Постанова № 63585602, 29.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2016 рокусправа № 808/4241/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя:Ясенова Т.І.

судді: Суховаров А.В. Головко О.В.

секретар судового засідання:Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2015 № НОМЕР_1 та податкової вимоги від 15.04.2015 № 801-23.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 31.01.2015, прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України у Запорізькій області в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання у розмірі 3 299 грн. 27 коп. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Запорізькій області від 15.04.2015 №801-23 в частині грошового зобов'язання у розмірі 3299 грн. 27 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач з рішенням також не погодився та звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу № 4 від 05.01.2015, на підставі п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 ФО ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт від 19.01.2015 № 7/1702/НОМЕР_2.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України до платників податку з доходів фізичних осіб віднесено: фізичних осіб - резидентів, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні; податкових агентів.

Так, базою оподаткування вказаним податком є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

В силу вимог пп. «Д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та на час звернення з позовом до суду) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (підпункту «д» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, обовязковість повернення позичальником основної суми боргу (наданих банком кредитних коштів), так і сплати процентів за кредитним договором з банком, обумовлені умовами самого договору, у звязку з чим сума прощеного боргу безпосередньо в частинах нарахованих процентів за користування кредитом та/або разом з частиною суми основного боргу однаково впливають на майновий стан боржника.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що від 10.10.2013 АТ «УкрСиббанк» прийняв рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1, що станом на 10.10.2013 станоить 55852,68 дол. США, що складає 446430,47 грн. по курсу НБУ станом на 10.10.2013, штрафні санкції у сумі 15289,54 грн. (а. с. 45).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки зі змісту статті 164 ПК (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та на час звернення з позовом до суду) вбачається, що сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, оскільки в цій статті йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.

Таким чином, наведеною нормою Закону прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

При списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Згідно ж з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК, Проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна (пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, проценти є складовою заборгованості (боргу), що підлягають сплаті кредиторові.

Оскільки зміст аналізованої норми не допускає іншого тлумачення, то подальше зміна її редакції згідно із Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що у відповідності до ст..202 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03березня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог із прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного сулу України.

Головуючий:Т.І. Ясенова

Суддя:А.В. Суховаров

Суддя:О.В. Головко