Ухвала суду № 63573442, 21.12.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер № 201/8020/16-к

Номер провадження 1-кп/201/294/2016

УХВАЛА

21 грудня 2016 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі - Геліч Н.В.,

за участю прокурора - Киричка В.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2,

особи, яка внесла заставу - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заставодавця ОСОБА_3 про повернення застави, внесеної в рамках кримінального провадження, внесеного 19 травня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016040010000091 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, внесене 19 травня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016040010000091 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 заявив клопотання про повернення застави, внесеної ним 29 березня 2016 року на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2016 року, мотивуючи свою позицію тим, що строк дії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно її підзахисного закінчився, то, на його думку, застава підлягає поверненню. Водночас додав, що на даний час він не працевлаштований, утримує свою сім'ю і потребує грошових коштів.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 підтримали клопотання ОСОБА_3 і вважали за необхідне повернути останньому заставу.

В судовому засіданні прокурор Киричок О.В. заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_3, вважаючи його необґрунтованим, мотивуючи свою позицію тим, що під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави у розмірі, достатньому для забезпечення виконання останнім обов'язків, покладених на нього у разі внесення застави, яким ОСОБА_1 скористався. Додав, що на даний момент вирішення питання про повернення застави є передчасним, оскільки розгляд даного кримінального провадження перебуває на стадії судового розгляду і справу не розглянуто по суті.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_3 про повернення застави, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши письмове клопотання останнього, приходить до висновку, що воно не ґрунтується законі, є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Відповідно до ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, питання щодо повернення внесеної застави відповідно до вимог ст. 182 КПК України вирішується судом під час ухвалення судового рішення, з урахуванням вимог ч. 8, 9, 10, 11 цієї статті.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2016 року відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 травня 2016 року із правом внесення обвинуваченим або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 496 080 (чотириста дев'яносто шість тисяч вісімдесят) гривень.

Відповідно до зазначеної ухвали суду ОСОБА_3 внесена застава у розмірі 496 080 (чотириста дев'яносто шість тисяч вісімдесят) гривень, що підтверджується копією листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області № 997/16 від 30 березня 2016 року та копією квитанції № 0.0.528225226.1 від 29 березня 2016 року, що свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_1 скористався своїм правом на внесення застави, у зв'язку із чим, був звільнений з під варти.

При цьому, в ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2016 року встановлено, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою, є 23 травня 2016 року, а строк дії запобіжного заходу у виді застави, у разі її внесення, не встановлений.

Отже, доводи ОСОБА_3 про необхідність повернення застави через закінчення строку дії ухвали слідчого судді стосовно запобіжного заходу та скрутного матеріального становища, є непереконливими і такими, що суперечать вимогам діючого законодавства та змісту наданої ухвали слідчого судді, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Враховуючи те, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України перебуває на стадії судового розгляду, який триває, остаточне судове рішення по зазначеному кримінальному провадженні не прийняте, суд вважає, що підстави для повернення застави на даний момент відсутні, оскільки питання щодо повернення внесеної застави відповідно до вимог ст. 182 КПК України вирішується судом під час ухвалення судового рішення з урахуванням вимог ч. 8, 9, 10, 11 цієї статті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_3 про повернення застави не ґрунтується на законі і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 203, 314-316, КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання заставодавця ОСОБА_3 про повернення застави - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.Г. Ополинська