Ухвала суду № 63586622, 21.12.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"21" грудня 2016 р. Справа № 2а-6156/09/0670

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представника позивача Камінського А.Ф.,

представника відповідача Шатківської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" жовтня 2016 р. у справі за позовом Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 13.08.2009 р. № 0006301702/0, від 13.08.2009 р. № 0002112301/0, від 13.08.2009 р. № 0002102301/0 та від 13.08.2009 р. № 0007022302/0. При цьому позивач зазначав, що податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Висновки та факти, викладені в акті планової виїзної документальної перевірки від 03.08.2009 р. № 4715/23-1/32265502/0110, не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності ДП "Євроголд Індестріз ЛТД".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року по справі № 2а-6156/09/0670, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011р., позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі №0002112301/0 від 13.08.2009р., рішення №0007022302/0 від 13.08.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення №0002102301/0 від 13.08.2009р. в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2181478,25 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2020952,50 грн.; податкове повідомлення-рішення №0006301702/0 від

13.08.2009р. в частині визначення податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1171,34 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2342,68 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2015 року касаційні скарги Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс Цумбюль та Ко.Торгове агентство" та Державної податкової інспекції у м.Житомирі задоволено частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2010р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011р. скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході нового розгляду справи первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у м.Житомирі замінено належним відповідачем - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області, а первинного позивача - Дочірнє підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс Цумбюль та Ко.Торгове агентство" замінено належним позивачем - Іноземним підприємством "Євроголд Індестріз ЛТД".

Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (том ІХ а.с.106) просило суд:

- скасувати частково податкове повідомлення - рішення від 13.08.2009 №0006301702/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в частині 1171 грн. 34 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в частині 2342 грн.68 коп.;

- скасувати частково податкове повідомлення - рішення від 13.08.2009 №0002112301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині 624223 грн.;

- скасувати частково податкове повідомлення - рішення від 13.08.2009 №0002102301/0 про донарахування податку на прибуток підприємств в частині 2177222 грн. та штрафної санкції в частині 2071941 грн.;

- скасусати повністю рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2009 №0007022302/0 про застосування штрафної санкції у сумі 2021,35 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 повністю скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2009 №0007022302/0 про застосування штрафної санкції у сумі 2021,35 грн.

Скасовано частково податкове повідомлення - рішення від 13.08.2009 №0006301702/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в частині 1171 грн. 34 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в частині 2342 грн.68 коп.

Скасовано частково податкове повідомлення - рішення від 13.08.2009 №0002112301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині 624223 грн.

Скасовано частково податкове повідомлення - рішення від 13.08.2009 №0002102301/0 про донарахування податку на прибуток підприємств в частині 2177222 грн. та штрафної санкції в частині 2071941 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача в засіданні суду заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому просив

залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено що посадовими особами ДПІ у м. Житомирі проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, про що складено акт №4715/23-1/32265502/0110 від 03.08.2009 (том І а.с.13-75).

У вказаному акті зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.5.1, п.п.5.2.1, 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.3, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.8.2.2 п. 8.2, п.п.8.3.1, 8.3.2 п. 8.3, п.п.8.4.4 п.8.4, п.п.8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2231560 грн., у тому числі за: - 2007 рік в сумі 20765 грн., - І квартал 2008 року в сумі 262809 грн., - І півріччя 2008 року в сумі 1194227 грн., - 9 місяців 2008 року в сумі 1951468 грн., - 2008 рік в сумі 2166973 грн.

2) п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення підприємством бюджетного відшкодування всього у сумі 626356 грн., у тому числі за: - серпень 2008 року на 126313 грн., - вересень 2008 року на 85224 грн., - жовтень 2008 року на 95072 грн., - листопад 2008 року на 171024 грн., - грудень 2008 року на 69006 грн., - січень 2009 року на 70233 грн., - лютий 2009 року на 2826 грн., - березень 2009 року на 6658 грн. Завищення підприємством від'ємного значення, що переноситься на наступні податкові періоди, по рядку 26 Декларації, в сумі 1034771 грн. за березень 2009 року. Завищення підприємством від'ємного значення по рядку 21 Декларації в сумі 4702 грн. за березень 2009 року.

3) п.п.3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п.п.4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8, п.п.9.10.1 п. 9.10 ст. 10, п.п.20.3.2 п. 20.3 ст. 20, п.22.3 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", сума донарахованого податку склала 1474,54 грн. в тому числі по періодах: - ІV квартал 2007 року - 284,97 грн., - ІІ квартал 2008 року - 1020,37 грн., -ІІІ квартал 2008 року - 169,20 грн.

4) п.п. 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємством проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів встановленого належним чином платіжного документа (касового чека, квитанції банку, тощо), який би підтверджував сплату готівкових коштів на загальну суму 2021,35 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0002102301/0 від 13.08.2009 про визначення податку на прибуток в сумі 4329289 грн., а саме: основний платіж - 2231560 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2097729 грн. 9том І а.с.76);

-№0002112301/0 від 13.08.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 626356 грн. (том І а.с.77);

-№0006301702/0 про визначення податку з доходів фізичних осіб в сумі 4423,62 грн., а саме: основний платіж - 1474,54 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2949,08 грн. (том І а.с.78);

-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0007022302/0 від 13.08.2009 про застосування штрафу в розмірі 2021,35 грн (том І а.с.79).

