Рішення № 63601217, 14.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/4822/16 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.

Є.У.№ 335/1512/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради про скасування наказів про дисциплінарне стягнення, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що вона працює у Комунальному закладі „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради на посаді доцента кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін з 2003 року.

Наказом ректору від 10.03.2015 року та від 31.03.2015 року їй було оголошені догани за порушення трудової дисципліни. Зазначені обставини в наказах не відповідають дійсності. Відповідачем були порушені вимоги ст.ст. 147, 149 КЗпП України, оскільки її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неповним з'ясуванням обставин, без наявності її провини, та без наявності шкоди інтересам власника.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, скасувати накази ректора Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради № 02-В від 10.03.2015 року та № 03-В від 31.03.2015 року про дисциплінарне стягнення, та стягнути моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2016 року позов задоволено частково. Скасовано наказ ректора Комунального закладу „Запорізький обласний інститут після дипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради № 02-В від 10.03.2015 року про накладання дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_3 В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в позові, ухвалити нове яким позов задовольнити у повному обсязі.

Також не погоджуючись з рішенням суду представник Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову, ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову,суд першої інстанції виходив із того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу ректора КЗ "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" від 10 березня 2015 року № 02-В було видано з порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення, визначеного ст. 149 КЗпП України.

Так, позивач працює у Комунальному закладі „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Запорізької обласної ради з 2005 року на посаді викладача, доцента кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін.

Наказом ректора Комунального закладу „Запорізький обласний інститут після дипломної педагогічної освіти Запорізької обласної ради № 02-в від 10 березня 2015 року доценту кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін ОСОБА_3 оголошена догана за порушення трудової дисципліни, за п.3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, з зазначенням обставин, а саме того, що ОСОБА_3 прийшла на заняття о 08-55 год., розпочала навчальний процес о 09-00 год, тоді як 05.03.2015 року ОСОБА_4 особисто у телефонному режимі повідомила ОСОБА_3 про те, що 10.03.2015 року у неї за розкладом 1 та 2 пари, початок пари о 08-30 год.

Суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст.1 48,149 КЗпП, за якими дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З посиланням на розяснення Пленуму Верховного Суду України ( п. 22) постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»суд першої інстанції при вирішенні справи з'ясовував, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Перевіривши додержання передбачених законом підстав та порядку застосування до працівників дисциплінарного стягнення, тобто законність наказу, суд дійшов правильного висновку, що відповідачем порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення, визначенийст. 149 КЗпП України.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 в акті про відмову від давання пояснень від 10.03.2015 року (а/с 107) власноручно письмово повідомила про її бажання надати пояснення після консультації з адвокатом. Ст.59 Конституції України передбачено право кожного на правову допомогу.

Незважаючи на бажання працівника надати пояснення, ректор Комунального закладу „Запорізький обласний інститут після дипломної педагогічної освіти Запорізької обласної ради в той же день видав наказ № 02-В про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про неповне, одностороннє встановлення дійсних обставин вчинення проступку, а відтак і незаконність наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Одночасно підставою для такого висновку суду стало і врахування тієї обставини, що ОСОБА_3 з 13.12.2014 року по 09 березня 2015 року перебувала на лікарняному, 10 березня 2015 року був її перший робочий день після тривалого лікарняного, з розкладом занять на курсах підвищення кваліфікації належним чином не була повідомлена, що свідчить про те, що відповідачем не враховані обставини запізнення на лекцію ОСОБА_3, та наявність її вини.

Посилання Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" в апеляційній скарзі на те, що законом не встановлений строк, протягом якого працівник може надати пояснення, а тому акту про відмову у наданні пояснень було достатньо для вжиття заходів притягнення до відповідальності, суперечить вимогам розумності та справедливості, які застосовуються при вирішенні питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відтак оскаржуване рішення в частині визнання незаконним та скасування наказу ректора Комунального закладу „Запорізький обласний інститут після дипломної педагогічної освіти Запорізької обласної ради № 02-в від 10 березня 2015 року про оголошення догани доценту кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін ОСОБА_3 не підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з дотриманням закону та є обґрунтованим.

Також позивач оскаржувала наказ ректора Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Запорізької обласної ради № 03-в від 31 березня 2015 року, яким їй як доценту кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін оголошена догана за порушення трудової дисципліни.

