Постанова № 63586316, 20.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 р. Справа № 536/1417/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.11.2016р. по справі № 536/1417/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Поліцейського роти № 4 Управління патрульної поліції в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 третя особа Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА

02 вересня 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовом до поліцейського роти №4 Управління патрульної поліції в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 (далі по тексту поліцейський роти № 4 УПП в м. Кременчуці ДПП ОСОБА_2В.), в якому просив суд скасувати постанову серії ПС 2 № 670812 від 18.06.2016 р. по справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14.09.2016 року по справі № 536/1417/16-а залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції (далі по тексту УПП в м. Кременчуці).

Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.11.2016 року по справі № 536/1417/16-а позов ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 Управління патрульної поліції в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задоволено.

Постанову серії ПС2 №670812, складену 18 червня 2016 року поліцейським роти №4 Управління патрульної поліції в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 425 грн., скасовано, справу провадженням закрито.

Третя особа, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.11.2016 року по справі № 536/1417/16-а скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на ч.2 ст.258 КУпАП в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 року № 596-VІІІ, ст.222, ч.1 ст.255 КУпАП, п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, стверджує про відсутність необхідності складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на місці вчинення правопорушення. При цьому, у відповідності до пп.2 розділу ІІІ вищевказаної Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.1 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Отже, відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови без складання протоколу на місці вчинення правопорушення, діяв у межах процедури, встановленої законом, та наданих повноважень. Пояснив, що позивач, керуючи транспортним засобом MERCEDES BENZ 200, номерний знак НОМЕР_1, не мав при собі посвідчення водія на право керування відповідної категорії, чим порушив пп. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху України. З огляду на викладене, вважає, що відповідачем цілком правомірно винесена оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 425 грн.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, третя особа в апеляційній скарзі просила суд апеляційної інстанції розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 670812, складеної 18 червня 2016 року поліцейським роти №4 УПП у місті Кременчуці ДПП сержантом поліції ОСОБА_2, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та застосовано до нього стягнення в виді штрафу в сумі 425 грн.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, позивач 01.06.2016 року, керуючи транспортним засобом MERCEDES BENZ 200 номерний знак НОМЕР_1 в місті Кременчуці вул. Миру, б.8, не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив пп. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху України.

Також судом першої інстанції встановлено, що подія адміністративного правопорушення, за яку позивач ОСОБА_1 був притягнутий згідно оскаржуваної постанови від 18 червня 2016 року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП мала місце 17 червня 2016 року біля 23 год. 20 хв., а не 01 червня 2016 року (без зазначення часу), як помилково зазначено в оскаржуваній постанові.

Не погодившись із вказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 670812 від 18.06.2016 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про її оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем була порушена процедура розгляду справ про адміністративне правопорушення, встановлена КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення не складався, а відразу була винесена постанова, хоча позивач не погоджувався з допущеним правопорушенням, відповідач не мав права виносити оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №670812 від 18 червня 2016 року на місці вчинення адміністративного правопорушення).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, однак, виходячи з інших підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

Як встановлено частиною 1 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пп. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У відповідності до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали (ч.4 ст.71 КАС України).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серії ПС 2 № 670812 від 18.06.2016 року, ОСОБА_1 01.06.2016 року (як було згодом зясовано судом першої інстанції, 17.06.2016 року о 23 год. 20 хв.), керуючи транспортним засобом ОСОБА_3 200 номерний знак НОМЕР_1 в місті Кременчуці по вул. Миру, б.8, не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності у позивача посвідчення водія на момент зупинення його працівниками поліції або ненадання посвідчення водія на вимогу інспектора.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, зі змінами, внесеними Законом № 596-VІІ від 14.07.2015 року) у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) (частина перша статті 44, статті 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, 92, частина перша статті 106 1, стаття 106-2, частини четверта і сьома статті 121, частини третя і четверта статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частина четверта статті 127, статті 127-1, 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, 154, 155, 155-2 - 156-2, 159, 160, 162 - 162-3, 164 - 164-11, 164-15, 164-16, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 172-4 - 172-9, 173 - 173-2, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 181-3 - 185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 196, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20).

Частиною 1 статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, як, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (у т.ч., статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року № 1408/27853 (далі по тексту Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п.п.1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Колегія суддів зауважує, що дійсно відповідно до постанови Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Разом з тим, зміни до ст.258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція № 1395, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України. Вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.

Отже, приписи постанови Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 року повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що нескладення протоколу про адміністративне правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, колегія суддів, не заперечуючи наявності у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, зазначає, що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення.

У відповідності до п.1 розділу ІІ Інструкції № 1395 протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис, який засвідчується підписами двох свідків.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Таким чином, протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, колегія суддів відмічає, що в оскаржуваній постанові відсутній підпис позивача щодо розяснення йому положень ст.ст.307, 308 КУпАП, прав, передбачених статтею 268 КУпАП, а також права, порядку і строків оскарження постанови згідно зі ст.ст.287-289 КУпАП. Також відсутній і підпис про отримання копії постанови (а.с.9).

Згідно зі ст. 31 Закону України Про Національну поліцію полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Однак, відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції запису з нагрудної камери поліцейського або запису з відео реєстратора.

Відсутність відеозапису або протоколу про адміністративне правопорушення не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

З приводу наданих відповідачем копій пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також рапорту інспектора поліції ОСОБА_8 (а.с.31-35), колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вказаних пояснень та рапорту, ОСОБА_1 було зупинено у м. Кременчуці по вул. Миру, буд. 3, а в оскаржуваній постанові зафіксовано, що позивач не мав водійського посвідчення, керуючи транспортним засобом по вул. Миру, буд. 8.

Крім того, слід відмітити, що на відсутність водійського посвідчення у ОСОБА_1 вказано лише у поясненнях працівників поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_8 При цьому, не зазначено, на підставі яких документів було встановлено особу ОСОБА_1, за відсутності у нього посвідчення водія.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у своїх поясненнях наголошували лише на наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного спяніння, на відмові його від проходження медогляду на стан спяніння та відмові від підпису у протоколі та від надання пояснень (при цьому, протокол за фактом відсутності водійського посвідчення, як зазначалось вище, не складався). Питання наявності або відсутності водійського посвідчення ними у поясненнях не висвітлювалось. У звязку з чим відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були обізнані про відсутність у затриманої особи водійського посвідчення та надавали пояснення у звязку саме з цим фактом.

Свідок ОСОБА_7 вказував на відмову ОСОБА_1 від підпису у постанові, при цьому, не вказано, у якій саме постанові та про яке правопорушення.

З огляду на викладене, пояснення свідків та рапорт інспектора поліції ОСОБА_8 не є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 18.06.2016 року було складено також і протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного спяніння). Однак, в судовому засіданні по розгляду адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 останній вину у вчиненні правопорушення не визнав. При цьому, судом першої інстанції під час розгляду справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не аналізувалися фактичні обставини порушення, які могли б свідчити про наявність (або відсутність) у позивача водійського посвідчення під час зупинення його працівниками поліції. Судом першої інстанції було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у звязку із закінченням строків накладення стягнення, передбачених ч.2 ст.38 КупАП, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія постанови від 05.10.2016 року по справі № 524/4828/16-ц (а.с.52).

У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що порушення позивачем підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 126 КАС України, не підтверджено належними та допустимими доказами. Позивач заперечив вчинення правопорушення, тоді як відповідач, будучи субєктом владних повноважень у спірних відносинах не надав доказів правомірності прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у звязку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 670812 від 18.06.2016 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю з огляду на приписи п.3 ч.1 ст.293 КУпАП.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст.ст. 288, 293 КУпАП та ст.ст. 7-9, 171-2, ч.2 ст.162 КАС України, постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до адміністративного суду у порядку, визначеному кодексом адміністративного судочинства, з особливостями, встановленими КУпАП.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні адміністративного позову не обмежений повноваженнями, визначеними ст. 162 КАС України, а наділений ще й повноваженнями, визначеними п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП, зокрема скасувати постанови і закривати справи про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи третьої особи про неможливість закриття судом провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, з посиланням на те, що дане питання відповідно до ст.222 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, однак, припустився помилкового застосування норм матеріального права.

У відповідності до п.1 ст.201 КАС України правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

З огляду на викладене, постанова Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.11.2016 року по справі № 536/1417/16-а підлягає зміні в частині підстав та мотивів задоволення позову.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.

Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.11.2016 року по справі № 536/1417/16-а змінити з підстав та мотивів задоволення позову.

В іншій частині постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.11.2016 року по справі № 536/1417/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_9Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.12.2016 р.