Постанова № 63583930, 15.12.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року м. Житомир справа № 806/1979/16

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Грабський А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про скасування постанови,

встановив:

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулося з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, в якому просить скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №50683615 від 07.09.2016.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 04 квітня 2016 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрито виконавче провадження №50232314 щодо виконання виконавчого документу (виконавчого листа № 806/2680/15 від 05.02.2016) виданого Житомирським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вчинити дії. Проте, на думку позивача, відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не було вжито жодних заходів для примусового виконання рішення суду, а відтак і відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Зазначає, що позивач письмово повідомляв про неможливість виконання рішення у передбачений для добровільного виконання семиденний строк, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Також наголошує, що 29.08.2016 рішення суду було виконане, про що було повідомлено відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року було замінено неналежного відповідача на Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Представник відповідача проти позову заперечував, у своїх поясненнях зазначив, що постанова є законною, оскільки виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області перебувало виконавче провадження ВП №50232314 з виконання виконавчого листа № 806/2680/15 від 05 лютого 2016 року виданого Житомирським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути у відповідності до вимог чинного законодавства заяви від 05 травня 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Іванківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

04 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50232314 з примусового виконання вказаного виконавчого листа та направлено її для виконання боржнику та до відома стягувачу.

При відкритті виконавчого провадження постановою від 04 квітня 2016 року боржнику надано строк для виконання рішення суду у добровільному порядку.

29 серпня 2016 року на виконання вищевказаного судового рішення Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області після повторного розгляду заяви громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було видано накази №6-2412/14-16-СГ, №6-2415/14-16-СГ, №6-2416/14-16-СГ (а.с.13), №6-2418/14-16-СГ (а.с.12) від 29.08.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, про що було повідомлено головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_9 супровідним листом №11-6-0.6-9021/2-16 від 30.08.2016 (а.с.9).

На думку позивача, строк на добровільне виконання рішення суду було пропущено із поважних причин, зокрема, через перебування в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_10А на лікарняному, та процедурою реорганізації, про що було повідомлено головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_9 відповідними супровідними листами від 08.04.2016 (а.с.10) та від 13.04.2016 (а.с.11).

Позивач зазначає, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі № 806/2680/15 виконана, однак, 07 вересня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_9 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2040 грн. 00 коп. (а.с.8).

Щодо правомірності винесення старшим державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 07 вересня 2016 року суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 24.04.1999р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме вересень 2016 року.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 24.04.1999р. у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.п. 3.7.1 п. 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 512/5 від 02.04.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N489/20802 (редакції чинній на дату винесення спірної постанови) постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог цього Закону.

Таким чином, Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV передбачає, що виконавчий збір стягується по закінченню строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Виконавчий збір підлягає стягненню з боржника у разі невиконання рішення суду у строк наданий для самостійного виконання.

Позивач не виконав рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, що також ним не заперечувалося у ході судового засідання.

Так, постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 04 квітня 2016 року, а отже строк для добровільного виконання судового рішення спливав 11 квітня 2016 року. Судове рішення було виконано 29 серпня 2016 року, про що 30 серпня 2016 року було повідомлено старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_9

Водночас, суд критично ставиться до посилання позивача у листах від 08.04.2016 та 13.04.2016 на обставини, які, на його думку, унеможливлювали добровільне виконання судового рішення протягом передбаченого законодавством строку та погоджується з позицією відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Згідно положень ч. 1 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV передбачено, що питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк.

Як вбачається з матеріалів справи, доводи позивача про неможливість виконання судового рішення, викладені у листах від 08.04.2016 (а.с.10) та 13.04.2016 (а.с.11) не були розцінені державним виконавцем як поважні, оскільки ним не була винесена постанова про відкладення виконавчий дій.

Крім того, позивачем не було вчинено передбачених ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV дій для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Алгоритм дій позивача щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили і зобов'язує повторно розглянути заяви, врегульований правовими нормами Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року N 14, що було чинне на день виникнення спірних відносин.

Зазначене свідчить, що у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області був не лише конституційний обов'язок виконати Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 в адміністративній справі № 806/2680/15, що набрала законної сили, а також була реальна можливість такого виконання в межах строків, наданих відповідачем для його добровільного виконання.

У позивача були відсутні поважні причини, які перешкоджали б своєчасному виконанню вказаного судового рішення у строки, надані відповідачем для його добровільного виконання.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 в справі № 6-785цс15, відповідно до якої сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Однак, суд вважає, що обумовлена правова позиція не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки при розгляді справи №6-785цс15, суд керувався положенням Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинна на дату виникнення правовідносин у справі № 6-785цс15.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин по стягненню з позивача виконавчого збору, до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" були внесені зміни Законом №191-VIII від 12.02.2015, в тому числі зазначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятої постанови, а тому оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору №50683615 від 07.09.2016 прийнята старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження" та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, позовні вимоги Позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 22 грудня 2016 р.