Постанова № 63586317, 20.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 р. Справа № 820/5368/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р. по справі № 820/5368/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Атестаційної комісії № 19 Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 19 Головного управління Національної поліції в Харківській області відповідно до протоколу ОП №15.00026213.0046423 від 25.08.2016 року в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.09.2016 року № 326 о/с "По особовому складу" в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1, старшого інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції патрульної поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) з 09 вересня 2016 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції патрульної поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 09 вересня 2016 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 19 Головного управління Національної поліції в Харківській області відповідно до протоколу ОП №15.00026213.0046423 від 25.08.2016р. в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.09.2016р. № 326 о/с "По особовому складу" в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1, старшого інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції патрульної поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) з 09 вересня 2016 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції патрульної поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 09.09.2016р.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу та судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з суми грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу в межах одного місяця допущено до негайного виконання.

Головне управління Національної поліції в Харківській області(далі відповідач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про Національну поліцію", Кодексу адміністративного судочинства України , не відповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 07.02.2005р. по 06.11.2015р., що підтверджується трудовою книжкою. ( а.с. 14)

Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Харківській області від 07.11.2015 року № 50 о/с позивач в порядку переатестування на підставі п. 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ призначений на посаду начальника сектору у складі відділу Купянського відділу поліції (м. Купянськ) ГУ та присвоєно спеціальне звання "майор поліції" (а.с. 17).

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 11.02.2016р. № 49 о/с «По особовому складу» у звязку з реорганізацією, на підставі наказів Національної поліції України від 25.01.2016р. № 61, Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.01.2016р. № 54 позивача призначено старшим інспектором з дорожнього нагляду сектору превенції патрульної поліції по Куп'янському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на підставі рапорту позивача від 29.01.2016р. (а.с. 19)

Відповідно до протоколу Атестаційної комісії № 19 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.08.2016р. ОП№15.00026213.0046423 за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення Головою атестаційної комісії постановлено на голосування рішення за результатами голосування якого підтримано (3-за, 1-проти), ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність ( а.с. 22).

09.09.2016р. наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №326 о/с відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції патрульної поліції Куп'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на підставі висновку атестаційної комісії №19 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.08.2016р. (а.с. 56)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення не можуть вважатися законними, оскільки направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, а тому позовні вимоги в частині скасування оскаржуваних рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірного звільнення позивача, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", зокрема, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142, і відповідно, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

За приписами пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. (п.10 Розділу XI Закону).

Наведені правові норми вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом встановлено, що позивачка була прийнята на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580 - VIII шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

Статтею 58 Закону № 580-VIII передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, відповідачами не доведено, що позивача призначено тимчасово; у будь-якому випадку строковість призначення на посаду поліцейського не є самостійною підставою для проведення атестації.

Судом встановлено, що наказом Національної поліції України від 12.02.2016 р. № 102 призначено проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області та визначені заходи щодо організації її проведення, передбачені п. 1 розділу IV Інструкції, у тому числі було оголошено набір до атестаційних комісій осіб з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації.

Мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Так, згідно з частиною 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

З вищезазначеними нормами Закону України Про Національну поліцію кореспондуються положення Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України №1465 від 17.11.2015 (далі - Інструкція).

За приписами частини 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведені у частині 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" підстави для проведення атестування є вичерпними.

Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Доводи апелянта, що атестування позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" колегія суддів відхиляє, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій вищезазначеної статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Закон України "Про Національну поліцію" не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Закріплену у ч.1 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" мету атестування Головне управління Національної поліції в Харківській області необґрунтовано розцінює як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивача протиправно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, є правильний.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції, атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Відповідно до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За приписами пунктів 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб. Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії. Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Судом встановлено, що атестування позивача проведено на виконання наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області №102 від 12.02.2016р. "Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області".

Атестаційною комісією № 19 Головного управління Національної поліції в Харківській області при прийнятті рішення стосовно позивача досліджувались: атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список, інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 Закону України Про очищення влади, та інформація з відкритих джерел.

Із протоколу атестаційної комісії ОП № 15.00026213.0046423 від 25.08.2016р. вбачається, що комісією більшістю голосів (за - 3, проти - 1) прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с. 22).

Проте, з атестаційного листа вбачається, що позивач охарактеризований безпосереднім керівником виключно з позитивного боку, сумлінно відноситься до виконання своїх службових обовязків. Нормативні акти, які регламентують роботу органів поліції, знає ті правильно їх застосовує в практичній діяльності. Враховуючи особисті, ділові якості позивача та результати роботи ОСОБА_1 на займаній посаді, керівником позивача начальником сектору превенції Куп'янського відділу поліції ГУ НПУ в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_2 надано висновок щодо відповідності позивача займаній посаді. (а.с. 20)

За результатами проведеної перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", встановлено, що до позивача заборони, передбачені частиною третьою і четвертою ст. 1 Закону України "Про очищення влади", не застосовуються. (а.с. 21)

У протоколі Атестаційної комісії №19 ГУНП в Харківській області мотивами прийняття оскаржуваного рішення зазначено: середній рівень тестування, незнання нормативної документації про державні стандарти, незнання ЗУ "Про Національну поліцію", та небажання його вивчати, низький рівень фізичної та вогневої підготовки, незнання закону «Про запобігання корупції».

Водночас, зазначені у протоколі підстави для прийняття оскарженого рішення не відповідають критеріям визначеним пунктом 16 розділу IV Інструкції, які повинні враховувати при прийнятті рішення за результатом атестації поліцейського та Атестаційною комісією №19 не надано доказів того, що при прийнятті такого рішення за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач презентував себе як некваліфікований працівник.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на п.2 ч.3 ст. 2 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, колегія суддів перевіряє обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх обєктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайєн проти Обєднаного Королівства" (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі "ISKCON та 8 інших проти Обєднаного Королівства" (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії" (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

Беручи до уваги, що відповідачами в ході судового розгляду справи не надано до суду документального підтвердження наявності підстав для проведення атестації, Атестаційною комісією №19 не надано доказів того, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач презентував себе як некваліфікований працівник, оскільки негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення та наказ прийняті відповідачами всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача та з огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо зобов'язання відповідача - Головне управління Національної поліції в Харківській області - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 24 розділу II Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 р. № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Проте, вирішуючи спір в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не визначив конкретної суми грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу та не з'ясував, чи отримував дохід в період вимушеного прогулу позивач.

Абзацом 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 р. IV Порядку № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відповідно до наявної у справі довідки Головного управління Національної поліції в Харківській області від 12.10.2016р. № 1672 заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні (липень - серпень 2016р.) складає: 10500,00 грн. Середньоденне грошове забезпечення складає: 169, 35 грн. (10500, 00 грн. / 62 дні).(а.с.51)

Під час розгляду справи встановлено, що після звільнення та до поновлення на роботі, з якої його було звільнено, позивач додатковий дохід не отримував.

Враховуючи, що позивача звільнено зі служби 09.09.2016р., а тому період вимушеного прогулу позивача складає: 63 дні, у зв'язку з чим підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2016р. по 10.11.2016 р. в сумі 10 669,05 грн. (63 дні х 169,35 грн.).

З огляду на зазначене постанова суду першої інстанції в частині зобовязання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає зміні.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права. В іншій частині постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.41 160, 167, 195, 196, п.1ч.1 ст.201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р. по справі № 820/5368/16 змінити, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини постанови в наступній редакції:

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.09.2016р. року по 10.11.2016р. в розмірі 10 669,05 грн. (десять тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень п'ять копійок) з урахуванням виплачених сум, податків та зборів.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р. по справі № 820/5368/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.12.2016 р.