Ухвала суду № 63570652, 13.12.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/865/16-к Головуючий у І інстанції Лиманська М. В. Провадження № 11-кп/795/936/2016 Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Борисенко І. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Антипець В.М., Заболотного В.М.

секретаря судового засідання Саповець Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270110000040 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого старшим кочегаром ТОВ „ВІАННА ГРУП, одруженого, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

за апеляційними скаргами цивільного відповідача ПАТ НАСК „Оранта, першого заступника прокурора Чернігівської області Балєва Ю.О. та обвинуваченого на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 липня 2016 року,

за участю прокурора Мозгового С.К.

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4

представника цивільного відповідача ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України вирішено звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Згідно ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено такі обовязки:

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, навчання або роботи;

- періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід до моменту набрання вироком законної сили вирішено не обирати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто із Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоровя потерпілої 15793,00 грн., у відшкодування моральної шкоди 5000,0 грн., а всього стягнуто 20793,00 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 136 000,0 грн.

Цивільний позов прокурора Городнянського району Чернігівської області в інтересах КЛПЗ „Чернігівська обласна лікарня до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочину задоволено повністю.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету Чернігівської області /рах. 31414544700001 МФО 853592 ГУДКСУ в Чернігівській області ЄДРПОУ 37972475/ витрати в сумі 7489 грн. 71 коп., понесені КЛПЗ „Чернігівька обласна лікарня на стаціонарне лікування ОСОБА_6

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 процесуальні витрати, пов'язані із залученням представника (адвоката) в сумі 4000,0 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у сумі 7272,06 грн.

Захід забезпечення кримінального провадження арешт на автомобіль НОМЕР_1 залишено без змін.

Питання про речові докази вирішено в порядку статті 100 КПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, 05 лютого 2016 близько 9 години 50 хвилин ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки „ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись по ділянці дороги, яка проходить по вулиці Шевченка у м. Городня, в районі розташування житлового будинку № 35 В, у напрямку виїзду з міста, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, а саме: наявність заокруглення дороги і стан дорожнього покриття, яке було вкрите ожеледдю, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, що призвело до наїзду автомобілем на велосипедиста ОСОБА_6, яка рухалася у зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово медичної експертизи № 29 від 20 березня 2016 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Указаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, а саме:

- п.п. б) пункту 2.3., згідно якого (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі);

- пункту 12.1., яким передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення обвинуваченим вказаних Правил дорожнього руху України знаходиться у причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Не погоджуючись з рішенням суду, цивільний відповідач ПАТ „НАСК „Оранта просить скасувати вирок суду в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_6 до ПАТ „НАСК „Оранта та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити. А також просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Вказує, що судом при вирішенні цивільного позову було порушено вимоги Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким обовязок по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок ДТП покладено на винуватця ДТП. Крім того, вказує, що потерпіла не зверталася до їх компанії про виплату страхового відшкодування, як це передбачено вищевказаним законом, а тому судом передчасно було задоволено її цивільний позов.

Прокурор також, не погоджуючись з вироком суду, подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи правильності встановлення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій ОСОБА_2 та доведеності його вини, просить вирок скасувати у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого внаслідок мякості та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Порушення норм процесуального права прокурор вбачає у недотриманні норм ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки судом належним чином не було зясовано чи правильно обвинувачений розуміє зміст зазначених у обвинувальному акті обставин, якою є його остаточна і дійсна позиція щодо визнання чи невизнання винуватості та цивільних позовів.

Крім того, прокурор вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого, наголошуючи, що останнім вчинено тяжкий злочин, внаслідок чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, а часткове відшкодування шкоди обвинуваченим, на переконання прокурора, лише помякшує покарання, а не зменшує тяжкість злочину, на що безпідставно вказано судом.

Обвинувачений також подав апеляційну скаргу на вирок суду та просить змінити його, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. Вважає необхідним стягнути з нього на користь потерпілої 10 000 грн. моральної шкоди. Також просить зняти арешт із автомобіля НОМЕР_3, який належить йому на праві приватної власності.

