Ухвала суду № 63585903, 21.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 810/2735/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 75220,55 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову, так як, на його думку, оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач до 28.07.2014 р. був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця (запис в ЄДР від 24.05.2006 № 23420170000002075) та перебував на податковому обліку в ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, правонаступником якої є Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

28.07.2014 р. позивачем було припинено його підприємницьку діяльність, про що до ЄДР внесено запис № 28840060004001868.

У грудні 2014 року посадовими особами ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань правильності та повноти визначення суми податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) за підсумками річного декларування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 10.12.2014 р. № 124/17-03/НОМЕР_1.

У вказаному акті перевірки податковим органом зафіксовано, що позивач порушив вимоги пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.4.8 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДФО за підсумками річного декларування за 2013 рік у сумі 61295,40 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 р. № 0016411702/306, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДФО у загальній сумі 76619,25 грн., з яких: 61295,40 грн. - за основним платежем та 15323,85 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачу рекомендованим поштовим повідомленням, отримано ним та не оскаржено ні в адміністративному, ні в судовому порядку, відповідно, воно є чинним, ніким не скасовано та підлягає до виконання.

У зв'язку з невиконанням вказаного податкового повідомлення-рішення іншій частині податковий орган сформував і надіслав на адресу відповідача податкову вимогу від 26.01.2016 р. № 6-23, яка також була отримана відповідачем, однак не виконана і не оскаржена.

17.02.2016 р. відповідачем до бюджету було сплачено 1984,00 грн.

Станом на момент звернення податкового органу до суду з даним адміністративним позовом за відповідачем рахувався борг в розмірі: 76619,25 - 1984,00 грн. = 75220,55 грн., з яких 74635,25 грн. - недоїмка і 585,30 грн. - пеня.

У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкової заборгованості в розмірі 75220,55 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.п. 59.1, 59.4 ст. 59 ПК України в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У пп. 129.1.1 п. 129.1, п.129.4 ст. 129 ПК України закріплено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що якщо особа не скористалася своїм правом на оскарження податкового повідомлення-рішення, то визначені ним зобов'язання набувають статус узгоджених і підлягають сплаті у строки, встановлені законодавством, зі спливом яких на заборгованість нараховується пеня і в податкового органу виникає право звернення до суду з відповідним позовом про стягнення такої податкової заборгованості.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем податкове повідомлення-рішення, на підставі якого в нього виникла спірна заборгованість, не оскаржувалось, воно є чинним і визначені ним зобов'язання підлягають до сплаті разом з пенею, нарахованої позивачем за їх невиконання у межах строків, регламентованих податковим законодавством.

Доводи апелянта про те, що нарахування йому податкових зобов'язань у податковому повідомленні-рішенні від 22.12.2014 р. № 0016411702/306 є неправомірним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як було встановлено вище, таке ППР апелянтом не оскаржувалось, воно є чинним і підлягає до виконання.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що предметом судового розгляду у даній справі є стягнення з відповідача податкової заборгованості, що обумовлює наявність правових підстав для перевірки судом факту існування такого боргу за відповідачем, а не правомірності/протиправності ППР, на підставі якого він виник.

Посилання апелянта на те, що вказане ППР від 22.12.2014 р. № 0016411702/306 ним отримано не було, колегія суддів вважає такими, що не підтверджуються жодними доказами. Натомість, за ініціативою позивача до матеріалів справи у суді першої інстанції були долучені відповідні зворотні поштові повідомлення про вручення вказаного рішення за адресою позивача, вказаною в акті перевірки.

Більш того, у судовому засіданні позивач сам зазначив, що він обізнаний з вказаним ппр вже більш ніж три місяці поспіль, однак за цей час нікуди не звертався з приводу його оскарження, тобто фактично з ним погодився та строк на його виконання пропустив.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено обставини, є необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом було дотримано норма матеріального і процесуального права та ухвалено судове рішення згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 21.12.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.