Суд, перевіряючи оспорювані рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, виходив з такого.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 р. № 0002102301/0 донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 2231560 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 2097729 грн.

Причиною донарахування податку на прибуток в сумі 2231560 грн., як випливає зі

змісту акту перевірки було заниження оподатковуваного прибутку на 8926237 грн. (в т.ч. за 2007 рік - 83061грн., за 2008 рік - 8667890 грн., за 1кв.2009року - 175286грн.).

За змістом акту перевірки до висновку про заниження позивачем задекларованого показника оподатковуваного прибутку відповідач дійшов через невизнання валових витрат за слідуючими операціями:

а) за операціями з придбання сталі листової від ТОВ "Українська лісометалургійна група" на 7841957 грн.;

б) в частині отриманих транспортних послуг в сумі 845771 грн. через відсутність товарно-транспортних накладних та невизнання актів виконаних робіт і рахунків транспортних організацій в якості розрахункових документів;

в) із попередньої оплати постачальникам на 166514 грн.;

г) в частині податку на додану вартість в сумі 21667 грн., сплаченого при придбанні легкового автомобіля та віднесеного до валових витрат;

д) завищення амортизаційних відрахувань на 50328 грн. .

Завищення позивачем валових витрат на 7841957 грн. за операціями з придбання сталі листової від ТОВ "Українська лісометалургійна група" податковий орган обгрунтовує тим, що в перевіреному періоді підприємство придбавало сировину у ТОВ "Українська лісометалургійна група" по нікчемній угоді, отже підприємство не мало право на валові витрати в розмірі вартості придбаної сировини та не мало права на податковий кредит в розмірі сум ПДВ, сплачених в ціні придбання сировини.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу.

Відповідач на стор.14 акту перевірки №4715/23-1/32265502/0110 від 03.08.2009 вказує про визнання ДПІ у Олевському районі Житомирської області нікчемною угоди купівлі-продажу сталі листової між МП "Азалія" та ТОВ "Українська лісометалургійна група", що автоматично має наслідком також нікчемність угоди між останнім та позивачем.

Судом досліджено акт планової виїзної перевірки ТОВ "Українська лісометалургійна група" від 17.02.2009р. №03/23-01/31816591 за період із 01.01.2007р. по 30.09.2008р., проведеної працівниками ДПІ у Олевському районі Житомирської області, на стор.4 якого перевіркою підтверджено (томІІ, а.с.48), що "….відповідно до Договорів купівлі-продажу металопрокату (листів оцинкованих): №135 від 11.07.07р. з ЗАТ "Харковметал-1", №06/12 від 06.12.07р. з ДП "Євроголд Індестріз ЛТД", №5 від 04.01.08р. з ТОВ "Метал Профіль" встановлено, що ТОВ "Українська лісометалургійна група" відповідно накладних постачало даним підприємствам металопрокат (листи оцинковані), акти приймання-передачі металопрокату, що надходив в вагонах, підписувались по місцю знаходження покупців, відправником даної продукції є ЗАТ "Ілліч-сталь" м.Маріуполь, який у супровідних документах на відправлені вагони зазначив адреси отримувачів даної продукції: ЗАТ "Харковметал-1", ТОВ "Метал Профіль", ДП "Євроголд Індестріз ЛТД", далі отримувачі проводили розвантаження даної продукції, ТОВ "Українська лісометалургійна група" фактично не отримувала дану продукцію, тому і реалізація металопродукції покупцям не відбувалась."

Отже, актом перевірки ТОВ "Українська лісометалургійна група" від 17.02.2009р. №03/23-01/31816591 підтверджується реальність операцій із постачання металопрокату, його надходження в вагонах та розвантаження отримувачами.

До висновку про те, що реалізація не відбулась, ДПІ у Олевському районі при перевірці контрагента дійшла через ту обставину, що ТОВ "Українська лісометалургійна група" фактично не отримувала дану продукцію. Із змісту акту перевірки від 17.02.2009р. №03/23-01/31816591 випливає, що реальність реалізації металопродукції покупцям вважалась би лише за умови отримання придбаного металопрокату безпосередньо на склад ТОВ "Українська лісометалургійна група" із подальшим відвантаженням із цього складу для покупців. Передача права власності на товар за іншими базовими умовами поставки, окрім "склад продавця", на думку податкового органу, не є реалізацією.

Однак згідно п.1.31 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Отже, податковим законодавством чітко визначено, що продаж товарів передбачає перехід права власності за будь-якими умовами поставки, а не фізичне переміщення товару, причому виключно зі складу продавця.

На сторінці 5 акту перевірки від 17.02.2009р. №03/23-01/31816591 (томІІ, а.с.49) податковий орган вказує на відсутність у ТОВ "Українська лісометалургійна група" власних чи орендованих складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів (працювало 2 чоловіка), чим підтверджується відсутність умов для отримання, транспортування та зберігання металопродукції.

Однак судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наявні у постачальника технічні та трудові ресурси були достатніми для здійснення спірної господарської операції.

Зокрема, пунктом 3.1 Договору купівлі-продажу від 06.12.2007р. №06/12 (томІІ, а.с.87-90), укладеного позивачем із ТОВ "Українська лісометалургійна група", сторони встановили, що датою поставки товару є прибуття вагону на станцію Житомир (дата штемпеля в залізничній накладній). Згідно п.2 Змін від 10.12.2007р. до договору від 06.12.2007р. №06/12 базисними умовами поставки є "СРТ ст. Житомир". Постачання товару здійснюється залізничним транспортом."

Отже, умовами договору не вимагалась поставка металопродукції зі складу ТОВ "Українська лісометалургійна група", відтак була відсутньою потреба у власних чи орендованих складських приміщеннях, транспортних засобах, працівниках-вантажниках. Також була відсутньою потреба і в транспортуванні та зберіганні металопродукції.

Враховуючи конкретні умови Договору купівлі-продажу від 06.12.2007р. №06/12, існувала потреба в наявності посадових осіб для укладання угоди, документальному оформленні операції із продажу товару на умовах поставки (з/д станція Житомир) і забезпеченні ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також в наявності офісу та оргтехніки.

Наявність таких ресурсів підтверджена актом від 17.02.2009р. №03/23-01/31816591 планової виїзної перевірки ТОВ "Українська лісометалургійна група".

Зокрема, пунктом 2.3.2 акту перевірки від 17.02.2009р. №03/23-01/31816591 (том ІІ, а.с.46) підтверджено, що "фактично суб'єкт господарювання знаходиться за адресою: Україна, м.Київ, вул.. Полупанова 10, кв.8.

На стор. 9 акту перевірки від 17.02.2009р. №03/23-01/31816591 (том ІІ, а.с.53) зазначено, що "…ТОВ "Українська лісометалургійна група використовувала в господарській діяльності наступні основні фонди: квартиру під офіс (належить засновникам, орендна плата не нараховувалась), офісні меблі та комп'ютерна техніка. За даними бухгалтерського обліку ТОВ "Українська лісометалургійна група" для здійснення своєї діяльності має у розпорядженні власні необоротні активи…".

На стор.10 акту перевірки від 17.02.2009р. №03/23-01/31816591 (том ІІ, а.с.54) наведена інформація про вартість необоротних активів станом на 30.09.2008р. в сумі 40080 грн.

На стор.20 акту перевірки (том ІІ, а.с. 64) підтверджено кількість працівників за штатом та фактично в кількості 2 осіб.

Хибне твердження позивача про "видимість" придбання металопродукції, окрім вищенаведеного, спростовується також залізничними накладними.

Залізничні накладні, згідно яких вантажовідправником є Маріупольський завод ім. Ілліча та вантажоодержувачем - позивач, не можуть підтверджувати позицію перевіряючих

про те, що фактичним постачальником товару був не ТОВ "Українська лісометалургійна група", а Маріупольський завод ім. Ілліча.

Адже податковий орган не надав суду доказів на підтвердження договірних та грошових відносин позивача із Маріупольським заводом ім. Ілліча з поставки сталі листової. Із виробником металу позивачем не здійснювались розрахунки за метал, не укладався договір поставки.

Натомість із ТОВ "Українська лісометалургійна група" був укладений договір, факт передачі права власності підтверджується видатковими накладними, рахунками та платіжними дорученнями, які є розрахунковими документами у розумінні пп.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Помилковим є також твердження відповідача про те, що поставка сталі листової продавцем - ТОВ "Українська лісометалургійна група" не відбулася, оскільки у залізничних накладних вантажовідправником є Маріупольський завод ім. Ілліча.

Відповідачем не враховано, що умовами договору поставки не вимагалося, щоб власник товару був і його виробником.

Крім того, залізничні накладні є супровідними документами для залізничного транспортування, у яких не зазначаються відомості про продавця товару. Дані накладні не є правовстановлюючими документами та не підтверджують перехід права власності на товар, а свідчать лише про транспортування залізничним транспортом певного товару.

Саме таких висновків дійшов Вищий адміністративний суд України при розгляді справи № К/9991/83243/11(ухвала від 27.06.2012р.) по аналогічних обставинах.

Статтею 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу від 06.12.2007р. №06/12, укладеного позивачем із ТОВ "Українська лісометалургійна група" встановлено, що датою поставки товару є прибуття вагону на станцію Житомир.

Як зазначалось вище, видаткові накладні саме від ТОВ "Українська лісометалургійна група" складені за датами прибуття вагонів на станцію Житомир, тому підтверджують факт надання товару в розпорядження позивача.

