Ухвала суду № 63595318, 16.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/760/49/16

Справа № 760/20270/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ У КРАЇНИ

16 лютого 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

за участю секретаря - Подобєд О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою стягувача Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця, заінтересовані особи: відділ Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В :

12 грудня 2015 року заявник Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернувся в суд із вищезазначеною скаргою, в якій просив суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Лазаревої Альони Ігорівни при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №48832708 від 25.09.2015, скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження №48832708 від 25.09.2015, зобов'язати відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві поновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 24.02.2015 по цивільній справі №760/25734/14-ц з накладенням арешту на все майно боржника.

Скаргу обґрунтовує тим, що 15.12.2014 Солом'янським районний судом м. Києва по цивільній справі №760/25734/14-ц, ухвалено рішення, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1, ОСОБА_4 та в наступному видано виконавчий лист про стягнення пені у розмірі 24 881,91 доларів США та 738 585,87 гривень.

06.07.2015 стягувачем подано вказаний виконавчий лист до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві разом з заявою про відкриття виконавчого провадження. Пред'являючи виконавчий лист до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, стягувач керувався тим, що на території Голосіївського району м. Києва знаходиться майно боржника - грошові кошти на рахунку НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК», який знаходиться за адресою - м. Київ, вул. Жилянська, 43.

12.10.2015 на адресу банку надійшла постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.09.2015 ВП №48832708, винесена старшим державним виконавцем Лазаревою А.І. на підставі п. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: пред'явлення виконавчого документу не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Заявник вважає, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.09.2015 ВП №48832708 старшого державного виконавця Лазаревої А.І. винесена всупереч вимог п.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» та порушує законні права та інтереси стягувача.

Зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Заявником було додано до заяви про відкриття виконавчого провадження докази, які свідчать про те, що майно боржника знаходиться на території Голосіївського району м. Києва, а саме, копію ухвали Солом'янського районного суду № 2-7725/14 від 11.12.2014 про застосування заходів забезпечення позову, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, та у якій зазначено місце знаходження грошового рахунку.

Дані обставини державним виконавцем до уваги взяті не були. Постанова державного виконавця була оскаржена заявником до керівника відділу, проте за результатами перевірки виконавчого провадження оскаржувана постанова скасована не була.

Заявник та заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до положень ст.74 ЦПК України.

Представник заявника подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що вимоги за скаргою підтримує.

ВДВС будь-яких заяв чи клопотань, доказів обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення чи заперечень щодо доводів заявника в суд не направив.

14.12.2015 та 08.02.2016 через канцелярію суду надійшли заяви старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві Лазаревої Альони Ігорівни щодо розгляду справи без участі представника ВДВС, при вирішенні скарги ВДВС покладається на розсуд суду та просить прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Виконавчі листи, що видаються судами підлягають виконанню державною виконавчою службою (ст.17 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому, державні виконавці зобов`язані здійснити необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно ч.3 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. В разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу (ч.5 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження»).

В разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника (ч.6 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Також частиною 7 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2014 задоволено позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» та присуджено стягнення на його користь з ОСОБА_1 кредитної заборгованості в сумі 24 881,91 доларів США та 738 585,87 грн.

24.02.2015 стягувачу видано виконавчий лист.

25.09.2015 ВДВС винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, мотивована тим, що виконавчий документ подано за не підвідомчістю.

В той же час, з матеріалів справи також вбачається, що стягувач в заяві про відкриття виконавчого провадження зазначав про наявність грошових коштів у боржника в ПАТ «ОТП Банк», обґрунтовуючи звернення саме до відділу Державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ в м. Києві, оскільки місцезнаходженням ПАТ «ОТП Банк» є Голосіївський район м. Києва, на підтвердження чого надавав відповідну копію ухвали суду про накладення арешту на майно даного боржника.

В даному аспекті суд звертає увагу ВДВС на те, що відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Судові рішення як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Крім того, суд акцентує на тому, що перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа "Скопелліті проти Італії" від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25 березня 1999 року). В даному випадку законодавством саме на ВДВС покладено обов`язок організувати виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв'язку із цим суд звертає увагу також на те, що станом на 16.02.2016 рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2014 про стягнення заборгованості до цих пір не виконано.

Міністерство юстиції України в своєму листі від 13.07.2015 на адресу управління державної виконавчої служби Головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в областях та місті Києві, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав роз`яснення, які займаються примусовим виконанням рішень судів, щодо неприпустимості відмови у відкритті виконавчих проваджень органами виконавчої служби материкової України за місцезнаходженням майна боржника, зокрема, коштів на рахунках в банківських установах, боржників, адреса проживання яких у виконавчих документах значиться АР Крим.

Також акцентовано увагу на тому, що такі виконавчі документи мають бути пред`явлені на примусове виконання до органу державної виконавчої служби за місцем знаходженням (реєстрації) банку або філії іноземного банку.

Заявник надав ВДВС копію ухвали про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «ОТП Банк», місцезнаходження м. Київ, вул. Жилянська, 43 (код ЄДРПОУ 21685166) (Голосіївський район м. Києва) та на всіх інших рахунках в ПАТ «ОТП Банк».

Таким чином, суд приходить до висновку, що винесена ВДВС постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження є неправомірною.

Відповідно до ст.387 ЦПК України в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Про виконання ухвали відповідний орган ВДВС повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду (ст.389 ЦПК України)

На підставі викладеного та керуючись ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.383-387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - задовольнити.

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №48832708 від 25.09.2015, винесену старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві Лазаревою Альоною Ігорівною.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2014 про стягнення на користь ПАТ «Родовід Банк» з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 24 881,91 доларів США та 738 585,87 грн.

Ухвала може бути оскаржена через Солом`янський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Суддя