Постанова № 63583885, 16.12.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2016 р. Справа №805/4737/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14:05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Нестеренко Н.Л.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної Казначейської служби в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Казначейської служби в Донецькій області про визнання незаконною відмову у виконання виконавчого документа № 235/9468/15-ц, зобовязання виконати виконавчий лист та стягнення моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області стягнуто на його користь з Донецького гірничого технікуму ім.. ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у сумі 40 339,51 грн. Виконавчий лист № 2/235/93/16 предявлено до виконання до казначейської служби, однак, листом №15-08.3420 від 10.11.2016 року відповідач відмовив у виконанні рішення суду, з підстав неможливості виконання виконавчого листа, оскільки боржник перебуває на тимчасово неконтрольованій території. Вважає відмову у виконані виконавчого листа незаконною та зазначає, що зазначеними діями йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 5 000,00 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, через відділ діловодства та документообігу надав заяву про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача, у судове засідання не зявився з заявами та клопотаннями про відкладання розгляду справи до суду не звертався.

На підставі ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за можливе розглянути справу без участі сторін.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, вул..Іюльська,13/2 Петровський район, м. Донецьк, відповідно до Довідки № НОМЕР_2 від 12.02.2015 року взятий на облік, особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції: АДРЕСА_1, 28008) згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління Державної Казначейської служби в Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатен особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що Рішенням Красноармійського міського суду Донецької області від 14.01.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького гірничого технікуму ім. Є.Т. Абакумова задоволено. Стягнуто з Донецького гірничого технікуму ім. Є.Т. Абакумова на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2 341,53 грн, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 37 497,98 грн, моральну шкоду за порушення прав працівника у сфері трудових відносин у сумі 500,00 грн.

На підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист №235/9468/15-ц (№2/235/93/16).

Позивачем було подано виконавчий лист до виконавчої служби, але листом №П-349/2538 від 12.10.2016 року Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надало відповідь, з якої вбачається що виконувати рішення про стягнення коштів з боржника, рахунки якого відкриті в Управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області, надано виключно органам казначейської служби.

Позивач звернувся до казначейської служби, але листом №15-08/3420 від 10.11.2016 року Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повернуло виконавчий документ, зазначивши, що «п.24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р.№845 встановлено, що стягувачі на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, визначені Порядком.

Донецький гірничий технікум ім.. ОСОБА_2 (м. Донецьк Донецької області) на цей час не обслуговується в територіальних органах Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Також зазначили, що за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення, соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Судове рішення про стягнення коштів з Донецького гірничого технікуму ім. Є.Т.Абакумова може бути виконано органами казначейства у порядку визначеному чинним законодавством України в межах бюджетних асигнувань, що визначаються розпоряднику бюджетних коштів після здійснення переміщення боржника на підконтрольну територію, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р, №595 або після повернення території під контроль органів державної влади.»

Суд зазначає, що враховуючи внесення змін у законодавство, при вирішенні справи використовуються відповідні норми закону, які діяли в період виникнення спірних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 статтею 6 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII), рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року за № 845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі Порядок № 845).

Так, у відповідності до пункту 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку № 845, встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Згідно п.9 Порядку №845, орган Казначейства повертає: виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ, зокрема, не підлягає виконанню органом Казначейства.

Судом встановлено, що згідно Листа №15-08/3420 від 10.11.2016 року вбачається, що Донецький гірничий технікум ім. Є. Т. Абакумова (м. Донецьк Донецької області) не обслуговується в територіальних органах Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Таким чином, законодавством визначений механізм стягнення заборгованості з боржника на користь позивача за рішенням Красноармійського міського суду Донецької області від 14.01.2016 року, а саме, - подання ним до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку.

Оскільки Донецьким гірничим технікумом ім.. ОСОБА_2 не відкрито рахунки в органах Державної казначейської служби України у Донецькій області у порядку, встановленому законодавством, відповідач не є органом Казначейства, в якому обслуговується боржник.

До того ж суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем повернуто виконавчий документ без виконання, а не відмовлено у виконанні виконавчого документа у справі №235/9468/15-ц (№2/235/93/16), таким чином із встановлених судом обставин не вбачається протиправності дій відповідача спрямованих на відмову виконати виконавчий документ, отже в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про зобовязання відповідача виконати виконавчий документ №235/9468/15-ц (№2/235/93/16), суд зазначає наступне.

Оскільки, відповідачем зазначено, що боржником за рішенням Красноармійського міського суду Донецької області від 14.01.2016 року не відкрито рахунки в органах Державної казначейської служби України у Донецькій області у порядку, встановленому законодавством, відповідач не є органом Казначейства, в якому обслуговується боржник, отже відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Державної Казначейської служби в Донецькій області виконати виконавчий лист №235/9468/15-ц (№2/235/93/16).

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що не приймає посилання Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області у листі №15-08/3420 від 10.11.2016 року на п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення, соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» оскільки , відповідно до Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015року у справі №826/18402/14, яка набрала чинності 20 травня 2015року Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року за №595 визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття, тобто з 07.10.2014року.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Завдання адміністративного судочинства, полягає, зокрема, у поновленні судом порушених субєктивних прав, а тому передумовою надання судового захисту є встановлення обєкту - порушеного права.

З урахуванням вищевикладеного, в межах заявлених позовних вимог, станом на час розгляду справи, відсутній обєкт судового захисту та необхідність у поновленні прав позивача в цій частині, оскільки повернення виконавчого документу відповідачем, який не є виконавчим органом в даному випадку, не спричиняє негативні наслідки для позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Постанвою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 року та від 27.02.2009 року, визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивач не обґрунтував, в чому полягає шкода, не довів факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у його житті. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 5 000,00 грн.

Крім того, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є похідними від позовних вимог про визнання незаконною відмову у виконанні виконавчого документа №235/9468/15-ц (№2/235/93/16) та зобовязання виконати виконавчий документ №235/9468/15-ц (№2/235/93/16), виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити з у рахуванням ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені адміністартивного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної Казначейської служби в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено у судовому засіданні 16.12.2016 року.

Повний текст постанови виготовлено 21.12.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.