт з урахуванням внесених змін розміщуються на стенді завдовжки не менше ніж 1,5 метра і завширшки не менше ніж 1 метр, що встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці (за винятком індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них).

З наявних у справі фото знімків спірної металевої конструкції з відомостями про об'єкт будівництва, вбачається, що на ній містилися визначені спеціальним законодавством дані, а також ілюстрація майбутньої житлової і громадської забудови, що візуально була оформлена як інформація про товар.

Отже, зважаючи на викладене і враховуючи розміри спірної конструкції, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірна конструкція одночасно має характеристику як рекламного засобу, так і інформаційного стенду, наявність якого є передумовою для початку будівельних робіт згідно з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» і Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13.04.2011 № 466. При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що спірна конструкція, враховуючи її розміри і зміст, є виключно рекламним засобом, оскільки відповідачем не доведено, що чинним законодавством встановлено максимально допустимий розмір для інформаційного стенду при виконанні будівельних робіт чи заборону на розміщення на ньому іншої інформації, в той час, як згідно з п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» визначено лише мінімальні розміри даного щита та обов'язкові відомості, які на ньому повинні бути відображені.

Матеріалами справи підтверджується, що документу встановленої форми, виданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який дає право на розміщення зовнішньої реклами позивач не мав.

Відповідно до п. 1.3. Порядку КП «Київреклама» - це комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - комунальна власність територіальної громади міста Києва), здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства.

Згідно з п. 3.1.2. Порядку КП «Київреклама» за дорученням робочого органу здійснює в межах своїх повноважень перевірку за дотриманням вимог цього Порядку, огляд та обстеження РЗ на предмет відповідності їх місця розташування та типу схемі розміщення рекламоносіїв, що входить до складу відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку, вимагає усунення виявлених порушень та організовує або проводить власними силами демонтаж РЗ відповідно до цього Порядку.

З поданих сторонами документів судом встановлено, що 18.11.2015 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано наказ № 348 «Про демонтаж рекламних засобів», яким відповідачеві було наказано у строк до 31.12.2015 забезпечити демонтаж рекламних засобів, у тому числі, спірної належної позивачеві металевої конструкції відповідно до п. 17.3, 17.5, 17.6 розділу ІІ Порядку з посиланням на те, що її власник невідомий.

14.01.2016 представниками КП «Київреклама» був проведений демонтаж конструкції, про що складено Акт б/н від 14.01.2016 (а.с. 73 том 1) без підпису представника власника (балансоутримувача, законного користувача) рекламного засобу.

Порядок демонтажу рекламних засобів у м. Києві врегульовано у ст. 17 Порядку, де вказується, що демонтаж означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення рекламного засобу разом з основою від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання. При цьому демонтаж та подальше зберігання рекламного засобу не передбачає переходу права власності на них до територіальної громади міста Києва.

Демонтаж рекламного засобу є засобом протидії порушенню прав територіальної громади міста Києва щодо надання у тимчасове користування місць (для розміщення рекламного засобу) або усунення порушень договірних зобов'язань розповсюджувачами реклами за договорами про надання у тимчасове користування місць (власниками та/або законними користувачами рекламного засобу, а також засобом усунення порушень в інших випадках (п. 17.2).

Демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках: а) за відсутності маркування рекламного засобу; б) у разі виявлення самовільно встановлених рекламного засобу; в) якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку; г) якщо технічний стан рекламного засобу створює загрозу життю або здоров'ю людей та/або заподіяння шкоди (майнової чи немайнової) третім особам; д) у разі невідповідності технічних характеристик рекламного засобу та/або місця їх встановлення виданому дозволу на розміщення зовнішньої реклами; є) за наявності заборгованості розповсюджувача зовнішньої реклами по сплаті коштів за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), яке(-і) перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, більш ніж за 2 місяці; ж) у випадку зміни містобудівної ситуації за наявності відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та листа від замовника робіт з будівництва, реконструкції, ремонту тощо щодо необхідності демонтажу РЗ, що заважають проведенню відповідних робіт; з) в інших випадках, передбачених договором на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламного засобу, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва; и) користування місцем для розміщення рекламного засобу, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, за відсутності укладеного договору на право його тимчасового користування; і) недотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами вимог Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві.

Демонтаж рекламного засобу у випадках, встановлених п. 17.2 цього Порядку, здійснюється на підставі наказу дозвільного органу (п. 17.3).

У вказаних у п. 17.2 цього Порядку випадках (крім випадку, коли власника рекламного засобу неможливо встановити) демонтаж рекламного засобу має бути проведений власниками (законними користувачами) рекламного засобу самостійно за власний рахунок в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу про усунення порушень вимог порядку розміщення зовнішньої реклами (п. 17.4).

Вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представнику розповсюджувача реклами особисто під підпис. У випадках, передбачених підпунктами а), б), г), д), ж), з) п. 17.2 цього Порядку до вимоги додається акт, в якому зафіксовані виявлені порушення, за підписом представників дозвільного органу.

Демонтаж рекламного засобу здійснюється без направлення розповсюджувачу реклами вимоги, якщо власник або адреса власника рекламного засобу не встановлені.

Розповсюджувач реклами зобов'язаний протягом трьох днів або в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу, з моменту отримання вимоги усунути зазначені у вимозі порушення та повідомити в цей же строк дозвільний орган в письмовій формі.

Якщо розповсюджувач реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, вказаний у вимозі дозвільного органу, здійснюється демонтаж рекламного засобу (п. 17.5).

У разі необхідності демонтажу рекламного засобу дозвільний орган складає перелік рекламного засобу, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до КП «Київреклама» для забезпечення його виконання (п. 17.6).

Організація демонтажу або самостійне проведення демонтажу здійснюється КП «Київреклама» на підставі наказу дозвільного органу на умовах, визначених цим Порядком (п. 17.8).

Під час демонтажу рекламного засобу складається акт проведення демонтажу рекламного засобу, а також може складатися акт огляду технічного стану рекламного засобу з проведенням фото-та/або відеофіксації, які додаються до акта.

Акти складаються представниками КП «Київреклама».

У разі необхідності під час проведення демонтажу можуть бути присутні: власник або законний користувач рекламного засобу, балансоутримувач місця розташування рекламного засобу, представники державних органів, міських служб та інших організацій.

Кожний акт складається в двох примірниках і підписується всіма особами, присутніми під час проведення демонтажу. Один примірник акта залишається у дозвільного органу, інший надається власнику (законному користувачу) демонтованого рекламного засобу (на його письмову вимогу).

Демонтаж рекламного засобу не проводиться дозвільним органом, якщо розповсюджувач реклами у встановлений термін повністю усунув порушення та повідомив про це в той же строк дозвільний орган в письмовій формі (п. 17.9).

Згідно з п. 17.10 Порядку компенсація витрат, понесених підприємством, яке організувало або самостійно проводило демонтаж рекламного засобу, покладається на власника демонтованого рекламного засобу на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт та виставленого рахунка. Компенсація витрат здійснюється в строк, вказаний у рахунку. Компенсація витрат підприємства за зберігання демонтованого рекламного засобу здійснюється власником рекламного засобу за період з дати демонтажу рекламного засобу та по дату повернення рекламного засобу включно на підставі виставленого підприємством рахунка.

Відповідно до п. 17.11. Порядку розповсюджувач (законний користувач) має право на повернення демонтованого рекламного засобу після звернення до дозвільного органу на підставі таких документів: а) заяви на ім'я начальника довільного органу про повернення демонтованого рекламного засобу; б) документа, що підтверджує право власності (інше майнове право) на конкретний демонтований РЗ; в) документа, що підтверджує оплату вимушених витрат КП «Київреклама», пов'язаних з демонтажем РЗ, їх транспортуванням та подальшим зберіганням; г) документа, що підтверджує право уповноваженої особи на одержання демонтованого рекламного засобу