Судом також встановлено, що як на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем валових витрат та податкового кредиту, так і на даний час, ТОВ "Українська лісометалургійна група" була і залишається включеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В період господарських взаємовідносин ТОВ "Українська лісометалургійна група" було зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Не знайшли свого підтвердження і висновки відповідача про неврахування постачальником ТОВ "Українська лісометалургійна група" за спірними операціями податкових зобов'язань по податку на додану вартість та валового доходу. Змістом сторінок 5 та 14 акту перевірки від 17.02.2009р. №03/23-01/31816591 підтверджується, що постачальником були враховані спірні операції як в складі валових доходів при визначенні податку на прибуток, так і в складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Також в матеріалах справи (том ІІІ, а.с. 89) міститься доповідна записка начальника КМВ СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області ОСОБА_7 від 27.07.2015р. №312/7/06-30-09-01, якою підтверджується, що згідно наявної інформації у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС області кримінальні провадження

стосовно службових осіб ТОВ "Українська лісометалургійна група" не перебували.

Таким чином, позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на валові витрати і податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми валових витрат та податкового кредиту на реально придбані у ТОВ "Українська лісометалургійна група" товари , які були використані у його господарській діяльності, а наведені відповідачем доводи щодо сумнівності операцій спростовуються наявними у постачальника трудових і матеріальних ресурсів, які є цілком достатніми із врахуванням конкретних умов договору поставки та особливостей проведення посередницьких операцій

Судом підтверджено спеціальну податкову правосуб'єктність ТОВ "Українська лісометалургійна група" та повноту декларування ним проведених операцій в податковій звітності і бухгалтерському обліку.

Наявність ділової мети у діях позивача не спростована відповідачем, належними доказами підтверджено причинно-наслідковий зв'язок між необхідністю придбання товарів та використанням їх у власній господарській діяльності.

Відтак за операціями з придбання сталі листової від ТОВ "Українська лісометалургійна група" судом не встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.5 ст. 203, ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України, тому висновок про завищення валових витрат на 7841957 грн. є безпідставним.

Що стосується висновку податкового органу щодо порушення підприємством п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" через зайве відображення у складі валових витрат вартості отриманих послуг від транспортних організацій за надані транспортні послуги, які не підтверджені належним чином оформленою транспортною документацією в розмірі 845771 грн., то судом встановлено таке.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Для підтвердження факту надання транспортних послуг необхідна наявність товарно-транспортної накладної, що передбачено Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату України та Мінтрансу України від 07.08.1996 № 228/253, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 за № 483/1508. Зазначений наказ було скасовано згідно наказу зазначених відомств від 03.11.2006 №507/1059 (до його скасування наказ цей відповідно до висновків Мін'юсту України від 15.05.2006 № 10/68 було виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів). Однак, згадані зміни жодним чином не вплинули на статус товарно-транспортної накладної як документа на вантаж та первинного документа, що є обов'язковим для застосування, оскільки скасування стосується лише обов'язковості застосування товарно-транспортної накладної як бланків суворої звітності (тобто бланк ТТН не є обов'язково бланком суворої звітності, він може бути надрукований безпосередньо на підприємстві (у підприємця) з дотриманням установленої форми, а може бути придбаний як бланк суворої звітності).

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи є

основними документами на перевезення вантажів, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

Як встановлено судом, перелік надавачів транспортних послуг та суми завищення валових витрат наведено в додатку №17 до акту перевірки, в якому вказано про наявність у підприємства лише актів виконаних робіт або рахунків перевізників.

Однак позивачем були надані суду для огляду оригінали всіх первинних документів на підтвердження валових витрат за надані транспортні послуги (а копії - до матеріалів справи), які зберігались в архівних справах підприємства та були підшиті в окремих справах. Судом встановлено, що транспортні накладні були підшиті в папках "Реалізація", "Приход" разом із видатковими накладними на реалізацію чи придбання. Так як податковий орган не вказував про ненадання йому для перевірки видаткових накладних, то позивач не міг не надати для перевірки і транспортні накладні, адже вони були підшиті в одній справі. Тому наданням видаткових накладних підтверджується надання для перевірки і транспортних накладних.

Крім того, судом встановлена фактична наявність талонів замовника при рахунках перевізників, наявність подорожніх листів/товарно-транспортних накладних/талонів замовника при актах виконаних робіт, які були підшиті в справах із назвою "Послуги", однак про що не було вказано в додатку №17 до акту перевірки.

