Рішення № 63595659, 07.12.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31795/16-ц

Провадження № 2/761/7560/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра», третя особа - ОСОБА_3 про припинення зобов'язання за договором поруки, -

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) в особі свого представника ОСОБА_4 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі по тексту - відповідач), третя особа - ОСОБА_3, відповідно до якого просила визнати Договір поруки від 29.02.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та позивачем таким, що припинив свою дію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2008 між третьою особою та ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є відповідач, укладено Кредитний договір № 39/П/9/2008-840, відповідно до умов якого Банк надав у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 166 000 доларів США, валюта повернення кредиту та сплати відсотків - долари США. В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором між позивачем та ВАТ КБ «Надра» укладено Договір поруки від 28.02.2008 (далі по тексту - Договір). Позивач вважає Договір поруки припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки сам Кредитний договір припиняє свою дію 27.08.2018. Разом з тим позичальник припинив виконувати зобов'язання за вказаним договором ще з січня 2009 року, проте Банк не скористався своїм правом щодо дострокового стягнення з поручителя коштів за Кредитним договором, з позовом до суду звернувся лише 11.08.2015. Відтак позивач вважає Договір поруки припинив свою дію ще в липні 2009 року, у зв'язку з чим і звернувся до суду із вказаним позовом.

Позивач, представник позивача в судове засіданні не з'явились, через канцелярію суду представник позивача надав заяву, відповідно до якої просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач про час і місце судового розгляду оповіщався у встановленому законом порядку, у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомив.

Третя особа про час і місце судового розгляду оповіщалась у встановленому законом порядку, у судове засідання не з'явилась, про поважність причин неявки суду не повідомила.

Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 169, 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що 28.02.2008 між третьою особою та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є відповідач, укладено Кредитний договір № 39/П/9/2008-840, відповідно до умов якого позивачу Банком надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 166 000 доларів США,з відсотковою ставкою 12, 79 %, повернення кредиту та сплати відсотків здійснюється в валюті - доларах США, рівними платежами щомісячно у сумі 2495, 72 долари США, з кінцевим терміном повернення кредиту до 27.02.2018 (а.с. 4-5).

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним Кредитним договором ВАТ КБ «Надра» та позивачем 28.02.2008 укладено Договір поруки.

Відповідно п.1.1 Договору, поручитель поручається перед кредитором за належне виконання третьою особою взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору № 39/П/9/2008-840 від 28.02.2008, а за умовами п.1.2 вказаного Договору визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі.

Згідно п.1.3 відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частин зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому.

Вказаний договір підписано сторонами, що свідчить про те, що вони погодились із його умовами, що також підтверджено п.1.5 його умов.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач 11.08.2015 звернувся з відповідною позовною заявою до позивача та третьої особи, Оболонським районним судом м. Києва відкрито провадження по справі за вказаним позовом та призначено справу до судового розгляду (а.с. 7-8, 9).

Як вбачається з позовної заяви, позивач, посилаючись на пропущення ПАТ «КБ «Надра» 6-ти місячного строку на звернення до нього із позовом про стягнення заборгованості, просив позов про визнання поруки припиненою задовольнити, керуючись ч.4 ст.559 ЦК України.

При цьому, зазначив про необхідність обрахування вказаного строку саме з січня 2009 року, пов'язуючи цю дату з тією обставиною, що третя особа припинила виконувати зобов'язання за кредитним договором саме з цього часу, тобто з часу порушення права Банку та виникнення права дострокового повернення кредиту.

В той же час, протягом усього часу розгляду справи позивач не надав суду жодних доказів невиконання зобов'язань позивальником саме з січня 2009 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.24 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» із змінами і доповненнями, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається зі змісту правової позиції Верховного суду України, яка висловлена ним в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2056цс15, що у відповідності до вимог ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування усіма судами України, то порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

У справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, змінивши таким чином строк виконання основного зобов'язання.

В разі, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Як вбачається з умов Договору поруки року, строк виконання зобов'язання визначено датою - 27.02.2018 рік, який ще не настав.

З аналізу досліджених у справі доказів вбачається, що банком було використано право на повернення кредиту достроково.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач не заперечував факт отримання вимоги та обізнаності із вимогою про необхідність виконання зобов'язань за кредитним договором та підтвердив, що в подальшому Банк звернувся за стягнення боргу до суду, який ухвалою від 11.09.2015 року відкрив провадження у справі про стягнення боргу за кредитом з позивача та третьої особи.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів у відповідності до ст. 60 ЦПК України, які б підтверджували, що Банком пропущено 6-ти місячний строк для пред'явлення вимог до поручителя про стягнення боргу, а тому відсутні підстави для припинення поруки у відповідності до вимог ч.4 ст.559 ЦК України, наслідком чого є залишення позовної заяви без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 212, 213, 215, 224-228 ЦПК України та на підставі ст.ст.526, 553, 554, 610, 625, 1048, 1050 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра», третя особа - ОСОБА_3 про припинення зобов'язання за договором поруки, - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: