Вирок № 63569984, 15.12.2016, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/2663/15-к

1-кп/689/76/16

ВИРОК

Іменем України

15.12.2016 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Соловйова А.В.,

при секретарі Цмикайло Т.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Гуменної В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_2 - адвоката Теліцина А.М.,

захисника ОСОБА_1 - адвоката Кондратюка О.А.

потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015240280000567 від 29.09.2015 р.

за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Свистунівка Сватівського району Луганської області, громадянина України, проживає в АДРЕСА_1, одруженого (23.11.2016 р.), на утриманні неповнолітніх дітей не має, освіта неповна середня, не працює, раніше судимий:

- 26.11.2004 р. Ярмолинецьким районним судом за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 18.03.2005 р. Володарським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 6 років та 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 23.02.2011 р. звільнений умовно-достроково (невідбутий строк 4 місяці 26 днів);

- 02.07.2012 р. Ярмолинецьким районним судом за ч. 2 ст.185, ч. 3 ст.185, ч.1 ст. 70 КК України до 3 років та 3 місяців позбавлення волі; 20.02.2015 р. звільнений з місць позбавлення волі;

- 15.09.2015 р. Ярмолинецьким районним судом за ч.1 ст. 122 КК України до 3 років обмеження волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 186 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця смт. Ярмолинці, громадянина України, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, одруженого (21.09.2016 р.), на утриманні неповнолітніх дітей не має, освіта неповна середня спеціальна, не працює, інвалід з дитинства (до 01.12.2008 р.), на час розгляду справи інвалідність не встановлена, в силу ст. 89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 135 КК України,-

встановив:

Ухвалою колегії судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області від 04.08.2016 р. скасовано вирок Ярмолинецького районного суду від 28.03.2016 р. у даній справі та призначено новий судовий розгляд в Ярмолинецькому районному суді в іншому складі суду. В ході нового судового розгляду, з врахуванням ухвали апеляційного суду від 04.08.2016 р., у порядку ст. 338 КПК України прокурором було змінено обвинувачення (т. 5 а.с. 148 - 172). Під час нового судового розгляду було встановлено наступне.

28.09.2015 близько 22 год. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, мати ОСОБА_1 - ОСОБА_8, співмешканака ОСОБА_2 - ОСОБА_9 спільно вечеряли за місцем проживання ОСОБА_6 в АДРЕСА_3.

В ході розмови, ОСОБА_1 використав незначне висловлювання ОСОБА_5 як привід для з'ясування відносин з останнім та сидячи наніс ОСОБА_5 один удар кулаком в область голови. Від удару ОСОБА_5 почав падати, перевернув стіл і щоб утриматись на ногах зачепився за шию ОСОБА_2, який сидів поблизу нього за столом. Однак, ОСОБА_2 впав разом із ОСОБА_5 на підлогу та наніс два удари кулаком в голову ОСОБА_5 ОСОБА_1 підбіг до лежачого ОСОБА_5, наніс йому удар ногою по корпусу, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виштовхали ОСОБА_5 з приміщення кухні на подвір'я.

Виходячи з приміщення на подвір'я, ОСОБА_5 перечепився об ногу ОСОБА_2 та впав на землю. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діючи умисно, группою осіб, з метою нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, почали наносити лежачому ОСОБА_5 численні удари руками та ногами в ділянки голови і тулуба з різних сторін. Після цього, ОСОБА_1 взяв лопату, що була сперта до стінки неподалік від них та наніс нею один удар заду по голові ОСОБА_5 Удар прийшовся як держаком лопати, так і металевою частиною та спричинив розсічення лобної ділянки обличчя потерпілого.

ОСОБА_5 відчував сильний біль в ділянці черевної порожнини і спрагу. Припинивши побиття, ОСОБА_2 приніс потерпілому води, щоб вмити від крові його обличчя та напоїти, після чого вивів за межі подвір'я на вулицю і посадив на пень біля воріт.

Через короткий проміжок часу з подвір'я вийшов ОСОБА_1, який ніс лопату, і разом із ОСОБА_2 силоміць повів ОСОБА_5 у лісопаркову зону, розташовану вздовж вул. Л. Українки в смт. Ярмолинці для того, щоб ОСОБА_5 копав собі могилу. Пройшовши близько 400-500 м. вглиб лісу, ОСОБА_1 передав лопату ОСОБА_5 і наказав копати яму. Взявши лопату, ОСОБА_5 намагався захистись від протиправних дій та наніс лопатою один удар навскоси по особі, яка в темряві знаходилась ближче до нього, - по ОСОБА_2 Однак, ОСОБА_2 встиг прикритись від удару обома руками, збив ОСОБА_5 з ніг і разом із ОСОБА_1 почав наносити лежачому ОСОБА_5 численні удари ногами і руками в область голови і тулуба. Від нанесених ударів біль у черевній порожнині ОСОБА_5 посилилась, він почав періодично від руху втрачати свідомість. Поки ОСОБА_5 лежав на землі, ОСОБА_2 з ОСОБА_1 продовжували намагання викопати яму, однак, лопата зігнулась, внаслідок чого ОСОБА_1 повернувся на подвір'я ОСОБА_6 в АДРЕСА_3 за іншою лопатою, поки ОСОБА_2 знаходився поблизу ОСОБА_5

Помітивши істотне погіршення самопочуття ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взявши ОСОБА_5 попід руки, повели його по місцю на той час тимчасового проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_4. Знаходячись у вказаному будинку, ОСОБА_5 продовжував стогнати і скаржитись на сильний біль в ділянці живота, і щоб заглушити цей біль ОСОБА_2 дав потерпілому випити горілки, вмив його, дав ОСОБА_5 свої штани та капці, так як одяг самого ОСОБА_5 в лісі був вимащений брудом. Оскільки біль не проходила, бажаючи приховати ці події від власників та сусідів будинку, ОСОБА_2 вирішив не викликати карету швидкої допомоги з Ярмолинецької ЦРЛ, а біля 02:00 год. 29.09.2015 р. зателефонував своєму вітчиму - ОСОБА_10 та попросив його належним останньому автомоіблем відвезти ОСОБА_5 в лікарню іншого району - Городоцьку ЦРЛ.

Близько 03:30 год. 29.09.2015 р. ОСОБА_10 приїхав на автомобілі Peugeot Expert реєстраційний номер НОМЕР_2 по місцю проживання ОСОБА_2 ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1, посадили ОСОБА_5 в зазначений автомобіль і ОСОБА_10 повіз їх в напрямку м. Городок. По дорозі ОСОБА_5 прийшов до свідомості і почав висловлювати обурення з приводу того, куди його везуть. У відповідь ОСОБА_1, який знаходився поблизу ОСОБА_5 в автомобілі, наніс йому один удар кулаком в груди. Побачивши конфліктність ситуації, ОСОБА_10 зупинив автомобіль на автодорозі «Ярмолинці - Сатанів» на відстані близько 3 км. від смт. Ярмолинці, наказав ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вийти з автомобіля, а сам повернувся додому.

Вийшовши з автомобіля, близько 04:00 год. 29.09.2015 р. ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 забрати у ОСОБА_5 належні ОСОБА_2 штани та взуття. ОСОБА_2 підійшов до лежачого на землі ОСОБА_5, наніс йому два удари ногою в ділянку спини, зняв з нього штани і капці. Після цього, залишивши частково оголеного ОСОБА_5 у безпорадному стані в нічну осінню пору доби в безлюдному місці у лісосмузі, обвинувачені повернулись до будинку, у якому тимчасово проживав ОСОБА_2, поспіхом зібрались та разом із співмешканками невідкладно вирушили в с. Шовкове Баришівського району Київської області, де і були затримані 02.10.2015 р. о 06:05 год., у той час як мати ОСОБА_1 - ОСОБА_8 у телефонній розмові намагалась ввести в оману співмешканку ОСОБА_5 про його місцеперебування.

ОСОБА_5 29.09.2015 р. о 10:40 год. був виявлений без свідомості в лісосмузі зазначеної вище дороги невстановленими особами та госпіталізований в реанімаційне відділення Ярмолинецької ЦРЛ, де він проходив стаціонарне лікування з 29.09.2015 р. по 16.10.2015 р.

Внаслідок побиття, потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження: закрита травма органів черевної порожнини у вигляді розриву стінки голодної кишки, яка ускладнилась розповсюдженим тотальним перитонітом, ендотоксичним шоком ІІІ ступеню, що за ознаками небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; забій нирок, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, ушкодження в ділянці обличчя у вигляді поодиноких синців в лобній ділянці голови справа, на повіках правої очної ділянки, в правій виличній ділянці, в ділянці спинки носу із поширенням на прилеглі ділянки, поодинокі забійні рани в ділянці спинки носу справа, в середній частині лобної ділянки голови зліва, травматичного викришування по вільному краю 1 зуба на верхній щелепі зліва, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи, саден в ділянці спинки носу зліва, в ділянці підборіддя справа, на шкірі верхньої губи справа, які по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; синця на тильній поверхні правої кисті в ділянці 2-4 п'ясних кісток, в ділянці правого промене-зап'ястного суглобу, поодиноких саден в ділянці 4 і 5 п'ясних кісток правої кисті по тильній поверхні, в ділянці медіального мищелка лівої гомілки, в ділянці лівої гомілки у верхній та середній третині по медіальній поверхні, саден в ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу по медіальній поверхні, які в сукупності та кожне окремо, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Такими умисними діями, вчиненими групою осіб, що виразились у нанесенні умисних тяжких тілесних ушкоджень, кожен з обвинувачених вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, кожен з обвинувачених вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе не визнав. Ствердив, що потерпілого він не бив, майна потерпілого, у т.ч. мобільного телефона, не відбирав, з автомобіля ОСОБА_10 потерпілого не висаджував, а просто був присутнім під час цих подій. У той же час цивільний позов прокурора в інтересах Ярмолинецької ЦРЛ визнав повністю, а цивільний позов ОСОБА_5 визнав частково на суму 8000 грн. - в межах суми витрат на лікування, що залишилась після часткового добровільного її відшкодування матір'ю ОСОБА_2, мотивуючи це тим, що ОСОБА_5 доводиться йому далекою родиною. В частині моральної шкоди цивільний позов заперечив. У подальшому ОСОБА_1 відмовився давати показання, виступати у судових дебатах та від останнього слова.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав частково, а саме визнав, що наніс потерпілому декілька ударів рукою але лише в обличчя, а не в область черевної порожнини, що могло заподіяти потерпілому лише легкі тілесні ушкодження, що потягнули короткочасний розлад здоров'я. Оскільки легкі тілесні ушкодження не могли привести потерпілого у небезпечний для життя стан, вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України не визнав. Цивільний позов прокурора не визнав, а цивільний позов потерпілого визнав частково. Вважає недоведеними витрати на лікування в розмірі 1375,1 грн., оскільки медичні препарати на цю суму з фіскальних чеків неможливо ідентифікувати, а щодо моральної шкоди, враховуючи добровільне відшкодування своєю родиною потерпілому 5000 грн. моральної шкоди, вважає, що залишок не може перевищувати 4000 грн.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 показав, що ввечері 28.09.2015 р. ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 та окремо ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 після підробітків випадково зібрались по місцю проживання ОСОБА_6 в АДРЕСА_3 та вечеряли. Разом із ними були ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 спиртних напоїв не вживали. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вже прийшли напідпитку і ОСОБА_2 з ОСОБА_1 напружено чекали розмов ОСОБА_5 про його відносини із матір'ю ОСОБА_1 - ОСОБА_8 ОСОБА_5 дійсно почав таку розмову, взяв за комір ОСОБА_2, який у відповідь наніс потерпілому удар кулаком у вухо. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_11 впали, перевернувши стола, ОСОБА_1 кинувся їх рознімати, при цьому наносячи удари ногами в живіт ОСОБА_5 Коли розпочались ці події, присутні жінки одразу вийшли, а ОСОБА_6 пішов спати. Після цього, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 виштовхали ОСОБА_5 на двір. Там ОСОБА_5 не падав, на дворі ніхто нікого особливо не бив, у т.ч. лопатою, обвинувачені з потерпілим пошарпались, а ОСОБА_2 наніс потерпілому ще один удар кулаком в лице, від чого пішла кров. ОСОБА_5 захотів пити і ОСОБА_2 приніс йому води. Тоді ОСОБА_1 запропонував налякати ОСОБА_5, взяв лопату і ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 повели ОСОБА_5 в лісосмугу начебто копати могилу. ОСОБА_5 йшов сам, добровільно, хоча і розумів, з якою метою його туди ведуть. По дорозі ОСОБА_5 притримувався за ОСОБА_2, оскільки скаржився на біль у животі. Заглибившись у темряві в лісосмугу ОСОБА_1 передав лопату ОСОБА_5 і наказав йому копати могилу. ОСОБА_5 копнувши з декілька раз намагався нанести удар лопатою в голову ОСОБА_2, однак, останній закрився від удару обома руками. В цей час ОСОБА_1 оббігши ОСОБА_5 ззаду, кинувся на нього, збив його з ніг, вибив у нього з рук лопату і почав наносити потерпілому удари руками і ногами по різних частинах тіла. ОСОБА_2 у цьому участі не приймав, а лише спостерігав. В лісі одна лопата зігнулась, тоді ОСОБА_1 побіг за другою лопатою, у той час як ОСОБА_2 приглядав за ОСОБА_5, в темряві сховавшись за деревом. Після цього побиття ОСОБА_5 вже не міг розігнутись, скаржився на сильний біль в області живота. Тоді обвинувачені, залишивши лопату в лісі, взяли його попід руки і повели додому до ОСОБА_2 в АДРЕСА_4, де ОСОБА_2 надав ОСОБА_5 свої штани і капці взамін забруднених, вмив лице, дав випити самогонки та поклав спати. Від болі ОСОБА_5 не міг спати, стогнав, хоча відмовлявся від надання йому медичної допомоги. Тоді ОСОБА_2 зателефонував своєму вітчиму ОСОБА_10, який приїхав своїм автомобілем до магазину поблизу будинку, у якому проживав ОСОБА_2 ОСОБА_5, сам сів у машину, туди ж сіли й обвинувчені. Їхати у Ярмолинецьку ЦРЛ ОСОБА_5 відмовлявся, просив висадити його поблизу магазину. Тоді ОСОБА_10 запропонував відвезти його у Городоцьку ЦРЛ. На автодорозі «Ярмолинці-Сатанів» ОСОБА_5 почав ображати ОСОБА_10, погрожувати йому, шарпав підголовники, вимагав зупинити автомобіль. ОСОБА_10 зупинив автомобіль та попросив усіх вийти, а сам поїхав. ОСОБА_5 разом із обвинуваченими постояли поблизу лісосмуги кілька хвилин, ОСОБА_5 сказав, що почуває себе задовільно і піде сам. Тоді ОСОБА_1, обурившись, що ОСОБА_5 їх обманув щодо свого стану здоров'я, запропонував ОСОБА_2 забрати у ОСОБА_5 свої речі. Там ОСОБА_5 ніхто не бив. ОСОБА_5 не міг самостійно зняти штани, тоді обвинувачені помогли йому це зробити, ОСОБА_2 взяв свої речі і разом із ОСОБА_1 повернувся по місцю свого проживання. У той же день, 29.09.2015 р. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 та співмешканками кожного з них поїхали у м. Київ на заробітки, про які ОСОБА_1 домовлявся ще заздалегідь у столярному цеху. ОСОБА_2 розраховував, що ОСОБА_1 навчить і його виконувати цю роботу. Однак, щось не склалось, роботи не виявилось і ОСОБА_2 довелось шукати роботу навмання в с. Шовкове Баришівського району Київської області. Ствердив, що на досудовому слідстві ряд пояснень, у т.ч. під час слідчого експерименту, від надавав неправдиво, під тиском - погрозами негативних наслідків щодо дитини його співмешканки. Непослідовну поведінку ОСОБА_5 під час описуваних подій пояснює станом алкогольного сп'яніння останнього.

Однак, вина обвинувачених у вказаних злочинах підтверджується дослідженими у судових засіданнях доказами.

Допитаний в судових засіданнях потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що він був вимушений спотворювати свої покази, які надавались ним раніше в судових засіданнях під погрозами невідомих осіб, які неодноразово навідувались до нього додому (на автомобілях: білому Volkswagen Passat без номерних знаків та темній Toyota Land Сruiser номерні знаки якої містять цифри 7 та 0), погрожували, вимагали відкликати свою заяву, не з'являтись в судові засідання. Коли обумовлений такою поведінкою психічний тиск став нестерпним, ОСОБА_5 повідомив про це правоохоронні органи і суд та самостійно ініціював повторне надання суду показів, які він зазначив як правдиві. Щодо його показів, відображених у процесуальних документах, складених в ході досудового слідства повідомив, що вони теж містять неточності у зв'язку із тим, що від болі він періодично втрачав свідомість, а тому його спогади є уривчастими, в ході досудового слідства внаслідок перенесеного хірургічного втручання, стресу та інших чинників йому складно було відтворити хронологію та деталі події.

Будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази ОСОБА_5 показав, що тривалий час знайомий і з ОСОБА_1, і з ОСОБА_2, відносини між ними були нормальні, вони пов'язані далекими сімейними відносинами. 28.09.2015 р. він разом із ОСОБА_6 був на підробітках, де вжив незначну кількість горілки (близько 50 мл). Після закінчення робочого дня, оскільки фронт робіт завершеним не був, ОСОБА_5 вирішив не вертатись додому, а залишитись ночувати у ОСОБА_6 При цьому, він зателефонував своїй співмешканці і попросив її на наступний ранок передати йому певні інструменти. В будинку у ОСОБА_6 в АДРЕСА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сіли за стіл вечеряти. ОСОБА_5 в ході розмови у коректній формі повідомив, що ОСОБА_1 може працювати лише підсобником. У відповідь, ОСОБА_1 наніс йому удар кулаком в голову, втративши рівновагу, ОСОБА_5 схопився за шию ОСОБА_2, разом із ОСОБА_2 він впав на підлогу, після чого ОСОБА_2 наніс йому два удари кулаком в область голови. Підбіг ОСОБА_1 та почав теж наносити йому удари, після чого ОСОБА_5 ОСОБА_2 з ОСОБА_1 виштовхали на двір. При виході з будинку ОСОБА_2 підставив ОСОБА_5 підніжку, ОСОБА_5 перечепився і впав. Коли ОСОБА_5 лежав на землі, обвинувачені спільно з різних сторін наносили йому удари руками і ногами. У цей час ОСОБА_5 лежачи намагався лише закриватись від ударів руками. Коли ОСОБА_5 намагався піднятись, ОСОБА_1 десь поблизу взяв лопату і вдарив його ззаду по голові. Удар прийшовся по голові і держаком і металевою частиною. Після цього ОСОБА_5 на деякий час перестали бити, ОСОБА_5 відчував біль у животі і спрагу і на його прохання ОСОБА_2 приніс йому воду вмитись і попити. Після цього ОСОБА_2 вивів його з подвір'я за ворота і посадив на пеньок. ОСОБА_5 відчував сильний біль у животі і спрагу. Через короткий проміжок часу з подвіря вийшов ОСОБА_1 з лопатою у руках, і разом із ОСОБА_2 потягнув ОСОБА_5 у ліс. Від болю під час рухів ОСОБА_5 періодично втрачав свідомість. Заглибившись у ліс, ОСОБА_1 дав ОСОБА_5 лопату та наказав копати собі яму. Намагаючись врятувати своє життя, ОСОБА_5 взяв лопату і в темряві намагався вдарити нею ОСОБА_1, однак, поблизу замість ОСОБА_1 опинився ОСОБА_2 який обома руками відбив лопату. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 збили ОСОБА_5 з ніг і почали бити ногами і руками по всіх частинах тіла. Боліло повсюди і від болю ОСОБА_5 втратив свідомість. Коли ОСОБА_5 прийшов до тями, він лежав на землі, хтось з обвинувачених, вочевидь, ОСОБА_2, продовжував копати яму, оскільки ОСОБА_1 стояв біля потерпілого. ОСОБА_5 попросив у нього сигарету. ОСОБА_1 підкурив сигарету та кинув її ОСОБА_5 Брати цю сигарету ОСОБА_5 не став. Лежачи, ОСОБА_5 чув, як ОСОБА_1 сказав, що пішов за іншою лопатою. Намагаючись врятувась, ОСОБА_5 лежачи дістав із зовнішньої нагрудної кишені своєї кофти свій мобільний телефон марки "Fly" та хотів зателефонувати ОСОБА_12 (підприємець, роботодавець ОСОБА_5), однак, набрати телефонний номер він не встиг, оскільки ОСОБА_1 вихопив у нього з руки мобільний телефон і куди ОСОБА_1 його дів ОСОБА_5 не відомо. ОСОБА_5 знову втратив свідомість. Прийшовши до тями десь на подвір'ї ОСОБА_2 він чув, як жіночий голос казав, щоб ОСОБА_5 налили горілки для зняття болі. Хтось йому приніс самогонку і примусово влив у нього. Хто і як це зробив ОСОБА_5 не пам'ятає. Знову втративши свідомість ОСОБА_5 прийшов до тями лише в автомобілі вітчима ОСОБА_2 - ОСОБА_10, якою його ОСОБА_10, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 везли у невідомому напрямку. ОСОБА_1 в автомобілі наніс ОСОБА_5 удар кулаком в груди. Від болю, викликаного рухом, ОСОБА_5 знову втратив свідомість і прийшов до тями від болю, викликаного рухом, коли з нього в лісопосадці ОСОБА_2 знімав штани та вдарив два рази ногами в область спини. Після цього ОСОБА_5 чув як ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2: «Пішли, до ранку він і так дійде». Згодом ОСОБА_5 знову втратив свідомість. Періодично від рухів втрачаючи свідомість ОСОБА_5 відчував нестерпну спрагу. Побачивши неподалік калюжу, ОСОБА_5 доповз до неї, попив води, підібрав порожню пляшку, що лежала поруч, набрав з калюжі ще трохи води. Наступного разу ОСОБА_5 прийшов до тями зранку 29.09.2015 р., від того, що якась жінка його тормошила в лісопосадці і потім прийшов до тями аж 02.10.2016 р. у реанімації Ярмолинецької ЦРЛ.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомила, що впродовж останніх 15 років вона проживає у цивільному шлюбі із ОСОБА_5 у с. Лисівка. 28.09.2015 р. о 07:00 год. ОСОБА_5 поїхав у смт. Ярмолинці на підробітки до ОСОБА_6 Виїхав він на роботу у темно-синіх джинсах, шкіряних туфлях, синій кофті. Ввечері того ж дня близько 21:00 год. вона зателефонувала ОСОБА_5, трубку підняв ОСОБА_6, сказав їй що вони вечеряють та передав трубку ОСОБА_5 По голосах присутніх було чути, що серед них знаходиться і ОСОБА_8 ОСОБА_5 попросив ОСОБА_13 передати йому на ранок певний інструмент. Акумулятор телефона ОСОБА_13 розрядився того ж вечора. Вночі 29.09.2015 р. її сусіду дзвонив ОСОБА_6 і хотів поспілкуватись із нею. Зранку близько 06:00 ОСОБА_13 довго телефонувала ОСОБА_5, додзвонилась до ОСОБА_8, яка повідомила їй, що ОСОБА_5 і решта осіб сплять, імітувала, що намагається розбудити їх. Після обіду того ж дня їй зателефонували знайомі і повідомили, що ОСОБА_5 у реанімації. Визнала, що мати ОСОБА_2 заплатила їй на лікування ОСОБА_5 в сукупності 5000 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він проживає в с. Підлісний Олексинець і є вітчимом ОСОБА_2 29.09.2015 р. близько 02:30 год. ОСОБА_2 зателефонував йому і попросив приїхати в смт. Ярмолинці, оскільки комусь стало погано. ОСОБА_10 власним автомобілем Peugeot Expert реєстраційний номер НОМЕР_2 приїхав у смт. Ярмолинці, зупинився поблизу магазину по вул. Чапаєва. Підійшов ОСОБА_2, метрів за 150 стояли ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Зазначені особи сіли у його автомобіль, при чому ОСОБА_5 - ззаду за ОСОБА_10, ОСОБА_1 - ззаду за ОСОБА_5, а ОСОБА_2 - поруч із ОСОБА_14 Їхати в Ярмолинецьку ЦРЛ вони не захотіли, оскільки туди одразу приїде міліція, а тому поїхали у м. Городок. По дорозі ОСОБА_5 запитав, куди його везуть, а взнавши, почав погрожувати ОСОБА_10, намагався його вдарити ззаду. ОСОБА_10 під'їхав до естакади на трасі «Ярмолинці-Сатанів», наказав усім вийти з автомобіля, а сам поїхав додому спати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що вночі біля 03:00 год. 29.09.2015 р. він їхав вантажним автомобілем у с. Підлісний Олексинець. Поблизу дороги на відстані близько 5 м. від проїжджої частини він помітив, що у напрямку проїжджої частини повзе людина, одягнута лише у труси, носки та футболку. ОСОБА_15 вийшов з автомобіля і помітив, що чоловік був випивший, на обличчі були помітні сліди тілесних ушкоджень. Цей чоловік нічого не говорив, намагався піднятись, сісти. Не зважаючи на це, на думку ОСОБА_15 ця особа не потребувала сторонньої допомоги. Тому, ОСОБА_15 викликав швидку допомогу та поїхав далі, залишивши потерпілого.

Висновком експерта №291 від 02.11.2015 р. (т.2 а.с. 153 - 156) встановлено, що у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження: закрита травма органів черевної порожнини у вигляді розриву стінки голодної кишки, яка ускладнилась розповсюдженим тотальним перитонітом, ендотоксичним шоком ІІІ ступеню, що за ознаками небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; забій нирок, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, ушкодження в ділянці обличчя у вигляді поодиноких синців в лобній ділянці голови справа, на повіках правої очної ділянки, в правій виличній ділянці, в ділянці спинки носу із поширенням на прилеглі ділянки, поодинокі забійні рани в ділянці спинки носу справа, в середній частині лобної ділянки голови зліва, травматичного викришування по вільному краю 1 зуба на верхній щелепі зліва, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи, саден в ділянці спинки носу зліва, в ділянці підборіддя справа, на шкірі верхньої губи справа, які по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; синця на тильній поверхні правої кисті в ділянці 2-4 п'ясних кісток, в ділянці правого промене-зап'ястного суглобу, поодиноких саден в ділянці 4 і 5 п'ясних кісток правої кисті по тильній поверхні, в ділянці медіального мищелка лівої гомілки, в ділянці лівої гомілки у верхній та середній третині по медіальній поверхні, саден в ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу по медіальній поверхні, які в сукупності та кожне окремо, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Також цим висновком стверджується, що утворення у ОСОБА_5 закритої травми органів черевної порожнини у вигляді розриву стінки голодної кишки при падінні з висоти власного зросту виключається, але така могла утворитись від безпосереднього травмування голодної кишки через черевну стінку тупим твердим предметом (предметами) з обмеженою поверхнею, яким могли бути неозброєний кулак руки, нога взута, коліно сторонньої особи. При цьому, діагноз «загальне переохолодження» не підтверджений відповідними об'єктивними даними в медичній карті стаціонарного хворого №3670 Ярмолинецької ЦРЛ.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_16 пояснив, що зазначене тяжке тілесне ушкодження могло настати як від одного, так і кількох прямих ударів, нанесених з великою силою. Місце нанесення такого удару встановити неможливо в силу значної лабільності тонкого кишківника, який у черевній порожнині може вільно зміщуватись на відстань до 12 см. Встановити, яка кількість осіб наносила удари, послідовність нанесення цих ударів, яким саме ударом та у яке конкретне місце було заподіяно тяжке тілесне ушкодження встановити не можливо. Після виникнення розриву стінки голодної кишки на початкових етапах потерпілий ще міг пересуватись, а по мірі виливання з кишки кишкового змісту та розвитку перитоніту стан поступово погіршувався, потерпілий відчував різкий біль та сильну спрагу. При поступленні у лікарню стан потерпілого характеризувався як вкрай важкий.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 06.10.2015 р. (т. 1 а.с. 193-201) та висновку експерта №327 від 02.12.2015 р. (т. 2 а.с. 162 - 166) вбачається, що пояснення ОСОБА_2, надані під час слідчого експерименту щодо кількості та місця нанесення ним та ОСОБА_1 ударів ОСОБА_5 не відображають походження усіх виявлених експертом тілесних ушкоджень ОСОБА_5, які могли настати незадовго до 29.09.2015 р. за вказаних обставин.

Висновком експерта №288 від 07.10.2015 р. (т. 2 а.с. 183 - 184) підтверджується наявність у ОСОБА_2 1 забійної рани в ділянці правого ліктьового суглобу по задній поверхні, 1 синець в ділянці лівого передпліччя на межі середньої та нижньої третині по передній поверхні продовгуватої форми, які могли утворитись від травматичної дії тупого твердого предмету можливо як з прямолінійним ребром, так і з циліндричною поверхнею або при співударі з такою поверхнею та може мати давність утворення в межах 6-8 діб до дати огляду (06.10.2015 р.).

Протоколом огляду місця події від 01.10.2015 р. (т. 1 а.с. 55-64) встановлено, що під час огляду місця події у лісі виявлено лопати, зафіксовано яму, яка копалась та місце, де ОСОБА_17 знайшла одяг.

Висновком експерта №696 від 15.12.2015 р. (т. 2 а.с. 214 - 215) підтверджується, що на лопаті, вилученій під час огляду місця події в смт. Ярмолинці в лісовому масиві, знайдена кров людини, при визначенні групової належності якої знайдений антиген Н. Ця кров може належати у т.ч. ОСОБА_5 Кров із такими ж ознаками, яка може належати у т.ч. і ОСОБА_5, була виявлена на вирізках чохла та підголовника, вилучених під час огляду автомобіля Peugeot Expert реєстраційний номер НОМЕР_2, належного ОСОБА_10 (висновки експерта №732 від 15.12.2015 р. т. 2 а.с. 239 - 240, №734 від 15.12.2015 р. т. 2. а.с. 249 - 250).

Зазначеними доказами, зокрема, висновками експерта, поясненнями, наданими ним у судовому засіданні доводиться неможливість розмежування та локалізації ударів, нанесених кожним з обвинувачених, а також встановлення, від якого саме з цих ударів настав розрив стінки голодної кишки. Показами потерпілого підтверджується спільне нанесення обвинуваченими хаотичних тілесних ушкоджень по різним частинам тіла, чим спростовуються покликання ОСОБА_2 на заподіяння саме його діями потерпілому лише легких тілесних ушкоджень.

Зазначеними доказами також спростовується покликання сторони захисту на відсутність небезпеки для життя ОСОБА_5, безпорадності його стану під час залишення його на автодорозі «Ярмолинці-Сатанів». Допитаний у судовому засіданні експерт ствердив, що ОСОБА_5 поступив у Ярмолинецьку ЦРЛ у вкрай важкому стані. Ознаки заподіяння ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження - спрага, біль у животі проявились вже після нанесення йому тілесних ушкоджень на подвір'ї домогосподарства у АДРЕСА_3. Систематична втрата ОСОБА_5 свідомості, необхідність сторонньої допомоги при пересуванні була очевидна для обвинувачених вже під час нанесення ними тілесних ушкоджень ОСОБА_5 у лісосмузі, що також підтверджується намаганнями потай доставити його у лікарню. Потерпілий ОСОБА_5 показав, що чув, як ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про те, що стан ОСОБА_5 є безнадійним і що той не доживе до ранку. Довідкою (т. 3 а.с. 142) підтверджується, що температура повітря у нічну пору доби 29.09.2015 р. становила 8-9С, відмічалось випадіння роси. Не зважаючи на це ОСОБА_5 був залишений у футболці, трусах і шкарпетках у віддаленому місці. Посилання сторони захисту на не виявлення експертом у ОСОБА_5 ознак «загального переохолодження» на такий висновок суду не впливають, оскільки ці посилання стосуються наслідків, які фактично настали, а не відсутності потенційної небезпеки для життя.

ОСОБА_1 також обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що полягає у відкритому викраденні чужого майна (мобільного телефону Fly моделі NS92 із сім-картою) вчиненому повторно.

Оглянутий у судовому засіданні речовий доказ - мобільний телефон Fly моделі NS92, був впізнаний потерпілим, про його належність потерпілому ствердив і свідок ОСОБА_13

Як вбачається з протоколу від 02.10.2015 р. затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину останній складено 02.10.2015 року о 19:10 год. - 19:30 год. слідчим ОСОБА_20 в приміщенні СВ Ярмолинецького РВУ МВС України, що знаходиться в смт. Ярмолинці по вул. Чапаєва, 65, куди було доставлено ОСОБА_1 після його фактичного затримання 02.10.2015 року о 06:08 год. в с. Шовкове Баришівського району Київської області (т. 2 а.с. 2-4). За результатами обшуку ОСОБА_1 було вилучено певне майно, однак, зазначеного телефону при ньому виявлено не було. Виявлення та вилучення мобільного телефон марки «Fly» моделі «TS91» чорного кольору оформлено не у процесуальний спосіб, передбачений КПК України, а рапортом начальника конвойної групи Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області прапорщика міліції ОСОБА_18 Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 відмовився від своїх показів, зафіксованих у протоколі слідчого експерименту щодо телефону, який ОСОБА_1 начебто забрав у потерпілого, пояснивши, що ці показання були йому нав'язані слідчим. З показів потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що після побиття його обвинуваченими у лісосмузі, ОСОБА_1 вихопив у нього з руки мобільний телефон але не з метою заволодіння ним, а з метою перешкоджання ОСОБА_5 покликати на допомогу. Потерпілому не відомо, куди ОСОБА_1 дів телефон після цього.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, у зв'язку із недоведеністю даного обвинувачення, ОСОБА_1 слід виправдати за ч. 2 ст. 186 КК України.

Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України належить до тяжких злочинів, а злочин, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України, - до злочинів невеликої тяжкості.

Враховується особа винних. Так, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, але на шлях виправлення не став. За місцем проживання в селі Борбухи характеризується негативно або посередньо (т. 2 а.с. 82, 86, 88, т. 3 а.с. 176), не працевлаштований, одружений під час перебування під вартою. ОСОБА_2 в силу ст. 89 КК України не судимий, не має зареєстрованого місця проживання, за адресою фактичного проживання у смт. Ярмолинці будь-які відомості про нього відсутні (т. 2 а.с. 256), не працевлаштований, одружений під час перебування під вартою, був визнаний інвалідом з дитинства, однак, після настання повноліття інвалідність встановлена не була, діагноз, визначений довідкою №550 від 03.03.2016 р. (т. 3 а.с. 211), пов'язаний з вадою зору, не впливає на ступінь суспільної небезпеки особи.

Помякшуючих обставин щодо ОСОБА_1 не було встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання відповідно ст. 67 КК України, є рецидив злочину.

Помякшуючою обставиною щодо ОСОБА_2 є добровільне часткове відшкодування завданої шкоди. Обставини, які обтяжують покарання відповідно ст. 67 КК України, щодо ОСОБА_2 не встановлені.

Враховується й роль кожного з обвинувачених у вчиненні злочинів, зокрема, ініціатором і найбільш активним учасником злочинів виступав ОСОБА_1, у той час як ОСОБА_2, не зважаючи на моральну і дієву підтримку протиправної поведінки ОСОБА_1 відносно ОСОБА_5, вживав певних заходів, спрямованих на полегшення страждань потерпілого.

У зв'язку із наведеним, у межах санкцій ч. 2 ст. 121 КК України слід обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі. Враховуючи, що ОСОБА_1 будучи раніше судимим та відбувавши покарання у т.ч. у виді позбавлення волі на шлях виправлення не став, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України як логічне продовження вчиненого ним же злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, суд не вбачає за можливе призначення йому покарання за ч. 1 ст. 135 КК України м'якшого, ніж позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів слід визначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань. На підставі ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15.09.2015 р.

ОСОБА_2 у межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України слід обрати покарання у виді позбавлення волі. Враховуючи, що саме ОСОБА_2 у лісопосадці залишив потерпілого без верхнього одягу та взуття, не зважаючи на очевидну безпорадність потерпілого продовжував там наносити йому тілесні ушкодження, за ч. 1 ст. 135 КК України суд не вбачає можливості призначення ОСОБА_2 покарання, м'якшого, ніж позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів слід визначити ОСОБА_2 остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань.

Прокурором Городоцької місцевої прокуратури заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Ярмолинецької районної ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Ярмолинецька центральна районна лікарня до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно в дохід районного бюджету 4075,56 грн. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні цей цивільний позов визнав повністю, а обвинувачений ОСОБА_2 його заперечив, покликаючись на необгрунтованісь заявлених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадків завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. В силу положень ч.3 ст. 1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Пунктами 2, 3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 р. № 545, встановлено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи із кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання. Зазначеним спростовуються покликання ОСОБА_2 на необґрунтованість розрахунку.

Витрати на лікування підтвердженні довідкою-розрахунком лікарні (т.2 а.с. 265), пояснювальною запискою (т. 5 а.с. 128). На підставі ст. 1190 ЦК України ця сума підлягає солідарному стягненню, оскільки шкода заподіяна обвинуваченими їх спільними діями.

Тому цей позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

ОСОБА_5 подано цивільний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення матеріальної (13701,75 грн.) та моральної (150000 грн.) шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1 цей цивільний позов визнав частково в сумі 8000 грн., які залишились невідшкодованими родиною ОСОБА_2 потерпілому. Проти стягнення моральної шкоди заперечив. ОСОБА_2 цей позов визнав частково, вважає недоведеними витрати на лікування в розмірі 1375,1 грн., оскільки медичні препарати на цю суму з фіскальних чеків неможливо ідентифікувати, а щодо моральної шкоди, враховуючи добровільне відшкодування своєю родиною потерпіломe 5000 грн. моральної шкоди, вважає, що залишок не може перевищувати 4000 грн.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд частково погоджується із ОСОБА_2 щодо того, що не усі із заявлених потерпілим витрат були понесені на лікування та перебувають у причиновому зв'язку із протиправною поведінкою обвинувачених. З цих підстав не підлягають задоволенню вимоги про стягнення вартості засобів особистої гігієни, питної води, пакетів, мішків для сміття на загальну суму 86,68 грн. Зазначення у фіскальних чеках медичних препаратів під узагальненою назвою як-от «комплексні», «потизапальні» тощо не спростовує їх пов'язаності із лікуванням потерпілого в світлі дат понесення таких витрат. Окрім того, сторонами визнано та розписками підтверджено, що у добровільному порядку на лікування потерпілого родиною ОСОБА_2 було сплачено 5000 грн. З урахуванням наведеного, на підставі ст. 1190 ЦК України з обвинувчених слід солідарно стягнути 8615,07 грн.

Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, тривалість лікування, крайню тяжкість стану, з якою потерпілий поступив у лікарпню, тривалість та істотність вимушених змін у житті, необхідність подальшого лікування, вимоги розумності і справедливості, слід стягнути з обвинувачених солідарно моральну шкоду у розмірі 80000 грн.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та виправдати.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 135 КК України і призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 121 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст.135 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_1 покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71, 72 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15.09.2015 р. та остаточно призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити до набуття вироком законної сили.

Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_1 з 02.10.2015 р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.121 та ч. 1 ст.135 КК України і призначити покарання:

- за ч. 2 ст.121 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 135 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_2 покарання у виді 8 (восьми років) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою залишити до набуття вироком законної сили.

Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_2 з 02.10.2015 р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ярмолинецької районної ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Ярмолинецька центральна районна лікарня до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий 30.07.2003 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області) та ОСОБА_2 (без зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: с. Пільний Олексинець Городоцького району Хмельницької області, паспорт НОМЕР_4, виданий 20.07.2004 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області) на користь районного бюджету на р/р 35411073134977, МФО 815013, код 02004574 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_5 у розмірі 4075,56 грн.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий 30.07.2003 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області) та ОСОБА_2 (без зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: с. Пільний Олексинець Городоцького району Хмельницької області, паспорт НОМЕР_4, виданий 20.07.2004 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області) витрати на лікування у розмірі 8615,07 грн. та 80000 грн. моральної шкоди.

В частині решти вимог цивільного позову - відмовити.

Речові докази:

- автомобіль марки «PEUGEOT» моделі «EXPERT», реєстраційний номер НОМЕР_2, 2006 року випуску, білого кольору, вилучений відповідно до протоколу від 05.10.2015 року обшуку, що переданий ОСОБА_10 на зберігання згідно розписки від 06.10.2015 року, повернути власнику ОСОБА_10;

- ланцюжок із металу білого кольору, мобільний телефон марки «Нокія-206» в корпусі із полімерного матеріалу чорного кольору, IMEI №1 НОМЕР_5, IMEI №2 НОМЕР_6, в якому встановлений стартовий пакет «Київстар» НОМЕР_7 та навушники до мобільного телефону чорного кольору - повернути власнику ОСОБА_1;

- мобільний телефон марки «Fly», моделі TS91, чорного кольору, разом із акумуляторною батареєю марки «Fly», моделі BL7407, що перебуває в камері зберігання речових доказів Ярмолинецького ВП, - повернути власнику ОСОБА_5;

- светр, вилучений 01.10.2015 в приміщенні Ярмолинецької ЦРЛ, що перебуває на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - повернути власнику ОСОБА_5;

- светр і тапочки, вилучені 01.10.2015 під час огляду місця події в ОСОБА_17, що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП,- повернути власнику ОСОБА_5;

- лопату та лопату із зламаним руків'ям, вилучені 01.10.2015 року під час огляду місця події в лісовому масиві, що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - повернути власнику ОСОБА_10;

- недопалок, вилучений 01.10.2015 під час огляду місця події в лісовому масиві, змиви та зіскоби речовини бурого кольору, вирізку з поверхні чохла, що перебуває на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - знищити;

- два мобільних телефони марки «Нокія», які добровільно видала ОСОБА_19 02.10.2015, що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - повернути власнику ОСОБА_19;

- частини мобільного телефону, вилучені під час огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_2, що перебувають на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - знищити;

- фрагмент гілки, вилученої 02.10.2015 під час огляду місця події, - який зберігається в матеріалах кримінального провадження, що перебуває на зберіганні у камері схову Ярмолинецького ВП, - знищити.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу в апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Ярмолинецького районного суду підпис

Копія вірна:

Суддя Ярмолинецького районного суду А.В.Соловйов