За результатами розгляду та детального дослідження первинних документів в розрізі кожної операції згідно додатку№17 до акту перевірки судом встановлено:

- наявність талонів замовника при рахунках перевізників щодо валових витрат в сумі 347090,00 грн.(в частині 10130 грн. відповідач погодився) та податку на додану вартість в сумі 67490,00 грн.. Заперечуючи в основній частині, відповідач посилався на те, що окрім рахунку та талону замовника потрібний акт про надання послуг. Однак суд не погоджується із відповідачем з огляду на наступне. Відповідно до укладених договорів із АТП-11854 підставою для розрахунків за послуги з автоперевезень визначено саме рахунки. Такі рахунки складались на підставі "Талонів замовника" за ф. N 1-ТЗ. "Талони замовника" за ф. N 1-ТЗ згідно п.1 наказу Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" поряд із "Товарно-транспортними накладними" віднесені до типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля, тому є доведеним факт підтвердження отриманих транспортних послуг типовими формами первинного обліку. Діючим в той час пунктом 14.4. "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, було визначено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів. Судом встановлено, що рахунки за послуги перевезення складались не для попередньої оплати, а для оплати за фактично виконані перевезення. В них наводилась вся інформація про обсяг перевезень із зазначенням дати рейсу, марки автомобіля, реєстраційного номеру, розцінки за 1 год., кількості відпрацьованих годин та суми послуг. До кожного такого рахунку додавались талони замовника із заповненими реквізитами та підтвердженням факту надання послуги посадовими особами позивача. Таким чином, вказані рахунки у сукупності із талонами замовника містили ту ж інформацію, що зазвичай відображається в актах про надання послуг, а тому є належним первинним документом в розумінні вимог ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Суд звертає увагу на те, що "Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" не передбачено складання актів

про надання послуг, натомість про рахунки прямо зазначено в п.14.4. Правил;

- обсяги транспортних робіт в сумі 74397 грн. (крім того ПДВ в сумі 14864 грн.) підтверджені транспортними накладними із штампами ТОВ "Метро Кеш Енд Кері" (покупця продукції позивача) та перевізника АТП-11854. Вказані транспортні накладні були підшиті в папках "Реалізація" окремо від актів виконаних робіт та рахунків транспортних організацій, які були підшиті в папках "Послуги" за відповідні періоди. Податковий орган визнав у повному обсязі факт належного підтвердження транспортних послуг в цій частині;

- міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), товарно-транспортними накладними чи залізничною накладною підтверджуються валові витрати в сумі 57065 грн. (відповідач погодився із 43590 грн.) та податковий кредит в сумі 6104 грн. (відповідач погодився із 4279 грн.);

- необгрунтованим є невизнання транспортних витрат по ТОВ "Анді-Груп" через відсутність товарно-транспортних накладних, адже згідно актів виконаних робіт по вказаному контрагенту оплачувались не транспортні послуги, а вартість винагороди за транспортно-експедиційне обслуговування, відшкодовувались витрати по зберіганню, організації ТЕО, внутріпортовому експедируванню, послуги терміналів, транспортної обробки вантажів, оформлення документів. Загальна сума безпідставно невизнаних витрат по ТОВ "Анді-Груп" становить 274811,00 грн. та податкового кредиту в сумі 1463,00 грн.;

- відповідачем в додатку №17 наведена інформація про врахування позивачем у вересні 2008 року транспортних послуг від ТОВ "Дон Като" на підставі накладної від 05.08.2008р. в сумі 20090,00 грн. та податкового кредиту в сумі 4018,00 грн. Однак карткою рахунку по субконто "ТОВ "Дон Като" така операція не підтверджується взагалі через відсутність будь-яких взаємовідносин позивача із даним контрагентом.

- акти приймання-здачі виконаних робіт (послуг), що підтверджують отримані транспортні послуги від ПП "Ельф", ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_11 та ТОВ "Велика Ведмедиця" містять повну інформацію про найменування вантажу, маршрут, марку та номер авто, місце і дату завантаження та розвантаження, прізвище та номер особистого телефону водія, ціну послуги, вартість послуги. Тому, враховуючи передбачений ст..4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" принцип превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, а також приймаючи до уваги, що спільним наказом Мінтрансу України та Мінстату України від 03.11.2006 року № 507/1059 скасовано наказ Мінтрансу України та Мінстату України від 07.08.96 N 228/253, яким була затверджена певна форма товарно-транспортної накладної, то наявні акти із повною інформацією щодо перевезення дають змогу оцінити отримані транспортні послуги як такі, що прямо пов'язані із господарською діяльністю позивача. Відтак необґрунтованими є висновок відповідача про завищення валових витрат в сумі 21882,00 грн. та податкового кредиту в сумі 1366,00 грн.;

- наявними подорожніми листами при актах надання послуг підтверджується фактичне надання транспортних послуг в сумі 21698 грн.

В той же час позивачем визнано завищення вартості транспортних перевезень по ПП ОСОБА_8., ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ЗАТ "Фом Лайн Галичина", ПП ОСОБА_16, ППТБК "Укрпромспецтехніка", ТОВ "Дейв Експрес", що призвело до завищення валових витрат в сумі 28738 грн. (в т.ч. за 4 кв.2007р. - 17979 грн., 1 кв.2008р. - 5733 грн., 1півріччя 2008 року - 6525 грн., 9 міс.2008 року - 8594 грн., 2008 рік - 8594 грн., 1 кв.2009 року - 2165 грн.) та податкового кредиту в сумі 2133,00 грн. (в т.ч. за грудень 2007р. - 941 грн., березень 2008 р. - 267 грн., квітень 2008р. - 158 грн., липень 2008р. - 334 грн., січень 2009 р. - 266 грн., лютий 2009р. - 167 грн.

На цій підставі позивач зменшив позовні вимоги через згоду із правомірністю донарахувань згідно податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 р. № 0002102301/0 податку на прибуток за основним платежем всього в сумі 7185 грн. (в т.ч. за4 кв.2007р. - 4495 грн., 1 кв.2008р. - 1433 грн., 2 кв. 2008 року - 198 грн., 3 кв.2008 року - 517 грн., 1 кв.2009 року - 542 грн.) та за штрафними санкціями всього в сумі 3379 грн. (в т.ч. за4

кв.2007р. - 2248 грн., 1 кв.2008р. - 717 грн., 2 кв. 2008 року - 99 грн., 3 кв.2008 року - 207 грн., 1 кв.2009 року - 108 грн.).

Щодо завищення валових витрат за перевірений період на 166514 грн. через невірне визначення та відображення позивачем в податковому обліку витрат по першій події - перерахуванню коштів постачальникам товарів (робіт, послуг), то позивачем визнане вказане порушення.

Тому позивач відмовився від позовних вимог щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 р. № 0002102301/0 про донарахування податку на прибуток підприємств за основним платежем в частині 41629 грн. (в т.ч. за 4 кв.2007р. - 993 грн., 1 кв.2008р. - 40468 грн., 2 кв. 2008 року - -2792 грн., 3 кв.2008 року - 1 грн., 4 кв.2008 року - 2610 грн., 1 кв.2009 року - 349 грн.) та за штрафними санкціями в сумі 20187 грн. (в т.ч. за4 кв.2007р. - 496 грн., 1 кв.2008р. - 20234 грн., 2 кв. 2008 року - -1396 грн., 3 кв.2008 року - 0 грн., 4 кв.2008 року - 783 грн., 1 кв.2009 року - 70 грн.).

Суд уважає безпідставними висновки податкового органу про порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" через завищення позивачем валових витрат шляхом віднесення до їх складу податку на додану вартість в сумі 21667 грн., сплаченого при придбанні легкового автомобіля.

Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" викладено у новій редакції, абзацом другим якої передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Поряд з цим, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норми щодо формування валових витрат з податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином, якщо норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачають прямого включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкового автомобіля, то норма Закону України "Про податок на додану вартість" (пп. 7.4.2 п.7.4 ст.7) прямо передбачає таке право платника податку.

У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

У даному випадку норма пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регулює правові наслідки придбання саме легкових автомобілів (крім таксомоторів), тобто регулює вузьке коло суспільних відносин (операції з придбання саме легкових автомобілів, а не всіх основних фондів), а відтак, є спеціальною.

До того ж, положення даної норми Закону (пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7) прийняті пізніше ніж положення загальної норми - пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка забороняє включення до складу валових витрат сплачений податок на додану вартість, включений до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. А за правилом дії законів в часі положення закону застосовуються за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

З огляду на викладене, а також враховуючи правило пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, суд уважає правомірним віднесення позивачем витрат з придбання легкових автомобілів з урахуванням витрат з податку на додану вартість, понесених у зв'язку з таким придбанням, до складу валових витрат, без включення таких сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Що стосується невірного визначення амортизаційних відрахувань основних фондів та порушення вимог ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то суд дійшов таких висновків.

Відовідачем не враховано, що їдальня використовується в господарській діяльності. Вказане підтверджується довідкою підприємства про отримані доходи від надання послуг з громадського харчування.

Відповідно із п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Позивачем були надані копії таких документів:

- Витяг з рішення Житомирської міської Ради від 24.02.2005р. №127 про надання дозволу на розроблення проекту реконструкції орендованих приміщень під цехи по виробництву побутових товарів та їдальні;

- Акт державної приймальної комісії від 16.01.2008р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом приміщень під цехи по виробництву побутових товарів та їдальні ;

- Дозвіл Виконавчого комітету Житомирської міської Ради від 05.09.2008р. №2713 на розміщення об'єкту "їдальня" з правом здійснення діяльності з організації громадського харчування.

Факт використання їдальні в господарській діяльності не спростовується і податковим органом, тому ним порушено вимоги п.п.8.1.2 та 8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно з якими їдальня є виробничим основним фондом та підлягає врахуванню при розрахунку амортизації.

Згідно із п.п 8.4.4. п. 8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Враховуючи, що вартість продажу автомобіля становила 75000грн., то на саме на цю суму підлягала зменшенню балансова вартість 2 групи основних фондів.

Тому неправомірними є висновки про зменшення залишкової балансової вартості об'єктів 2 групи на 82544 грн. (експертна оцінка автомобіля) замість 75000 грн. (продажна вартість).

Помилковим є висновок відповідача, що двері протипожежні та системи пожежогасіння є структурними компонентами будівель та споруд, а тому повинні амортизуватись в порядку, передбаченому для об'єктів 1 групи.

Згідно п.п. 8.2.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні

засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі Положення (стандарт).

Пунктом 4 Положення визначено, що об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Пунктом 7 Положення визначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Підприємством двері протипожежні в сумі 3510 грн., в сумі 8585 грн. та система пожежогасіння в сумі 81763 грн. були віднесені до 3 групи основних фондів з відповідною нормою амортизації 6%.

Твердження про невірну амортизацію дверей протипожежних та системи пожежегасіння є необґрунтованою через те, що Законом не визначено таке поняття як структурні компоненти об"єктів 1 групи. Тому кваліфікація зазначених об"єктів в якості структурних компонентів будівель та споруд є суб'єктивним судженням перевіряючих, що не підтверджується Законом.

Помилковим є висновок про невизнання станом на 01.10.2007 р. залишкової балансової вартості основних фондів 1 групи із нормою амортизації 2% в сумі 107537 грн.

За нормою 2% амортизувалась автостоянка, яка не отримувалась в оренду від ТОВ "Жерок Альфа" чи ЖЗХВ, а була самостійно побудована підприємством в період після 01.01.2004р., тому і амортизувалась за ставкою 2%, що підтверджується змістом самого акту перевірки.

Враховуючи, що витрати на будівництво автостоянки були понесені в попередніх періодах, то висновки про правомірність визначення підприємством балансової вартості групи 1 із нормою 2% могли бути висловлені виключно попередніми перевірками, а не спірною перевіркою, адже в перевіряємому періоді не було понесено жодних витрат на придбання основних фондів 1 групи із нормою амортизації 2%, а лише амортизувалась раніше створена балансова вартість 1 групи із нормою 2%, що була визначена та підтверджена попередньою перевіркою від 18.01.2008р.№202/23-1/32265502/0110 (том ІІ а.с. 77).

Зменшення за перевіркою показника залишкової балансової вартості основних фондів із нормою амортизації 2% станом на 01.10.2007р. при тому, що попередньою перевіркою саме на цю дату був підтверджений цей показник, є доказом перевищення посадовими особами наданих ним повноважень, адже згідно направлення ДПІ м.Житомира від 30.06.2009р. №1114 посадові особи не мали права здійснювати перевірку за період до 01.10.2007р.

Позивач погодився із завищенням балансової вартості І групи станом на 01.10.2007 р. в зв`язку із врахуванням в її складі балансової вартості квартири (303950 грн.), яка виключена попередньою податковою перевіркою та не використовується підприємством в господарській діяльності, наслідком чого стало завищення амортизації і, відповідно, заниження об'єкту оподаткування на 22096 грн..

Тому позивач відмовився від позовних вимог щодо визнання протиправним

податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 р. № 0002102301/0 про донарахування податку на прибуток підприємств за основним платежем в частині 5524 грн. (в т.ч. за4 кв.2007р. - 950 грн., 1 кв.2008р. - 938 грн., 2 кв. 2008 року - 926 грн., 3 кв.2008 року - 915 грн., 4 кв.2008 року - 903 грн., 1 кв.2009 року - 892 грн.) та за штрафними санкціями в сумі 2222 грн. (в т.ч. за4 кв.2007р. - 475 грн., 1 кв.2008р. - 469 грн., 2 кв. 2008 року - 463 грн., 3 кв.2008 року - 366 грн., 4 кв.2008 року - 271 грн., 1 кв.2009 року - 171 грн.).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 р. № 0002102301/0 про донарахування податку на прибуток підприємств в частині 2177222 грн. та штрафної санкції в частині 2071941 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 р. № 0002112301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 626356 грн., то суд зазначає таке.

Зі змісту акту перевірки випливає, що відповідачем через встановлені ним порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі складу податкового кредиту виключено податок на додану вартість в сумі 1665829 грн., сплачених позивачем у складі вартості:

- сталі листової від ТОВ "Українська лісометалургійна група", в т. ПДВ на 1568391 грн.(стор.30 акту перевірки);

- транспортних послуг, в т.ч. ПДВ на 97438 грн. (стор.29 акту перевірки).

На підставі вказаних порушень відповідач дійшов висновку про завищення від'ємного значення, що переноситься на наступні податкові періоди по рядку 26 Декларації в сумі 1034771 грн. за березень 2009 року, завищення підприємством від"ємного значення по рядку 21 Декларації в сумі 4702 грн. за березень 2009 року та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 626356 грн., у тому числі за: - серпень 2008р. на 126313 грн., - вересень 2008р. на 85224 грн., - жовтень 2008р. на 95072 грн., - листопад 2008р. на 171024 грн., - грудень 2008р. на 69006 грн., - січень 2009 року на 70233 грн., - лютий 2009р. на 2826 грн., - березень 2009р. на 6658 грн..

Порядок формування податкового кредиту, порядок бюджетного відшкодування передбачено Законом України "Про податок на додану вартість".

Зокрема п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.5. ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником

податку товарів (робіт, послуг);

Підпунктом 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивачу з надання транспортних послуг та продажу сталі листової надавались постачальниками (продавцями) належним чином оформлені податкові накладні, що не оспорюється податковим органом.

Позивачем були сплачені постачальникам кошти за надані послуги та товар у повному обсязі, у тому числі і ПДВ.

Що стосується правомірності врахування у складі валових витрат вартості отриманої сталі листової, то судом встановлено реальність таких операцій, тому податковий кредит в сумі 1568391 грн. був сформований з дотриманням вимог Закону, а відповідно підстав для зменшення бюджетного відшкодування з зазначених підстав у відповідача не було.

Щодо транспортних послуг, то позивачем визнано завищення вартості транспортних перевезень по ПП ОСОБА_8., ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ЗАТ "Фом Лайн Галичина", ПП ОСОБА_16, ППТБК "Укрпромспецтехніка", ТОВ "Дейв Експрес", що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 2133,00 грн. (в т.ч. за грудень 2007р. - 941 грн., березень 2008 р. - 267 грн., квітень 2008р. - 158 грн., липень 2008р. - 334 грн., січень 2009 р. - 266 грн., лютий 2009р. - 167 грн.).

Однак витрати на транспортні перевезення, за якими був сформований податковий кредит в сумі 95305 грн. (97438-2133) підтверджені належною транспортною документацією, тому податковий кредит був сформований з дотриманням вимог Закону, а відповідно підстав для зменшення бюджетного відшкодування з зазначених підстав у відповідача не було.

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 р. № 0002112301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині 624223 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.08.2009 р. № 0006301702/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1474,54 грн. та штрафної санкції в сумі 2949,08 грн., то судом встановлено таке.

На стор. 56 акта перевірки відповідачем зазначено про порушення підприємством вимог пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20, п.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Порушення обгрунтоване тим, що в перевіреному періоді підприємством проводились виплати коштів за матеріали, поставлені суб`єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, без подання останніми підприємству відповідних документів, що підтверджують сплату податків з отриманого доходу по даному виду діяльності. Тому, стверджує відповідач, підприємству, як податковому агенту, належало утримати податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати з виплаченої суми доходу. Сума донарахованого податку за ставкою 15 % склала 1171,34 грн.

Проте, такі висновки відповідача суперечать "Податковому роз'ясненню щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"" (затверджено наказом ДПА України від 29.12.2003 року № 633), в якому зазначено, що особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва",

Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" та Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

На стор.56 (абз. 3) акта перевірки також зазначено про порушення підприємством вимог пп.9.10.1 п.9.10 ст.9, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", сутність якого полягає в тому, що підприємство, як податковий агент, не утримало податок з доходів фізичних осіб, отриманих ними у вигляді підзвітних коштів, виданих з каси підприємства на господарські потреби, та по яких проведені готівкові розрахунки без підтвердження оформленими належним чином документами встановленої форми та змісту (згідно "Положення про форму та зміст розрахункових документів", затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614). Сума донарахованого податку за ставкою 15 % склала 303,20 грн.

Проте, висновки відповідача в цій частині є помилковими та необгрунтованими. В акті перевірки не зазначено відповідних законодавчих норм, згідно яких в спірних операціях має застосовуватись "Положення про форму та зміст розрахункових документів". З огляду на те, що витрати підзвітних осіб підтверджені платіжними документами, такі суми не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, а тому податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009 р. № 0006301702/0 підлягає скасуванню.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2009 р. № 0007022302/0 в сумі 2021,35 грн., то воно підлягає скасуванню з огляду на таке.

На стор. 61 акта перевірки (пп.3.5.3) зазначено про порушення підприємством вимог п.2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (затверджено Постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637). Сутність порушення полягає в тому, що, на думку відповідача, підзвітні особи підприємства провели готівкові розрахунки без подання розрахункового документа встановленої форми та змісту (згідно "Положення про форму та зміст розрахункових документів", затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614) в бухгалтерію підприємства на загальну суму 2021,35 грн.

Проте в акті перевірки не зазначено відповідних законодавчих норм, згідно яких в спірних операціях має застосовуватись "Положення про форму та зміст розрахункових документів". Згідно Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів. З огляду на те, що витрати підзвітних осіб підтверджені платіжними документами, штрафні санкції застосовані відповідачем неправомірно.

Крім того, відповідачем порушені процесуальні строки застосування штрафних санкцій, встановлені в ст.250 Господарського кодексу України, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. № 2756-VI статтю 250 ГКУ доповнено частиною 2 такого змісту (набула чинності із 01.01.2011р.): "Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи".

Отже, вказані зміни підтверджують, що в період до 01.01.2011р. штрафні санкції по готівковому обігу могли бути застосовані до суб'єкта господарювання не пізніш як через

один рік з дня порушення.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач не підтвердив правомірність своїх дій.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" жовтня 2016 р. без змін.

Ухвала н набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "21" грудня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" вул. Промислова, 1/154,м.Житомир,10025

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4-третій особі: - ,