Постанова № 63586307, 19.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 р. Справа № 613/1029/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В. ,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шарівської селищної ради Богодухівського району Харківської області на постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 18.10.2016р. по справі № 613/1029/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Шарівської селищної ради Богодухівського району Харківської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Шарівської селищної ради Богодухівського району Харківської області (далі відповідач, Шарівська селищна рада), в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні доступу до публічної інформації, зазначеної у його запитах до Шарівської селищної ради від 15.07.2016 року та 26.07.2016 року, зобовязати відповідача надати повну, достовірну та завірену належним чином інформацію, зазначену у запитах, а саме: копії рішення селищної ради про виділення земельного наділу гр.. ОСОБА_5, що проживає в с. Першотравневому та копії документів щодо виділення земель для ведення підсобного господарства Шарівською селищною радою в межах населеного пункту, копію рішення про виділення земельних ділянок в приватну власність з колишніх колективних городів в межах населених пунктів.

Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 18.10.2016 року вказаний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 18.10.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме:ст.11 Закону України «Про інформацію», ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та невідповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представників відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що15 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Шарівської селищної ради із запитом на інформацію, в якому просив надати йому належним чином завірену інформацію: копію рішення селищної ради про виділення земельного наділу (вказати розмір ділянки) ОСОБА_5, що проживає в с. Першотравневому, копії документів щодо виділення земель для ведення підсобного господарства для проведення аудиту неявних земель запасу та їх використання.

Згідно відповіді на запит про інформацію № 02-32/10 від 21.07.2016 року, надати копію рішення селищної ради про виділення земельного наділу (вказати розмір ділянки) ОСОБА_5, що проживає в с. Першотравневому не є можливим, оскільки Шарівська селищна рада, такою інформацією не володіє. Крім того, відповідно до чинного земельного законодавства в Україні громадяни, які бажають отримати земельну ділянку, подають до органу місцевого самоврядування пакет документів, до складу якого входять: заява установленої форми на ім'я селищного голови; копія документа, що посвідчує особу. Згідно запиту інформація, яку заявник хоче отримати, містить виключно персональні дані (паспортні дані, адресу фактичного проживання та прописки, а також інші дані, що відносяться до конкретної фізичної особи), а, "відповідно до ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних», ст. 10 Закону України «Про звернення громадян», селищна рада не має права поширювати персональні дані і відомості про фізичних осіб без згоди самого суб'єкта персональних даних.

26 липня 2016 року позивач звернувся із запитом на інформацію, в якому просив надати належним чином завірену інформацію: копію рішення про виділення земельних ділянок в приватну власність з колишніх колективних городів в межах населених пунктів.

Згідно відповіді на запитувану інформацію № 02-32/12 від 29.07.2016 року, Шарівська селищна також відмовила у наданні доступу до публічної інформації мотивуючи тим, що у запиті не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 Законом України "Про доступ до публічної інформації", згідно якої запит на інформацію має містити: загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо.

Позивач, не погодившись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його оскаржувані дії є протиправними.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

За змістом статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI .

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, за цим визначенням можна виокремити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та знаходилась у володінні суб'єкта владних повноважень, розпорядника публічної інформації,

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 22 вказаного Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Частиною 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Під час судового розгляду справи встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що до Шарівської селищної ради 15.07.2016 року надійшов запит від депутата Шарівської селищної ради ОСОБА_1, в якому останній, відповідно до ст.ст. 19,20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», просив надати йому належним чином завірену інформацію, а саме: копію рішення селищної ради про виділення земельного наділу (вказати розмір ділянки) ОСОБА_5, що проживає в с. Першотравневому; копії документів щодо виділення земель для ведення підсобного господарства для проведення аудиту наявних земель запасу та їх використання.

Як вбачається з відповіді на запит про інформацію № 02-32/10 від 21.07.2016 року, Шарівська селищна рада повідомила, що надати копію рішення селищної ради про виділення земельного наділу ОСОБА_5, який проживає в с. Першотравневому, не є можливим в звязку з тим, що Шарівська селищна рада такою інформацією не володіє.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Шарівська селищна рада правомірно відмовила позивачу у наданні копії рішення про виділення земельного наділу ОСОБА_5, що проживає в с. Першотравневому, на підставі того, що Шарівська селищна рада такою інформацією не володіє.

Стосовно другого пункту запиту ОСОБА_1 від 15.07.2016 року про надання копій документів щодо виділення земель підсобного господарства, Шарівська селищна рада у відповіді на цей запит зазначила, що з 2001 року таке поняття як «підсобне господарство» не використовується згідно з нормами Земельного кодексу України. Згідно з нормами Земельного кодексу України у компетенцію селищних рад не входить виділення земель для ведення підсобного господарства. Рішення, прийняті до 2001 року, не зберігаються у приміщенні Шарівської селищної ради, тобто документи щодо виділення земель для ведення підсобного господарства Шарівська селищна рада не має можливості надати в звязку з їх відсутністю. Шарівська селищна рада не є розпорядником цієї інформації.

В запиті ОСОБА_1 просить надати копії документів щодо виділення земель для ведення підсобного наділу, не вказавши, які саме документи він бажає отримати. Таким чином, якщо перелік документів не уточнюється, розглядається питання про усі документи стосовно цього питання. Шарівська селищна рада повідомила про те, що до переліку документів щодо виділення земель входить заява в установленій формі та копія документа, що посвідчує особу громадянина.

Отже, відповідь Шарівської селищної ради на запит про інформацію № 02-32/10 від 21.07.2016 року повна, обґрунтована та законна, надана відповідно до чинного законодавства України.

Як вбачається із запиту від 26.07.2016 року, ОСОБА_1 просить надати копію рішення про виділення земельних ділянок в приватну власність з колишніх колективних городів в межах населених пунктів.

Згідно відповіді на запитувану інформацію № 02-32/12 від 29.07.2016 року, Шарівська селищна рада зазначила, що запит має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит. Так, в контексті запиту від 26.07.2016 року Шарівська селищна рада не має можливості надати інформацію в звязку з тим, що такою інформацією не володіє.

Колегія суддів зауважує, що у запиті не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 Законом України "Про доступ до публічної інформації", згідно якої запит на інформацію має містити: загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Шарівською селищною радою Богодухівського району Харківської області з дотриманням строку встановленого ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" надано відповідь на запити позивача із обсягом запитуваної інформації, якою володіє відповідач.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було надано повну та обґрунтовану відповідь щодо питань викладених у запитах позивача, враховуючи наявну у розпорядженні відповідача інформацію, з дотриманням строку і порядку встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації", а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішення питання щодо задоволення позовних вимог позивача стосовно зобов'язання вчинення дій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196 п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Шарівської селищної ради Богодухівського району Харківської області задовольнити.

Постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 18.10.2016р. по справі № 613/1029/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шарівської селищної ради Богодухівського району Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8

Повний текст постанови виготовлений 22.12.2016 р.