Ухвала суду № 63597218, 12.12.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/1462/16-ц Провадження № 22-ц/772/3656/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» на заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в Липовецький районний суд Вінницької області з даним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.06.2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, за яким позичальник отримала кредит в розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 30.06.2016 року в неї перед банком утворилася заборгованість у розмірі 11464,18 грн., з них: 298,61 грн. заборгованість за кредитом, 7143,47 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 3000,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 522,10 грн. штраф (відсоткова складова), яку позивач просить стягнути на його користь із відповідача.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 24.10.2016 року позов задоволено частково. Вирішено: стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк "ПриватБанк" заборгованість за договором №б/н від 01.06.2013 року станом на 30.06.2016 року в розмірі 1511 (одна тисяча пятсот одинадцять) грн. 20 коп., з них: 298,61 грн. - заборгованість за кредитом, 456,99 грн. заборгованість за процентами, а також пеня в сумі 755,60 грн. Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення суду ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило в апеляційному порядку, вважає його в частині незадоволених позовних вимог є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права. У звязку з цим, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд змінити заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 24.10.2016 року, скасувавши його в частині незадоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові вимоги дотримані в повному обсязі.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що 01.06.2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Банк свої зобовязання перед позичальником за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 50-53).

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_3 від 01.06.2013 року (а.с. 4 на звороті), вказана заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, станом на 30.06.2016 року заборгованість ОСОБА_3, становить 11 464,18 грн., з них: 298,61 грн. заборгованість за кредитом, 7 143,47 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 000,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 522,10 грн. штраф (відсоткова складова).

Рішення суду оскаржується лише в частині відмовлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Отже, апелянт не погоджується з рішенням суду в його частині щодо часткового задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом; зменшення розміру неустойки до суми розміру збитків та в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення штрафів.

Задовольняючи частково вимогу про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, суд виходив з наступного. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, процентна ставка за користування кредитом була змінена Банком на підставі п.1.1.3.2.3. в односторонньому порядку, з посиланням на домовленість сторін. Так, з 01.06.2013 року і по 31.08.2014 року відсотки за користування кредитом складали 30%, як поточної так і простроченої заборгованості; з 01.09.2014 року відсотки за користування кредитом були збільшені до 34.80%, а з 01.04.2015 року і по 30.06.2016 року - до 43.20% (а /с3). Проте, в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу зміни процентної ставки за користування кредитом.

Виходячи з цього та відповідно до норм ст. 651 і ст. 1056-1 ЦК України, суд прийшов до правильного висновку про нікчемність договору в частині вказаних змін процентної ставки за користування кредитом та про необхідність обрахування 30% процентної ставки за весь вказаний період користування кредитом.

З огляду на це, з відповідача станом на 30.06.2016 року дійсно підлягають стягненню проценти за користування кредитом саме у сумі 456,99 грн., з яких: 290,51 грн. розмір процентів, нарахованих позивачем з моменту укладення договору з 01.06.2013 року і по 31.08.2014 року, а за період з 01.09.2014 року по 30.06.2016 року у розмірі 166,48 грн., що складе 456,99 грн. (290,51 +166,48 =456,99).

Посилання заявника про домовленість з відповідачкою щодо її повідомлення про зміни процентної ставки шляхом викладення цих змін на банківському сайті, не відповідають нормі ст. 1056-1 ЦК України, а зазначені в рішенні суду розрахунки заборгованості за процентами за ставкою 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, апелянтом ніяким чином не спростовані.

Щодо необгрунтованої відмови судом у стягненні з відповідача на користь позивача штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 522,10 грн. штраф (відсоткова складова), колегія суддів не приймає до уваги доводів заявника з огляду на те, що вони не відповідають нормі ст. 549 ЦК України, за якою штраф визначено, як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Оскільки ж п. 2.1.1.12.6.1. Умов та Правил надання банківських послуг передбачене нарахування пені, як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, то відповідно до ст. 61 Конституції України подвійна цивільно-правова відповідальність за одне і те порушення не можлива. Саме таке обгрунтування відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги і зазначене у рішенні суду, з чим колегія суддів погоджується повністю.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15, яка згідно ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду про зменшення заявленої неустойки у розмірі 3000 грн. до розміру збитків 755,60 грн., де 298,61 грн. заборгованість за кредитом плюс 456,99 грн. заборгованість за процентами і складе 755,60 грн. збитків. До такого висновку суд дійшов, врахувавши норму ст. 551 ЦК України та правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03.09.2014 року у справі №6-100цс14, відповідно до якої ч.3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного судочинства та частини четвертої ст. 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. А як видно, розмір нарахованої позивачем неустойки, значно перевищує розмір збитків.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про недоведеність істотних обставин для зменшення розміру неустойки, оскільки вони суперечать зазначеним та врахованим судом обставинам.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому в силу ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду- залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» - відхилити.

Заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя-доповідач: ОСОБА_4