Рішення № 63561232, 16.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/853/2016(м)

223/740/14-ц

Головуючий у 1-й інстанції Луньова О.Г. Категорія 27

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді - Сороки Г.П.,

суддів - Гаврилової Г.Л., Принцевської В.П.,

за участю секретаря - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 06 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

27 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі за текстом ПАТ «Альфа-Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 04.03.2008 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», був укладений кредитний договір №700004294, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 32 283,23 доларів США зі сплатою 14,5% річних та кінцевим терміном повернення коштів до 05.03.2015 року для придбання транспортного засобу. У забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 04.03.2008 року був укладений договір поруки. У звязку із неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобовязань станом на 15.07.2014 року виникла прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 32213,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 377129,16грн., за відсотками в сумі 4368,24 доларів США, що за курсом НБУ становить 51139,70грн. по пені, розмір якої станом на 15.07.2014 року складає 401307,03 доларів США, що за курсом НБУ становить 4698171,23грн., а за останні 12 місяців розмір заборгованості з пені складає 1563181,56грн.

Відповідач як поручитель відповідно до умов договору поруки поручився за виконання позичальником зобовязань за основним договором та зобовязався відповідати перед банком в тому ж обсязі, що і боржник, та нести солідарну відповідальність. Оскільки на вимогу банку заборгованість не погашена, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 1991450,42грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 377129,16грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 51139,70грн., пені у розмірі 1563181,56грн., а також сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 3654,00 грн. (т.1 а.с.1-3,39-43).

Заочним рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 25 червня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» було задоволено.

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 31 серпня 2015 року за заявою ОСОБА_2 заочне рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 25 червня 2015 року скасовано та справу призначено до розгляду.

За результатами нового розгляду справи рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 06 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за договором про надання кредиту в сумі 1991450,42грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 377129,16грн., заборгованості по відсоткам в сумі 51139,70грн., пені в сумі 1563181,56грн.

Також стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір у сумі 3654,00грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 06 вересня 2016 року, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому посилається на необґрунтованість і незаконність рішення, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказує, що суд не звернув належної уваги на графік погашення платежів, розрахунок заборгованості, умови кредитного договору та договору поруки, та неправильно не застосував положення ч.4 ст.559 ЦК України про припинення поруки.

Відповідач ОСОБА_2, тертя особа ОСОБА_3 та представник ПАТ «Альфа-Банк» на неодноразові виклики до апеляційного суду не прибули. Про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання рекомендованого листа з повідомленням про вручення, звітом про отримання судового повідомлення електронною поштою, телеграмами та витягом із журналу реєстрації телефонограм.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 про причини неявки суду не повідомили, ніяких заяв до суду не подали.

Представник ПАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_5 про причини неявки суду також не повідомив, на запит суду щодо надання інформації по справі надав письмові пояснення, зазначивши, що вимоги за кредитним договором №700004294 від 04.03.2008 року було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі за текстом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія») згідно договору факторингу від 26.09.2016 року.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору факторингу від 26.09.2016 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до фактора переходить право вимоги до боржників за основними договорами та за договорами забезпечення, в тому числі договорами поруки/застави/іпотеки (т.2 а.с.122-129).

З урахуванням наведеного апеляційним судом до участі у справі допущено ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» як правонаступника ПАТ «Альфа-Банк» за договором факторинга.

Виходячи з положень ст.305 ЦПК України, справу розглянуто у відсутності відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 та представника ПАТ «Альфа-Банк».

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» ОСОБА_6, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, дослідивши та перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що 04.03.2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір №700004294 про надання кредиту, згідно якого позивач надав ОСОБА_3 кредит у сумі 32283,23 доларів США, а остання повинна була погашати кредит згідно графіка погашення кредиту.

04.03.2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 700004294-П, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився за виконання боржником ОСОБА_3 обовязків, що виникли на підставі договору про надання кредиту.

Виходячи з того, що відповідач ОСОБА_2 та позичальник ОСОБА_3 належним чином не виконували свої зобовязання за договором, у звязку з чим станом на 15.07.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 1991450,42грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 377129,16грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 51139,70грн., пені у розмірі 1563181,56грн., суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.526, ч.1 ст.530, ст.610, ст.1054 ЦК України, дійшов до висновку про обґрунтованість позову та стягнув з відповідача на користь банку заборгованість у повному розмірі.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія судів погодитись не може.

Так, згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.610,611,625 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобовязання. У разі неналежного виконання зобовязання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно зі ст.549 ЦК України боржник у разі порушення ним зобовязань повинен сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню), розмір якої згідно ст.551 ЦК України може бути встановлений договором.

Відповідно до частин 1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Зі справи вбачається, що 04.03.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №700004294, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 32 283,23 доларів США з кінцевим терміном повернення коштів до 05.03.2015 року та сплатою 14,5% річних. Цільове використання кредиту - для придбання транспортного засобу, який передано у заставу банку (т.1 а.с.5-11).

Погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом проводиться шляхом внесення щомісячних платежів до 5 числа кожного місяця відповідно до графіка платежів (Додатку 1 до договору), який є невідємною частиною договору (пункти 8.1,9.1,9.3 договору).

Згідно п.3.4 договору в разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобовязання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов договору, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Як вбачається зі змісту кредитного договору він фактично є кредитно-заставним договором. Відповідно до п.4.2 згідно з договором заставою забезпечується виконання позичальником зобовязання, що виникло на підставі договору або може виникнути на підставі нього у майбутньому, відповідно до якого банк має право, а позичальник зобовязаний у випадках передбачених договором або законодавством України у строк не пізніше 30 днів з дати предявлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених у договорі), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обовязки, що виникають з договору.

Відповідно до п.6.1 кредитного договору банк має право вимагати (в тому числі в судовому порядку) від позичальника дострокового виконання зобовязань з повернення кредиту за договором, зокрема, у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць.

Крім того, згідно з підпунктом 4.4.4 п.4.4 у звязку із здійсненням основного забезпечення банк додатково до прав, визначених в розділі 6 договору, має право звернути на предмет застави стягнення згідно з умовами договору та законодавства України, в тому числі, і в позасудовому порядку, про що надсилає позичальнику відповідне письмове повідомлення із зазначенням відомостей, передбачених статтями 27,30 Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до п.10 договору у разі набуття банком права вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, банк направляє на адресу позичальника рекомендованим листом письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за його користування у не менш, ніж тридцятиденний термін з письмовим попередженням про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання цієї вимоги. Документом, що підтверджує відправлення банком листа про вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобовязання та про дострокове повернення кредиту є квитанція поштового відправлення відповідного рекомендованого листа позичальнику за адресою його проживання (реєстрації), зазначеної у договорі. Лист, що містить вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобовязання і дострокове повернення кредиту та будь-якого повідомлення банка, відправлене поштою, вважається отриманим позичальником після спливу семи календарних днів з моменту відправлення банком такого повідомлення.

Зі справи також вбачається, що на забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором 04.03.2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки (т.1 а.с.12).

Відповідно з п.2 цього договору поручитель поручився за виконання боржником наступних зобовязань, що виникли за основним договором або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому: а) обовязок повертати банку кредит рівними частинами у терміни, визначені основним договором та додатком 1 до основного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 05.03.2015 року; б) обовязок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені основним договором та додатком І до основного договору; в) обовязок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, у строк не пізніше 10 днів з дати предявлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів і строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обовязки, що виникають із основного договору; г) обовязок сплатити банку неустойку (пеню, штраф) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобовязань за основним договором.

Поручитель зобовязався відповідати перед банком разом з боржником за порушення зобовязань, зазначених в п.2 цього договору, як солідарні боржники, в тому ж обсязі, що і боржник, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого із зобовязань (пункти 3.1,3.2 договору).

Згідно п.6.3 договору поруки цей договір діє до повного виконання зобовязань боржника за основним договором.

Як вбачається зі справи ПАТ «Альфа-Банк» свої зобовязання за кредитним договором виконав та надав ОСОБА_3 обумовлену у договорі суму кредиту.

Позичальник ОСОБА_3, згідно долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором №700004294 від 04.03.2008 року, умови кредитного договору по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом належним чином не виконувала, платежі проводила несвоєчасно та в неповному розмірі, що призвело до виникнення простроченої заборгованості з квітня 2008 року (а.с.18).

Згідно даного розрахунку станом на 15.07.2014 року заборгованість за кредитним договором становить 437888,78 доларів США, що по курсу НБУ відповідає 5126440,09грн., яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 32213,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 377129,16грн., по процентам за користування кредитом у розмірі 4368,24 доларів США, що за курсом НБУ становить 51139,70грн., пені у розмірі 401307,03 доларів США, що по курсу НБУ становить 4698171,23грн, в тому числі за 12 місяців заборгованість з пені складає 1563181,56грн.

З вказаного розрахунку також вбачається, що на погашення тіла кредиту фактично проведено лише один платіж на суму 69,72 доларів США 24.06.2008 року. Станом на 11.07.2011 року прострочена заборгованість по тілу кредиту склала 10921,05 доларів США, також в липні 2011 року предявлено до сплати поточну суму кредиту у розмірі 21292,46 доларів США, яка в липні 2011 року також зараховано на прострочку, всього прострочена заборгованість по тілу кредиту склала 32213,51 доларів США. В подальшому з серпня 2011 року щомісячні платежі на погашення кредиту не нараховувались та не проводились, вказана сума заборгованості по кредиту є непогашеною і станом на 15.07.2014 року.

Відповідно до графіку платежів щомісячно до сплати нараховані проценти за користування кредитом в період з 05.03.2008 року по 05.12.2011 року на загальну суму 19293,44 доларів США, в подальшому нарахування процентів за користування кредитом не проводилось. На сплату процентів за користування кредитом проведені платежі 07.05.2008 року в сумі 600,00 доларів США, 24.06.2008 року в сумі 570,28 доларів США, 09.01.2009 року в сумі 313,03 доларів США, 04.03.2009 року в сумі 252,26 доларів США, 04.07.2011 року в сумі 12287,50 доларів США, 11.07.2011 року в сумі 902,13 доларів США, всього сплачено процентів на суму 14925,20 доларів США. Заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 05.12.2011 року складає 4368,24 доларів США і ця сума заборгованості по процентам за користування кредитом визначена банком станом на 15.07.2014 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості пеня нараховувалась банком щомісяця з липня 2011 року на всю суму заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом, станом на 15.07.2014 року розмір нарахованої та несплаченої пені становить 401307,03 доларів США, що по курсу НБУ становить 4698171,23грн, а за останні 12 місяців заборгованість з пені складає 1563181,56грн.

З серпня 2011 року на погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, виконання інших зобовязань, в тому числі і сплаті пені, жодного платежу проведено не було.

На запит апеляційного суду ПАТ «Альфа-Банк» не надав ніяких пояснень щодо розрахунку заборгованості та віднесення всієї суми заборгованості по кредиту на прострочену заборгованість у липні 2011 року.

В апеляційному суді представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» ОСОБА_6 пояснив, що у звязку з невиконанням позичальником зобовязань за кредитним договором та досудової вимоги було звернуто стягнення на предмет застави автомобіль, після реалізації якого виручені кошти були зараховані на погашення процентів за користування кредитом, тому в липні 2011 року вся сума заборгованості по кредиту була винесена на прострочку.

З наданої представником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» апеляційному суду виписки по особовим рахункам позичальника ОСОБА_3 вбачається, що поточна сума заборгованості по кредиту в розмірі 21292,46 доларів США, строк оплати якої відповідно до графіку платежів не настав, 13.07.2011 року була перенесена на рахунок простроченої заборгованості за КД №700004294 від 04.03.2008 року згідно досудової вимоги №119400-24.1-б/б від 31.05.2008 року (т.2 а.с.207-253).

Між тим, досудова вимога від 31.05.2008 року суду не надана.

Звертаючись до суду з позовом до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у вересні 2014 року, в своїй позовній заяві та в заяві про уточнення позову ПАТ «Альфа-Банк» зазначив, що на виконання умов договору позичальнику та поручителю була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, яка не виконана, та що аналогічні рішення суду по даній справі відсутні (т.1 а.с.1-3,39-43).

До позовної заяви була долучена вимога про дострокове повернення кредиту №64976-102 б/б від 22.07.2014 року (т.1 а.с.16), в якій зазначено, що станом на 15.07.2014 року прострочення платежу складає 2292 днів, загальна сума заборгованості складає 437888,78 доларів США, у тому числі штрафні нарахування 401307,03 доларів США. Позичальнику та поручителю пропонувалось у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту її відправлення достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом і нараховані штраф/пеню та попереджено, що в разі невиконання цієї вимоги буде ініційовано судове провадження.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У справі, яка переглядається, встановлено, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктом 6.3 цього договору установлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором.

Разом з тим боржник, а відтак і поручитель, взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 05.03.2015 року відповідно з умовами пунктів 2.3,8.1 кредитного договору від 04.03.2008 року шляхом внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів (додатку №1 до договору). Отже, поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони визначили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (повернення платежів), що входить до змісту основного зобов'язання, яке виникло на основі договору, встановивши остаточний строк виконання основного зобовязання до 05.03.2015 року.

У зв'язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту, що встановлені кредитним договором, та виникненням простроченої заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене ч.2 ст.1050 ЦК України та пунктом 6.1 кредитного договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, висунувши боржнику 31.05.2008 року досудову вимогу, у звязку з невиконанням якої звернув стягнення на предмет застави. Після реалізації предмета застави та зарахування коштів на погашення заборгованості за кредитним договором банк 13.07.2011 року всю заборгованість, що підлягала сплаті, виніс на прострочку (т.1 а.с.18,19, т.2 а.с.207-253), тобто, змінив строк виконання основного зобовязання.

Крім того, з наданого ПАТ «Альфа-Банк» розрахунку заборгованості та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» виписки з особового рахунку позичальника (т.1 а.с.18,19, т.2 а.с.207-253) вбачається, що порушення зобовязань за кредитним договором по поверненню кредиту позичальником допускались з квітня 2008 року, а з липня 2011 року внесення коштів по погашенню кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та інших платежів взагалі не проводилось, вся заборгованість по кредиту в розмірі 32213,51 доларів США була винесена на прострочену заборгованість, проценти за користування кредитом до сплати нараховувались до 05.12.2011 року і станом на цю дату загальна заборгованість по процентам за користування кредитом складала 4368,24 доларів США і ця сума заборгованості в грудні 2011 року також винесена на прострочену заборгованість.

Таким чином, у звязку зі зміною кредитором на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

З позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до поручителя 22.09.2014 року (згідно поштового штемпеля), тобто, за перебігом шестимісячного строку із дати настання строку виконання основного зобовязання (з дати винесення всієї суми заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом на прострочку).

З урахуванням наведеного, враховуючи правові позиції Верховного Суду України, наведені в постановах від 17.09.2014 року у справі №6-53цс14, від 21.01.2015 року у справі №6-190цс14, від 17.09.2014 року у справі №6-125цс14, від 27.01.2016 року у справі №6-990цс15, від 22.06.2016 року у справі № 6-368цс16, виходячи з того, що позичальник почала порушувати свої зобовязання за договором з квітня 2008 року, 31.05.2008 року була предявлена досудова вимога, на підставі якої звернуто стягнення на предмет застави, а також того, що 13.07.2011 року вся сума заборгованості по кредиту була винесена на прострочку, що свідчить про те, що банком на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України було змінено строк виконання основного зобовязання і строк виконання основного зобовязання фактично настав з цього часу, останній платіж на погашення процентів за користування кредитом позичальник згідно розрахунку заборгованості повинна була провести 05.12.2011 року, а також того, що в подальшому з липня 2011 року платежів по погашенню кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення строків погашення кредиту та сплаті процентів не проводилось, з позовом до суду ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до поручителя лише 22.09.2014 року, тобто, за перебігом шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, вимоги банку до поручителя є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припинилася, у звязку з чим банк втратив право на заявлення вимог до поручителя.

Та обставина, що ПАТ «Альфа-Банк» 22.07.2014 року повторно направив позичальнику та поручителю вимогу про дострокове повернення кредиту правового значення для вирішення справи не має, оскільки вся сума заборгованості по кредиту була винесена на прострочку ще 13.07.2011 року, а останній платіж по процентам за користування кредитом згідно розрахунку заборгованості позичальник повинен був сплатити ще 05.12.2011 року. Оскільки порука припинилася щодо основних зобовязань за кредитним договором по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, то, відповідно припиналися порука і щодо додаткових вимог про стягнення пені у звязку з тим, що порука є строковим зобовязанням, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може.

Однак, розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув, повно та всебічно не зясував обставини справи, залишив поза увагою заперечення відповідача проти позову, наведені у його заяві про перегляд заочного рішення щодо припинення поруки, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з поручителя.

Тому рішення суду першої інстанції не може бути визнане законним та обґрунтованим, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Таким чином апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України у звязку із скасуванням рішення суду першої інстанції та відмовою у задоволенні позову, судовий збір у розмірі 4019,40грн. (3654х110%), який не був сплачений в дохід держави ОСОБА_2 при подачі апеляційної скарги, підлягає стягненню в дохід держави з ПАТ «Альфа-Банк».

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 06 вересня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714) в дохід держави судовий збір за апеляційне провадження у розмірі 4019 (чотири тисячі девятнадцять) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Гаврилова Г.Л.

ОСОБА_7