За цим наказом вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності за прогул без поважних причин, за п.4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме за те, що 17.03.2015 року ОСОБА_3 покинула приміщення інституту о 09-20 год., не поставивши до відома завідувача кафедри. Об 11-10 год. ОСОБА_3 прийшла до другого корпусу інституту для проведення навчальних занять відповідно до розкладу, о 14-30 ОСОБА_3 покинула другий корпус інституту та на основному місці роботи у цей день не зявилася. В наказі зазначені підстави для його винесення, а саме службова записка завідувача кафедри Васильченко Л,В., пояснювальна записка лаборанта кафедри ОСОБА_5, акт про відмову ОСОБА_3 надати пояснення.

Суд першої інстанції досліджував питання законності притягнення до відповідальності позивачки за скоєний прогул, проте не врахував наступне.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 із подальшими змінами "Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпПУкраїни правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Позивачка свою відсутність з 9:20 год. до 11:10 год. пояснила тим, що у цей час була запрошена на прийом до голови Запорізької обласної ради з питань діяльності роботи інституту в умовах реформування системи освіти України, що підтверджується довідкою за підписом заступника керуючого справами - начальника управління організаційного забезпечення діяльності ради виконавчого апарату Запорізької обласної ради.

Сторонами не заперечується, що відповідно до п. 1.3 Статуту КЗ "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" інститут підпорядкований, підзвітний та підконтрольний Запорізькій обласній раді, а також за галузевою спрямованістю підвідомчий Управлінню освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації.

Таким чином, позивач перебувала у засновника інституту саме як доцент кафедри КЗ "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" та з питань діяльності цього закладу, тому підпорядкованість і підзвітність інституту, а, отже, і позивача, як працівника цього закладу, передбачена Статутом КЗ "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти".

Відповідно до ч. 1ст. 147 КЗпП Українидогана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни.

Факту порушення трудової дисципліни в даному випадку не доведено.

Крім зазначеного, як пояснила позивач, вона після повернення з облради провела лекцію та продовжувала перебувати на роботі до кінця робочого дня.

Належних доказів на підтвердження відсутності позивача на роботі 17 березня 2015 року з 14:30 год. до кінця робочого дня відповідачем не надано.

Так, в КЗ "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" не ведеться облік часу прибуття працівників до інституту та часу їх вибуття, вхід до інституту не обладнано пропускною системою, інститут складається з двох окремих будівель, розташованих на достатньо великій відстані одна від одної.

Крім зазначеного, відповідач не зазначив до яких наслідків призвела нібито відсутність позивачки на робочому місці з 10 години. Так, відповідачем не заперечується, що позивач перебувала на роботі до 14 години, проводила заняття.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу № 03-в від 31 березня 2015 року не ґрунтується на законі та не враховує фактичні обставини, а тому підлягає скасуванню.

Позивачем також заявлявся позов про відшкодування моральної шкоди.

У п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 9 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Досліджуючи обставини справи в частині позову про відшкодуванням моральної шкоди судова колегія виходить з наступного.

Вимагаючи відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, ОСОБА_3 зазначила в позові про моральні страждання, втрату можливості спокійно та нормально працювати, створення нестерпних умов праці та побоювання незаконного звільнення.

Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції позивач не надала будь-яких доказів на підтвердження зазначеного.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За обставинами справи позивач не була позбавлена можливості працювати та отримувати заробітну плату, відомості про створення їй перешкод у здійсненні своїх трудових прав не надані.

Крім того, судова колегія враховує, що наказ № 02-в від 10 березня 2015 року суд першої інстанції визнав таким, що не відповідає закону з підстав недотримання порядку притягнення до відповідальності.

З огляду на зазначене та відсутність доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, судова колегія вважає, що поновлення прав позивача шляхом скасування наказів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є достатньою компенсацією завданої їй моральної шкоди.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в іншій частині.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2016 року у цій справі скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування наказу № 03-в від 31 березня 2015р. та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради про скасування наказу про дисциплінарне стягнення, № 03-в від 31 березня 2015 задовольнити.

Скасувати наказ ректора Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради № 03-В від 31.03.2015 року про дисциплінарне стягнення відносно ОСОБА_6

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: