Вирок № 63605936, 07.12.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2016 Справа №607/10604/16-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Мостецької А.А.

секретаря Хримко У.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010002550 від 22.07.2016 року відносно :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Черкаси, українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, має на утриманні двох малолітніх дітей - син ОСОБА_2, 2005р .н. та син ОСОБА_3, 2013 р.н., зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1, тимчасово не працюючої, раніше судимої,

-24 жовтня 2016 року Млинівським районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 120 (сто двадцяти) годин громадських робіт

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Свачія М.І.

потерпілої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

На початку липня 2016 року, точного часу та дати досудовим розслідуванням встановити не вдалося, у ОСОБА_1 повторно виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення орденів «Трудової Слави» III ступеня, «Трудової Слави» II ступеня та «Трудової Слави» І ступеня, видані на ім'я ОСОБА_6, які належать ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_1, з метою готування до скоєння крадіжки, попередньо придбала сувенірні ордени «Трудової Слави» III ступеня, «Трудової Слави» II ступеня та орденом «Трудової Слави» І ступеня, а також сувенірну книжку «Нагородженого орденами Трудової Слави трьох ступенів», в якій особисто зробила напис «ОСОБА_6», з метою подальшої підміни оригіналів на сувеніри.

Надалі, продовжуючи свою злочинну діяльність, 21 липня 2016 року близько 11 год. 00 хв., ОСОБА_1, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення майна ОСОБА_4, а саме: ордена «Трудової Слави» III ступеня, вартістю 800 грн, ордена «Трудової Слави» II ступеня, вартістю 6050 грн. та ордена «Трудової Слави» І ступеня, вартістю 20000 грн., зайшла до житлової квартири АДРЕСА_2, представилась журналістом і попросила ОСОБА_8 розповісти про біографію її батька ОСОБА_9 та показати виданні на його ім'я державні нагороди, ніби то з метою написання книги про видатних ветеранів праці.

Однак, ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, пристосувавши вищевказані речі для подальшого вільного вчинення кримінального правопорушення, реалізувати свій злочинний умисел не змогла, з причин, що не залежать від її волі, оскільки була виявлена працівниками поліції.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 намагалася завдати ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 26 850 гривень.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 заявила, що вину у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнає в повному обсязі.

Вона в липня 2016 року з метою готування до скоєння крадіжки, попередньо придбала сувенірні ордени «Трудової Слави» III ступеня, «Трудової Слави» II ступеня та орденом «Трудової Слави» І ступеня, а також сувенірну книжку «Нагородженого орденами Трудової Слави трьох ступенів», в якій особисто зробила напис «ОСОБА_6», з метою подальшої підміни оригіналів на сувеніри, однак завершити злочин їй не вдалось оскільки була виявлена працівниками поліції. У скоєному щиро розкаюється, та просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що в липні 2016 року ОСОБА_1 мала намір викрасти у неї з квартири, шляхом підміни сувенірних на оригінальні ордени, які належали її батькові ОСОБА_9, при призначенні міри покарання обвинуваченій покладається на думку суду.

Обвинувачена ОСОБА_1, визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодилася зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовилася від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 14 ч.2 ст. 185 КК України, тобто, готування до таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

07 грудня 2016 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_1 укладено угоду про примирення, згідно умов якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 14 ч. 2 ст. 185 КК України за встановлених у висунутому обвинуваченні обставин. Обвинувачена ОСОБА_1 повністю визнала свою вину у вчиненні діяння, передбаченого ч. 2 ст. 14 ч. 2 ст. 185 КК України, добровільно відшкодувала потерпілій завдані збитки, щиро розкаялася та попросила вибачення у потерпілої. ОСОБА_8 вибачила ОСОБА_1 Сторони примирилися між собою, у зв'язку з чим потерпіла ОСОБА_8 не має до неї та не матиме у майбутньому жодних претензій матеріального чи іншого характеру.

Також вказаною угодою, з врахуванням особи винної, наявності обставин, які пом'якшують покарання, відсутністю обставин, які обтяжують покарання, визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 14 ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, а саме: у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів) громадян.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ст.468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 14 ч.2 ст.185 КК України, яке згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_1 цілком розуміє відмову від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п.1 ч.5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом та що потерпіла ОСОБА_8 цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам норм КПК України.

Під час судового розгляду встановлено що обвинувачена у вчиненому щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину, усунула заподіяну шкоду, обставини що обтяжують покарання - відсутні. ОСОБА_1 позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей. Вказане істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, з огляду на це суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної 07 грудня 2016 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_1 угоди про примирення і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Окрім того, судом встановлено, що вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 24.10.2016 року обвинувачену ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_1 до постановлення вказаного вироку - в липні 2016 року вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 14 ч.2 ст. 185 КК України, за який притягується до кримінальної відповідальності, у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, їй слід визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів, у виді штрафу за даним вироком та 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт за вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 24.10.2016 року, які виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 під час досудового розслідування не обирався.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати, які слід стягнути з обвинуваченої, оскільки вони виникли через проведення експертизи речових доказів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 314, 370, 373, 374, 475, 476 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити укладену 07 грудня 2016 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_1 угоду про примирення.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 14 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй за даним кримінальним правопорушенням покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 50 ( п'ятдесят ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят ) гривень.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень за даним вироком та 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт за вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 24.10.2016 року, які виконувати самостійно.

Процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 11 665 грн. 30 коп. стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УКУ м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37977726).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Копії вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяА. А. Мостецька