Ухвала суду № 63586305, 20.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 р.Справа № 818/774/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство "Ромгаз" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. по справі № 818/774/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство "Ромгаз"

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство Спільне підприємство Ромгаз звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 08.04.2016р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 156 952 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. в задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство "Ромгаз" відмовлено.

Приватне акціонерне товариство Спільне підприємство Ромгаз (далі - позивач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Охтирською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Сумській області(далі Охтирська ОДПІ) проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ СП Ромгаз з питань дотримання податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 09.12.2015 року, за результатами якої складено акт №154/18-11-22/06710859 від 25.12.2015 р. (т. 1, а.с. 31-66).

15.01.2016р. Охтирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 235 428 грн. 00 коп., ( 156 952 грн. за основним платежем та 78 476 грн. за штрафними санкціями.) (т.1, а.с. 29)

За наслідками оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, податковим органом було прийнято інше податкове повідомлення-рішення від 08.04.2016р. № НОМЕР_1, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 156 952 грн. (штрафні санкції 00 грн.). (а.с.30)

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, у межах повноважень , у спосіб та в порядку визначеному законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що СП Ромгаз перебуває в стадії припинення шляхом добровільної ліквідації, позивачем подано до податкової інспекції податкову звітність за останній звітний період:

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015рік;

- фінансовий звіт у складі Ліквідаційного балансу на 18.11.2015р. та Звіту про фінансові результати за період з 01.01.2015р. по 18.11.2015р..

Так, позивачем за рахунок включення витрат, пов'язаних зі списанням предметів загальногосподарського призначення та маркетингового дослідження по будівництву газопереробного заводу зменшено об'єкт оподаткування за 2015р. в сумі 1 570 297 грн., зменшено податок на прибуток в сумі 156 952, грн. в тому числі :

- списання маркетингового дослідження «По строительству завода на базе Роменского ГПЗ в сумі 875 910,27 грн.;

- списання товарно-матеріальних цінностей в сумі 694 387, 07 грн. , а саме плитки для підлоги в кількості 1,9 шт на суму 97,24 грн. ; часів « Промел» в кількості 322 шт. на загальну суму 25 413,19 грн. та електронних пускачів в кількості 462 шт. на загальну суму 668 876, 64 грн., що підтверджується декларацією з податку на прибуток підприємства за 2015р.

Судом встановлено, станом на 01.01.2015 року на балансі ПрАТ СП Ромгаз обліковується обєкт незавершеного капітального будівництва Роменський ГПЗ, вартістю 875 910,27 грн., а саме проектно-вишукувальні роботи - техніко-економічне обґрунтування в частині маркетингового дослідження По строительству завода на базе Роменского ГПЗ.

Первинні документи, договори, банківські документи та інші документи, за період проведення по обліку витрат по обєкту незавершеного капітального будівництва Роменський ГПЗ, вартістю 875 910,27 грн. на підприємстві не збереглися, були знищені, про що свідчать акти про виділення документів, які підлягають знищенню за період з 1997 року по 2011 рік.

Відповідно до протоколу засідання ліквідаційної комісії № 12 від 30.06.2015р. на списання маркетингового дослідження по будівництву Роменського газопереробного заводу, маркетингове дослідження було проведено в період 1999-2002р. та обліковувалось на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції» на залишках на загальну суму 875 910, 27 грн.

За замовленням позивача 04.04.2014р. проведено експерту оцінку вартості маркетингового дослідження експертом ОСОБА_2, згідно звіту якого встановлено, що ринкова вартість обєкта оцінки без урахування ПДВ складає 43,0 грн. Проте саме маркетингове дослідження не надавалося експерту, податковому органу та суду.

Позивачем, на підставі акту списання, протоколу ліквідаційної комісії, списано маркетингове дослідження на суму 875 910, 27 грн. та ця сума включена до інших витрат в декларації з податку на прибуток.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що доказів придбання маркетингового дослідження, використання його в господарській діяльності позивача суду не надано, Роменський газопереробний завод на обліку позивача не перебуває. Крім того, позивачем припинено проектно-вишукувальні роботи по нездійсненому будівництву, що підтверджується відповідним актом від 20.03.2015р.

Надане апеляційному суду позивачем техніко-економічне обґрунтування інвестицій будівництва Роменського ОПЗ, складене ВАТ " Український нафтогазовий інститут" не є належним доказом в підтвердження проведеного маркетингового дослідження, тому як позивачем не надано доказів яка саме установа проводила маркетингове дослідження та на підставі якого документу. Надані позивачем матеріали погодження місця розташування газопереробного заводу, здійснені ТОВ "Геопроект" також не підтверджують здійснення маркетингового дослідження.

Будь-яких первинних документів в підтвердження здійснення маркетингового дослідження договорів, актів виконаних робіт, звітів, платіжних доручень, що підтверджують здійснені розрахунки, установи, що проводила дослідження, суми витраченої позивачем на його придбання та оплату, позивачем ні податковому органу, ні суду не надані.

Також позивачем в декларації з податку на прибуток в рядку « Інші витрати звичайної діяльності на інші витрати операційної діяльності» включено операції зі списання 694 387, 07 грн., а саме плитки для підлоги; часів « Промел» на загальну суму 25413,19 грн. та електронних пускачів на загальну суму 668 876, 64 грн., які обліковувалися на залишках в бухгалтерському обліку підприємства та не були використані в господарській діяльності.

Позивачем визнається, що зазначені товари тривалий час не використовувалися, та не можуть бути використані за первинним призначенням, з підстав їх псування та моральної застарілості, що також підтверджується протоколом інвентаризаційної комісії від 19.06.2015р.

Згідно експертної оцінки зазначених товарно-матеріальних цінностей, проведеною експертом ОСОБА_3 18.06.2015р. ліквідна вартість цього рухомого майна складає 16 109, 88 грн.

Позивачем до податкового органу та суду не надано будь-яких первинних документів, в підтвердження придбання цих товарів, договорів, платіжних доручень щодо оплати товарів та витрат понесених позивачем, доказів транспортування товару.

До суду апеляційної інстанції позивачем надано накладна від 05.06.2002р. видана ОСОБА_4 позивачем на електромагнітні пускателі, часи "Промел" на загальну суму 1 012 752, 58 грн., а також накладна від 05.06.20002р. видана ОВО "Харківтеплоенерго" щодо пускателів електромагнітних та часів "Промел" на суму 1023 836, 98 грн. , проте зазначені документи не є належними та беззаперечними доказами в підтвердження придбання позивачем зазначених товарів саме в цій кількості та вартості.

Згідно з п.134.1 ст. 134 ПКУ, обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Отже, для цілей оподаткування при обчисленні оподатковуваного прибутку вирішальне значення має загальна вартісна оцінка товарів (робіт, послуг), використаних у процесі виробництва продукції та елементи витрат платника, що формують собівартість. Фінансовий результат господарської діяльності платника характеризується отриманим економічним ефектом з урахуванням загальної собівартості товарів (робіт послуг).

Відповідно до п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності , митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.44.1 ст.44 ПК України.

Відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затверджених наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73 визначена мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Активи підприємства - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Ресурсами підприємства є необоротні й оборотні активи, що перебувають на балансі і можуть забезпечити досягнення передбачуваних підприємством цілей. Вирішальне значення для визнання ресурсів активами має не факт перебування їх на балансі, а рух коштів підприємства у готівковій і безготівковій формах, зумовлений використанням даних ресурсів.

Контроль над активами означає можливість вирішального впливу з боку підприємства на них з метою отримати вигоди від їх використання.

Витрати підприємства - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, які призводять до зменшення власного капітану (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Згідно з п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. N 318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Судом першої інстанції вірно встановлено не надання позивачем доказів, що списані товари та маркетингове дослідження, які відповідно до протоколів засідання ліквідаційної комісії, обліковувалися на залишках підприємства з періоду 1999-2002 роки (фактичну дату придбання встановити неможливо) впливали на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Позивачем сформовано показники податкової звітності з податку на прибуток виключно на підставі даних бухгалтерського обліку, за відсутності первинних документів, що підтверджують понесені витрати на ці товари та послуги, з обчисленням і сплатою податків і зборів. На підставі даних бухгалтерського обліку, витрати позивача не можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати на підставі належним чином оформлених первинних документів. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно підпункту 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 ст. 9 Закону України N 996 " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують.

Враховуючи не надання позивачем первинних документів на підставі яких сформована податкова звітність з податку на прибуток, неможливо встановити витрати понесені підприємством на придбання цих товарів та послуг в попередніх періодах та як наслідок правомірність їх списання позивачем в 2015 році, яке зменшило об'єкт оподаткування.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного встановлення обставин справи та не врахування надання позивачем до перевірки документів, щодо списання товарів та маркетингового дослідження по будівництву газопереробного заводу в бухгалтерському обліку підприємства колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, тому як зазначені документи не підтверджують факт придбання цих товарів та послуг, ідентифікацію активів, зобовязань, доходів або витрат, з ними повязаних, правомірності віднесення даних господарських операцій в бухгалтерському обліку ПрАТ СП Ромгаз.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом У країни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Відсутність документів, що підтверджують здійснені господарські операції та проведенні розрахунки не дає права платнику податків формувати витрати.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод (витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість) виникають за наявності сукупності обставин які є передумовою їх формування. Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі документального підтвердження здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, наявності ділової мети (розумних економічних причин, тобто, причин, які можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності).

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведена правомірність прийнятого ним рішення, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а отже вірним є висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення Охтирської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 08.04.2016року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 156952грн.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство "Ромгаз" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. по справі № 818/774/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2016 р.