Вважає, що суд обґрунтовано обрав йому міру покарання з іспитовим строком, однак враховуючи, що злочин вчинено з необережності, а також той факт, що він не перебував у стані алкогольного спяніння, на його думку, давало суду підстави не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Також вказує, що судом не наведено підстав обґрунтування моральної шкоди саме в такому розмірі, який на думку апелянта є завищеним. Та просить зняти арешт з належного йому автомобіля, оскільки він не ухиляється від відшкодування цивільного позову і може забезпечити його шляхом відрахувань із заробітної плати.

Заслухавши доповідача; обвинуваченого, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та який зазначив про те, що в даній дорожньо-транспортній пригоді є вина і потерпілої, а він виконав усі необхідні дії щоб уникнути дану транспортну пригоду; думку захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4, яка просила задовольнити апеляційну скаргу її підзахисного, а врешті вирок суду залишити без змін; представника потерпілої адвоката ОСОБА_3, який просив залишити вирок суду без змін з причин його обґрунтованості; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та представника цивільного відповідача з причин їх безпідставності та просив задовольнити апеляційну скаргу першого заступника прокуратури Чернігівської області ОСОБА_7 з наведених у ній підстав, скасувати вирок суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення поданих апеляційних скарг та скасування вироку суду першої інстанції у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із вироку місцевого суду, суд першої інстанції розглядав кримінальне провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

За змістом статті 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Місцевим судом під час розгляду кримінального провадження допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які ставлять під сумнів законність та обґрунтованість ухваленого у провадженні вироку.

За змістом статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Розглядаючи кримінальне провадження у скороченому порядку, суд першої інстанції виходив з того, що обвинувачений ОСОБА_2 вину свою в інкримінованому йому злочині визнав повністю і фактичних обставин вчинення ним злочину не оспорює, окрім того обвинувачений визнав у повному обсязі заявлені щодо нього цивільні позови прокурора та потерпілої. Також у вироку суду вказано про те, що оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст обставин справи, то їм розяснено права, передбачені ст. 349 ч. 3 КПК України.

Проте такий висновок суду не знаходить свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження, оскільки, як вбачається з пояснень, наданих обвинуваченим в засіданні апеляційного суду та відтвореного технічного запису судового засідання від 07 липня 2016 року, обвинувачений ОСОБА_2 показав, що свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнає, визнає позов прокурора, але позов потерпілої визнав частково, просив врахувати 4000 грн, виплачених потерпілій в рахунок відшкодування моральної шкоди та виявив готовність відшкодувати ще 6000 грн в рахунок всієї завданої шкоди, на момент ухвалення судом вироку, обвинувачений відшкодував потерпілій 9000 грн, що відображено і у вироку суду. Про невизнання позову потерпілої свідчить і подана обвинуваченим апеляційна скарга з даного приводу.

Аналізуючи наведені показання ОСОБА_2 під час розгляду провадження по суті у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, колегія суддів Апеляційного суду прийшла до висновку, що фактично обвинувачений, хоча і визнавав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та погоджувався з кваліфікацією вчиненого ним діяння, однак не в повній мірі підтвердив фактичні обставини вчиненої дорожньо-транспортної пригоди та не визнав цивільний позов потерпілої, що суперечить положенню про недоцільність дослідження доказів стосовно даних обставин.

Оскільки під час апеляційного розгляду кримінального провадження встановлено істотні порушення кримінального процесуального закону та порушення прав обвинуваченого ОСОБА_2 на захист, тому такі порушення тягнуть за собою безумовне скасування вироку суду першої інстанції.

З огляду на те, що вирок суду скасовується через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегія суддів, виходячи з положень ч. 2 ст. 415 КПК України не перевіряє інші доводи апеляційних скарг. При новому розгляді у суді першої інстанції суду необхідно звернути увагу на доводи, викладені в апеляційних скаргах сторін судового провадження та прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 349, 376, 394, 404, 409, 412, 415, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги цивільного відповідача ПАТ НАСК „Оранта, першого заступника прокурора Чернігівської області Балєва Ю.О. та обвинуваченого - задовольнити частково, вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 - скасувати у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_8 ОСОБА_1 ОСОБА_9