Дослідивши подані сторонами документи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність порушень при проведенні демонтажу спірної конструкції. Як вбачається із повноважень КП «Київреклама», останнє має право на здійснення перевірки за дотриманням вимог цього Порядку, огляд та обстеження рекламних засобів на предмет відповідності їх місця розташування та типу схемі розміщення рекламоносіїв. Згідно Переліку рекламних засобів, що підлягали демонтажу, Додаток №1 до наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.11.2015 №348, перелік таких рекламних засобів був складений на підставі отриманої інформації в щоденних звітах від КП «Київреклама» (а.с. 27 том 1). Враховуючи, що на інформаційному стенді позивача, який було демонтовано, було зазначено замовника будівництва, генерального підрядника, осіб, які відповідальні за технічних та авторський нагляд, суд зазначає, що представники КП «Київреклама» під час виконання своїх повноважень мали всі можливості для встановлення власника стенда, який відповідно до Порядку повинен був бути повідомлений про виявлене порушення в розповсюджені зовнішньої реклами та міг здійснити демонтаж конструкції власними силами.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що демонтаж спірної конструкції був проведений поза граничним строком, встановленого у наказі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.11.2015 № 348. Так, згідно п.2.1. наказу відповідач у справі зобов'язаний був здійснити демонтаж до 31.12.2015.

Колегія суддів звертає увагу, що наказ №348 від 18.11.2015 є актом індивідуальної дії, спрямованим виключно на КП «Київрекламу», в результаті прийняття якого в останнього виникають відповідні права та обов'язки. Враховуючи п. 17.18 Порядку, згідно якого демонтаж здійснюється у порядку визначеному саме в наказі, беручи до уваги чітко визначений період часу, протягом якого відповідач був уповноважений здійснити демонтаж відповідних конструкцій, відсутність інших актів, які б продовжували строк для демонтажу рекламних конструкцій, колегія суддів дійшла висновку про недотримання КП «Київреклама» порядку проведення демонтажу конструкцій, що належить позивачу у справі.

Оскільки позивач не надав суду доказів оскарження таких дій відповідача, при вирішення заявленого спору суд виходить з фактичних обставин і заявлених позовних вимог.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правом власності у розумінні ст. 316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес АД" проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що всі суб'єкти права власності (український народ, фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права) є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, наслідками вилучення та вивезення належної позивачеві металевої конструкції стали прямі перешкоди в користуванні і розпорядженні річчю, які унеможливили вчинення власником бажаних дій безпосередньо з цією річчю, використання її корисних властивостей, можливості визначення фактичної і юридичної долі речі. Отже, відбулося вибуття речі з законного перебування її у власника.

Вчинення дії, спрямованих на дотримання законності у сфері розміщення реклами у м. Києві не повинно бути прямо пов'язане з порушенням гарантованого Конституцією України права власності особи, яка певною мірою допустила недоліки у цій сфері та не була обізнана з наявністю щодо неї приписів адміністративного впливу.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.03.2016 позивач звернувся до відповідача і третьої особи з письмовою вимогою про безоплатне повернення інформаційного стенду, площею (розміром) 15х,5 м, у кількості 1 штука, вартістю 84 375,00 грн, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» на праві власності. Однак, станом на час вирішення спору відповідач не повернув позивачеві спірне майно, обґрунтовуючи це виключно необхідністю оплати позивачем понесених Комунальним підприємством «Київреклама» витрат на демонтаж та зберігання даної конструкції.

Київським апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача щодо передачі позивачеві після його звернення належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» майна через посилання на відсутність оплати вимушених витрат відповідача, пов'язаних з демонтажем рекламного засобу, його транспортування і подальшим зберіганням та утримання майна є такими, що порушують право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс».

При цьому, слід зауважити, що відповідач не позбавлений права звернутися в установленому законодавством порядку до позивача з вимогами про відшкодування своїх вимушених витрат, тоді як понесення цих витрат не надає відповідачеві права утримувати у себе майно іншої особи, про що було зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у цій справі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства України, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим висновок Господарського суду міста Києва про задоволення позову та витребування спірного майна у Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама».

Згідно з приписами ч.1 ст. 49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта, позивача у справі.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київреклама» виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/2196/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/2196/16 залишити без змін.

3. Справу №910/2196/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді Н.Ф. Калатай

А.О. Мальченко