Ухвала суду № 63597260, 21.12.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/1066/16-ц Провадження № 22-ц/772/3602/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

головуючого судді Голота Л.О.

суддів Кучевського П.В., Рибчинського В.П.

при секретарі Топольська В.О.

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 26.10.2016 року -

встановила:

14.07.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.08.2013 року, відповідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 4200 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 26.10.2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредиту в сумі 10802 (десять тисяч вісімсот дві) гривні 22 копійки за кредитним договором № б/н від 13.08.2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1317 (одна тисяча триста сімнадцять) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Банку відмовити.

Вважає, що задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції не зясував дійсні обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права і невірно застосував норми матеріального права.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні 14.12.2016 року просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін. У судове засідання 21.12.2016 року не з»явився з невідомих суду причин.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Завданням апеляційного провадження є перегляд за апеляційною скаргою справи і судового рішення на предмет правильності встановлення судом першої інстанції обставин у справі та застосування норм права.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлені наступні обставини.

13.08.2013 року ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 4200 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Власник картки зобовязаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач в порушення зазначених умов договору зобовязання за вказаним договором не виконала. Станом на 30.04.2016 року прострочена заборгованість склала 10802,22 гривень, з яких:

-3848,61 гривень заборгованість за кредитом;

-6139,22 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом;

-300 гривень заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-514,39 гривень штраф (процентна складова).

Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з умов укладеного договору, які порушені відповідачем - допущено прострочення сплати кредиту та відсотків, а тому і стягнув суму заборгованості.

Позичальником згідно кредитного договору є відповідач ОСОБА_3, яка згідно вказаного договору зобовязувалася повернути кредит та несе відповідальність за порушення умов кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, копією заяви позичальника.

Крім того, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні з відповідача штрафу, а саме його фіксованої частини в розмірі 500 гривень, оскільки частина 2 ст. 549 ЦК України визначає, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Фіксована частина штрафу визначена в сумі 500 гривень не відповідає положенню закону, яке визначає поняття штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє заперечення апелянта з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, суд вірно встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами глав 47-48 ЦК України і спеціальними нормами глав 71 ЦК України та вірно на підставі ст.ст. 526, 625, 629, 1054 ЦК України стягнув суму заборгованості в розмірі 10802,22 грн.

Заперечення апелянта з приводу того, що кредитний договір від 13.08.2013 року в матеріалах справи відсутній, тому не зрозуміло що досліджувалося судом першої інстанції, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ « Приват Банк» та самими Умовами і правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, у відповідності до змісту яких дані документи і становлять договір про надання банківських послуг./ а.с. 5/

При укладанні 13 серпня 2013 року договору про надання банківських послуг відповідач був ознайомлений із фінансовими умовами надання кредитної картки «Універсальна» а також Памяткою клієнта «Кредитка «Універсальна», тарифи та основні умови обслуговування та кредитування» і довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що підтверджує підпис ОСОБА_3 у анкеті-заяві.

Твердження апелянта, що з кредитного договору не зрозуміло у якій саме сумі надається кредит спростовується тим, що відповідно зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач свій обовязок по кредитному договору, щодо надання відповідачу кредиту виконав. Однак, відповідачем не здійснювалось вчасне погашення кредитних коштів у повному обсязі.

Таким чином, з виписки по рахунку № 5211 **** 9802, видно, що ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 4200 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджено довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_3 13.08.13 року.

Також, довідка ПАТ КБ «ПриватБанк» підтверджує надання ОСОБА_3 згідно підписаного кредитного договору 13.08.2013 року кредитної картки 5211****9802 (термін дії 04/17).

Розрахунок заборгованості визначено згідно виписки по рахунках станом на 12.12.2016 року, а так само і кошти, які були використанні ОСОБА_3, а також нею частково погашалися через поповнення готівкових коштів в терміналі самообслуговування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глави 71), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зі змісту статті 1046 ЦК України (параграфа 1 глави 71) вбачається, що за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Статтею 1048 ЦК України позикодавцеві надано право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2).

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши вимоги статей 212, 213, 215 ЦПК України всебічно, повно, обєктивно і безпосередньо дослідив належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та їх достатність і взаємний звязок в сукупності й надав їм вірну юридичну оцінку, відобразивши результати такої оцінки у своєму рішенні, та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 10802,22 грн.

Також, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував положення Закону України «Про захист прав споживачів» спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Отже, за змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обовязкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Банком не були порушені вище зазначені вимоги.

Процесуальні порушення, які на думку апелянта були допущені судом першої інстанції при розгляді справи, а саме порушення вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України не є підставою для скасування рішення суду, оскільки у відповідності до п.3 ст. 309 ЦПК України не призвели до неправильного вирішення справи, а також не знайшли свого підтвердження.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а відтак не дають підстав для висновку про незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 26.10.2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.О. Голота

Судді П.В. Кучевський

ОСОБА_4

/підписи/

Згідно з оригіналом: