Рішення № 63594233, 22.12.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6934/16

провадження № 2/753/6902/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р.Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Кубіву С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" про визнання наказу незаконним та скасування в частині, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" про визнання наказу незаконним та скасування в частині, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що працювала в Комунальному підприємстві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" з 08.02.2001 року була зарахована провідним спеціалістом до відділу організації будівництва Державного комунального підприємства «Плесо», в липні 2001 року була переведена на посаду завідуючого відділу організації будівництва. В січні 2003 року ОСОБА_2 була переведена на посаду начальника служби підготовки та організації будівництва. В лютому 2004 року була призначена виконуючим обов'язки заступника директора з будівництва - начальника служби підготовки та організації будівництва. В липні 2007 року переведена заступником директора з будівництва, в січні 2009 року переведена заступником комерційного директора з питань перспективного розвитку та будівництва, в березні 2013 року переведена на посаду заступника виконавчого директора з питань перспективного розвитку та будівництва, в грудні 2013 року переведено на посаду директора з питань перспективного розвитку та будівництва. В червні 2015 року переведена на посаду директора з питань будівництва та розвитку прибережної інфраструктури. Відповідно до наказів від 10.12.2015 року № 164 «Про затвердження змін до організаційної структури» та від 11.12.2015 р. № 165 «Про затвердження змін до штатного розпису» у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису КП «Плесо» ОСОБА_2 було попереджено про наступне звільнення з займаної посади 29.02.2016 р. за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. 16.12.2015 року позивач отримала повідомлення про наступне вивільнення у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису КП «Плесо». 29.02.2016 року згідно наказу № 34-к/тр ОСОБА_2 було звільнено у зв'язку із скороченням штату та відсутністю вакантної посади за п.1 ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає звільнення таким, що проведено без законних на те підстав, з огляду на те, що звільнення позивача було прийнято генеральним директором одноособово, без участі трудового колективу та уповноважених ним органів, без попередження органів профспілки за три місяці до запланованого звільнення, без вмотивованого рішення про скорочення штату працівників та за відсутності техніко-економічного обґрунтування такого скорочення, відповідачем не було запропоновано жодної вакантної посади, яка б відповідала її досвіду роботи та кваліфікації, звільнення проведено незважаючи на відмову первинної профспілкової організації у поданні адміністрації про надання згоди на звільнення працівника, відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, зокрема зважаючи на тривалість стажу роботи на підприємстві. Враховуючи вищевикладене, позивач звернулась до суду з позовом та просила визнати наказ № 34-к/тр від 29.02.2016 року незаконним та скасувати його в частині її звільнення, поновити на посаді заступника начальника відділу обліку та звітності або іншій посаді, яка відповідає її кваліфікації та професії, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позові та просили суд позов задовольнити. Зокрема, позивач в судовому засіданні наголосила, що їй не було запропоновано всі вільні на час звільнення посади, звільнення проведено за наявності відмови в наданні згоди на звільнення первинною профспілковою організацією, а також відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, враховуючи тривалий стаж роботи, з 08 лютого 2001 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, зазначив, що підприємству надано право самостійно визначати свою організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис, зокрема прийняття рішення про скорочення чисельності працівників підприємства входить саме до компетенції генерального директора КП «Плесо» та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища. Підставами для проведення скорочення на КП «Плесо» були письмові доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, внесення змін до організаційної структури КП «Плесо» та проведення скорочення працівників на підприємстві було наслідком зменшення обсягів бюджетного фінансування. Крім того зазначив, що внесення змін до організаційної структури КП «Плесо» та проведення на підприємстві скорочення чисельності працівників було проведено з неухильним дотриманням вимог законодавства. Просив врахувати, що позивачу 26.01.2016 року було зроблено пропозицію перевестися на вільні на підприємстві посади. Дана пропозиція працевлаштування на КП «Плесо» була передана позивачу 26.01.2016 року, але позивач ставити свій підпис про ознайомлення відмовилась. 29.02.2016 року позивачу було зроблено другу пропозицію працевлаштування, ОСОБА_2 ознайомилась зі списком посад та відмовилась від запропонованих вакансій, поставивши на ньому свій підпис. Додатково пояснив, що 23.03.2016 року позивачу було направлено лист № 648 від 23.03.2016 року, в якому їй пропонувалась працевлаштуватися на посаду заступника начальника з обліку та звітності відділу бухгалтерського обліку та планування. Позивач отримала цей лист, але не прийняла вказану пропозицію та не звернулась на підприємство для працевлаштування на вказану посаду. 29.06.2016 року на адресу позивача було направлено лист № 1888 з переліком 16 вільних на підприємстві посад. Копія листа № 1888 від 29.06.2016 року з чеками поштового відділення та бланку про вручення підтверджує отримання ОСОБА_2 цього листа, проте позивач пропозицію підприємства не прийняла. Звертає увагу, що відповідачем було дотримано двомісячний строк попередження позивача про її можливе звільнення, а саме вказане попередження було надано позивачу 16.12.2015 року. Щодо посилань позивача на те, що звільнення було проведено попри відмову в наданні згоди на зазначене первинною профспілковою організацією, то вказана відмова не була обґрунтованою, зокрема первинною профспілковою організацією не було досліджено обставин того, що позивач відмовилась від інших запропонованих їй посад. Просив врахувати, що в позовній заяві відсутні будь-які підстави відшкодування моральної шкоди. Враховуючи вищевикладене, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 08.02.2001 року працювала в Комунальному підприємстві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо". В червні 2015 року переведена на посаду директора з питань будівництва та розвитку прибережної інфраструктури.

Відповідно до наказу від 10.12.2015 року № 164 «Про затвердження змін до організаційної структури», виданого Генеральним директором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" ОСОБА_4 з метою оптимізації організаційної структури, враховуючи потреби підприємства було затверджено організаційну структуру КП «Плесо» зі змінами у складі. Начальнику планово-економічного відділу терміново з дня підписання даного наказу розробити та подати на затвердження зміни до штатного розпису КП «Плесо» з урахуванням змін в організаційній структурі та наданих пропозицій.

Відповідно до наказу від 11.12.2015 року № 165 «Про затвердження змін до штатного розпису», виданого Генеральним директором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" ОСОБА_4 на виконання п.5 наказу від 10.12.2015 року № 164 «Про затвердження змін до організаційної структури», листа Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища від 02.10.2015 року № 064-9882, наказано вивести зі штатного розпису посади, зокрема директор з питань будівництва та розвитку прибережної інфраструктури.

У зв'язку зі зміною структури та штатного розпису КП «Плесо» ОСОБА_2 було попереджено про наступне звільнення з займаної посади 29.02.2016 р. за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. 16.12.2015 року позивач отримала повідомлення про наступне вивільнення у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису КП «Плесо».

Відповідно до Попередження про наступне вивільнення від 16.12.2015 року на виконання наказу № 164 від 10.12.2015 року «Про затвердження змін до організаційної структури» та наказу № 165 від 11.12.2015 року «Про затвердження змін до штатного розпису», згідно статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_2 було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади 29.02.2016 року (пункт 1 статті 40 КЗпП України). З попередженням ОСОБА_2 була ознайомлена 16.12.2015 року, про що свідчить її підпис.

Згідно витягу з наказу № 34-к/тр від 29.02.2016 року позивача було звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, згідно п. 1 ст. 40 КзПП України з 29.02.2016 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Заперечуючи проти позову представник відповідача пояснив, що підставами для проведення скорочення на КП «Плесо» були письмові доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища».

Листом Департамент міського благоустрою та збереження природнього середовища КМДА від 02.10.2015 року № 064-9882 повідомив директора КП «Плесо» про граничний обсяг видатків загального фонду по КФК. З метою запобігання виникненню в подальшому заборгованості із виплати заробітної плати просив розпочати необхідні заходи для реорганізації рятувальної служби.

Рішенням наради від 23.10.2015 року (Протокол № 25) з питань виконання заходів з санітарного очищення території пляжів та зон відпочинку біля води закріплених за КП «Плесо» сторонньою підрядною організацією в 2015 році вирішено внести відповідні зміни до штатного розпису підприємства.

28.10.2015 року адміністрацією КП «Плесо» було проведено перші збори з запрошенням керівників структурних підрозділів та голів профспілкового комітету та первинної профспілкової організації КП «Плесо» з питання інформування працівників щодо скорочення чисельності працівників враховуючи потреби підприємства та зважаючи не недостатні ліміти бюджетного фінансування на заробітну плату на 2016 рік.

Листами №№ 4584 та 4586 від 28.10.2015 року та №№4865 та 4864 від 01.12.2015 року адміністрацією ПК «Плесо» було повідомлено про те, що будуть внесені зміни до штатного розпису та проведено скорочення штатної чисельності працівників.

Статтею 141 Кодексу законів про працю України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис нормативно закріплено щодо підприємств та їх об'єднань у частині третій статті 64 Господарського кодексу України.

За пунктом 7.3.3 Статуту КП «Плесо», генеральний директор в межах своїх повноважень затверджує структуру і штатний розпис підприємства.

Тобто право визначати чисельність і штат працівників належить власникові або уповноваженому ним органу, тому доцільність скорочення чисельності або штату працівників судом не обговорюється, оскільки вирішення даного питання стосується внутрішньогосподарської діяльності підприємства.

Встановлено, що 10 грудня 2015 року генеральним директором відповідача видано наказ №164 «Про затвердження змін до організаційної структури», з метою оптимізації організаційної структури, враховуючи потреби підприємства було змінено організаційну структуру підприємства.

Наказом генерального директора відповідача від 11 грудня 2015 року №165 «Про затвердження змін до штатного розпису» на виконання п. 5 наказу від 10 грудня 2015 №164 «Про затвердження змін до організаційної структури» було внесено зміни до шатного розпису підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача КП «Плесо» були наявні повноваження та підстави для скорочення чисельності та штату працівників.

Відповідно ч. 2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Позивач як на підставу своїх вимог посилався на те, що при звільненні йому не пропонувалися всі вакантні посади на підприємстві.

Водночас дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, 26.01.2016 року позивачу було надано перелік усіх вакантних посад на підприємстві для ознайомлення та визначення щодо переведення на одну із запропонованих посад ОСОБА_2 відмовилась ставити свій підпис про ознайомлення, про що свідчить копія акту № 3 «Про відмову ознайомлення зі списком вакантних посад по підприємству».

29.02.2016 року позивачу було зроблено другу пропозицію працевлаштування, ОСОБА_2 ознайомилась зі списком посад та відмовилась від всіх запропонованих посад, поставивши свій підпис.

Після припинення трудових відносин між сторонами, відповідачем також вживалися заходи до надання іншої роботи позивачеві.

Зокрема, 23.03.2016 року ОСОБА_2 було направлено лист № 648 від 23.03.2016 року, в якому відповідач інформував її про те, що на підприємстві утворилась вакантна посада заступника начальника з обліку та звітності відділу бухгалтерського обліку та планування з посадовим окладом 6980 грн. з зазначенням того, що вказана посада відповідає рівню кваліфікації позивача. Позивач отримала цей лист, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, але не прийняла вказану пропозицію та не звернулась на підприємство для працевлаштування на вказану посаду.

29.06.2016 року на адресу позивача було направлено лист № 1888 з переліком 16 вільних на підприємстві посад. Копія листа № 1888 від 29.06.2016 року з чеками поштового відділення та бланку про вручення підтверджує отримання ОСОБА_2 цього листа, проте позивач пропозицію підприємства не прийняла.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що доказами наданими в судовому засіданні стороною відповідача спростовано посилання позивача щодо того, що при звільненні роботодавцем не було запропоновано їй всі наявні вакантні посади.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, яка узгоджується з положеннями ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Як вбачається з Витягу з наказу № 34-к/тр від 29.02.2016 року підставою звільнення ОСОБА_2 з посади директора з питань будівництва та розвитку прибережної інфраструктури зазначено попередження про наступне вивільнення від 16.12.2015 року; перелік вакантних посад станом на 26.01.2016 року, рішення профспілкового комітету (протокол від 11.02.2016 року № 7) без обґрунтування відмови.

Відповідно до протоколу № 7 засідання профспілкового комітету КП «Плесо» від 11.02.2016 року за результатом розгляду подань адміністрації підприємства до профспілкового комітету КП «Плесо» про надання згоди на розірвання трудового договору з працівниками підприємства, які не є членами профспілкової організації, за пунктом 1 ст.40 КЗпП України, зокрема ОСОБА_2, профком не надав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 - директором з питань будівництва та розвитку прибережної інфраструктури.

Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України).

Перевіряючи дотримання відповідачем при звільненні з роботи позивача вимог ч. 7 ст. 43 зазначеного Кодексу та ч. 6 ст. 39 Закону України від 15 вересня 1999 р. N 1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", суд повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, не даючи при цьому оцінки обґрунтованості самого рішення.

Відповідна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 р. у справі N 6-104цс14 та від 01 липня 2015 року у справі № 6-119цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Оскільки вищезазначений протокол № 7 від 11.02.2016 року не містить правового обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 з роботи, суд приходить до висновку, що відповідач з урахуванням положень частини 7 ст. 43 КЗпП України мав право звільнити позивача з роботи.

Оскільки судом не встановлено порушень законодавства при звільненні позивача з роботи, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації моральної шкоди.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" про визнання наказу незаконним та скасування в частині, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 40, 43, 49-2, 237-1 Кодексу Законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 208, 210, 212, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" про визнання наказу незаконним та скасування в частині, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА