Ухвала суду № 63586449, 19.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 р.Справа № 623/2637/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.11.2016р. по справі № 623/2637/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Ізюмського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Ізюмського міськрайонного суду від 11.11.2016 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( далі по тексту позивач, ОСОБА_2П.) до Ізюмського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області ( далі по тексту відповідач, Ізюмське ОУПФУ Харківської обл.) про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії.

Не погодившись з даною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Ізюмського міськрайонного суду від 11.11.2016 та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме : визнати неправомірними дії Ізюмського ОУПФУ Харківської обл. щодо відмови в перерахунку пенсії та зобовязати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.12.2015 в звязку з підвищенням посадових окладів державних службовців на підставі довідки управління Держгеокадастру в Ізюмському р-ні відповідно до ст.. 37-1 Закону України «Про державну службу», в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку та здійснити відповідні виплати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до ч.1 ст.8 та ч.1 ст. 58 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. З урахуванням положень ч.3 ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів. Вважає, що на даний час повинні застосовуватися ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» ( в редакції чинній після призначення пенсії), ст.. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Вважає, що на правовідносини, які склалися між ним та відповідачем не розповсюджується дія пункту 5 розділу 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону, які обмежень максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» не встановлюють. Тому розмір пенсії повинен становити 90% від суми місячного заробітку.

Позивач, представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено без участі позивача та представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення даного позову.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач з 27.10.2010 року отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу»

ОСОБА_2 у вересні 2016 року звернувся із заявою до Ізюмського ОУПФУ Харківської області про перерахунок пенсії, з урахуванням довідки Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області від 13.09.2016 №Т-324/0-365/6-16.

Ізюмське ОУПФУ Харківської обл., листом №233/т-14 від 21.09.2016, відмовило позивачу в перерахунку пенсії в звязку з відсутністю підстав.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає.

Згідно із статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_3 від 28.12.2014 р. № 76-VIII є чинним і підлягає до виконання, оскільки Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865 було передбачено, що перерахунок пенсії проводився виходячи із заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено пенсію.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 №1013 , яка діє з 15 грудня 2015 року, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. №865, а саме, виключено пункт 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" .

Крім того, з 01.05.2016 року набув чинності ОСОБА_3 України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII.

У зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, положення Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року, яка набрала чинність з 01.05.2016р., пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з 01.05.2016р. законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року, по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи дії відповідача, в частині відмови в перерахунку пенсії позивачу на відповідність критеріям, визначених ч.3 ст. 2 КАС України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання їх неправомірними та як наслідок відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги про на недопустимість звуження змісту та обсягу права на достатній життєвий рівень колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально - економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 листопада 2016 року по справі № 623/2637/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2016 р.