Ухвала суду № 63570786, 24.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/14526/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Грегуль О.В.

справа №754/6346/16-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Шахової О.В., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 28 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручини Тетяни Павлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити дії, визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису від 11 червня 2015 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню; визнання дій ТОВ «ФК «Народна позика» щодо подання документів для вчинення виконавчого напису неправомірними; зобов»язання приватного нотаріуса внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування реєстрації права власності за кредитором; визнання права власності на квартиру у порядку спадкування.

Вимоги обгрунтовує тим, що зазначена квартира передана в іпотеку ТОВ «ФК «Народна позика» батьком позивача (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року) в рахунок забезпечення кредитних зобов»язань, кошти за яким, як вказує позивач, його батько фактично не отримував. Виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого кредитор прийняв рішення про визнання права власності на предмет іпотеки за собою, вчинено із порушеннями. З посиланням на викладене також просить визнати право власності у порядку спадкування.

В липні 2016 року представник позивача звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить заборонити будь-яким особам, в тому числі ТОВ «ФК «Народна позика» здійснювати відчуження квартири АДРЕСА_1 та накласти на неї арешт.

У заяві посилається на обставини справи та зазначає, що ТОВ «ФК «Народна позика» може в будь-який час відчужити квартиру.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 28 вересня 2016 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення заяви.

В апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість висновків суду.

В судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу від 28 вересня 2016 року про повернення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заяву подано без дотримання вимог ст.151 ЦПК України.

З такими висновками колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду..

Відповідно до ч.8 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Правова природа арешту майна, вчиненого у зв»язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Як роз»яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати

особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови Пленуму).

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Як убачається із змісту заяви про забезпечення позову, вона відповідає встановленим ст.151 ЦПК України вимогам, містить посилання на обставини справи, причини, у зв»язку із якими необхідно забезпечити позов та вид його забезпечення.

Посилання суду першої інстанції як на підставу повернення заяви, на ту обставину, що заявником не надано конкретних правових доказів в обґрунтування своїх вимог, є безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи та не дає підстав уважати про подання заяви без дотримання вимог ст.151 ЦПК України.

Окрім того, посилання суду на правила ч.3 ст.153 ЦПК України є помилковими, оскільки ця правова норма регулює питання розгляду заяви про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви

Відповідно до ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст.218, 304, 305, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 28 вересня 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді О.В. Шахова

Є.В.Болотов