Рішення № 63557114, 28.11.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9336/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.

при секретарі Іова О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, 3-я особа: Фонд соціального страхування від нещадних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - путівки за 2016 рік,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, 3-я особа: Фонд соціального страхування від нещадних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - путівки за 2016 рік посилаючись на те, що 01.03.1984 року при спорудженні «Водогрязелечебницы» він отримав трудове каліцтво, внаслідок чого став інвалідом І групи з 100 % втратою працездатності. 31.05.2016 року звернувся до КМБ-6 (заподіював шкоди) з вимогою оплатити вартість путівки в спеціалізований, спинальний санаторій м. Саки. Грошові кошти не отримав. Тому просить суд стягнути з відповідача вартість лікування у розмірі 87229 грн. 11 коп., моральну шкоду у розмірі 87229 грн. 11 коп.,вартість проїзду у розмірі 3150 грн. 36 коп., вартість платної довідки про вартість квитків у розмірі 12 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав зазначених в письмових запереченнях.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову також заперечує.

Суд, вислухавши пояснення позивача, думку представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 01 березня 1984 року ОСОБА_1, при будівництві «Водогрязелечебницы», за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 34, внаслідок нещасного випадку (падіння з висоти), отримав трудове пошкодження, про що був складений відповідний акт від 12 березня 1984 року (а.с.2).

Як наслідок, позивач отримав інвалідність першої групи, з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100 % втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів.

Згідно висновку МСЕК, ОСОБА_1 необхідно санатрон-курортне лікування, що також підтверджується довідкою ВТЄ-20 № 033365 та медичним висновком ЛКК № 679/15 від 29.03.02 (а.с.3,4).

31 травня 2016 року позивач звернувся до ПАТ трест «Київміськбуд-6» із заявою про оплату вартості надання, придбання путівки у санаторій для лікування у 2016 році (а.с.6). Вартість лікування мала складати 87229 грн. 11 коп.

Листом від 15 червня 2016 року ПАТ «Трест Київміськбуд-6» повідомив позивача про неможливість виплати вартості путівки, оскільки на нього не покладений такий обов'язок (а.с.29).

До червня 2004 року ОСОБА_1, як потерпілий на виробництві, отримував страхові виплати від ВАТ трест «Київміськбуд-6», відшкодування яких було припинено наказом № 17 від 10.06.2004 року ВАТ трест «Київміськбуд-6» БУ № 54 у зв'язку з передачею його особової справи до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року передбачено, що всі щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди інвалідам здійснює Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

В судовому засіданні встановлено, що з 01 грудня 2004 року страхові виплати та витрати на медико-соціальну допомогу ОСОБА_1 припинено на підставі його відмови отримувати страхові виплати від Фонду. По теперішній час заяв щодо надання ОСОБА_1 медико-соціальної допомоги, в тому числі і санаторно-курортного лікування, а також медичних довідок за формою № 070/о до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не надавалось, внаслідок чого ОСОБА_1 на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не перебуває.

Частиною 3 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.

Позивач, наполягаючи на задоволенні позову, просить суд стягнути з відповідача вартість санаторно-курортної путівки із супроводжуючим в спеціалізований, спинальний санаторій м. Саки, АР Крим в розмірі 87229 грн. 11 коп.

Однак, частиною 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд у розмірі, встановленому правлінням Фонду. Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого до місця лікування і назад (крім санаторно-курортного лікування), Фонд компенсує за наявності підтверджуючих документів (оригіналів) витрати на проїзд і житло за розмірами згідно із законодавством про службові відрядження. Особу, яка супроводжує на санаторно-курортне лікування інваліда, якому за висновком МСЕК або індивідуальною програмою реабілітації інваліда визначено потребу в супроводі, Фонд забезпечує путівкою без лікування (лише проживання та харчування) або компенсує такі витрати у разі самостійного придбання путівки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не сплачував кошти за путівку в спеціалізований, спинальний санаторій м. Саки, АР Крим в розмірі 87229 грн. 11 коп., також не звертався до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України із заявою про надання відповідної путівки.

Тобто, позивач не скористався своїм правом, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», для забезпечення його лікування, а тому позов в даній частині вимог задоволенню не підлягає.

Стосовно відшкодування моральної шкоди у розмірі 87229 грн. 11 коп. суд приходить до наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Надаючи оцінку доводам позивача і обставинам, наведеним у позовній заяві, суд не вбачає в діях Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві порушень, які б завдали ОСОБА_1 моральної шкоди, а тому дана вимога також задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позов слід відмовити з підстав його необгрунтовості.

На підставі викладеного, керуючись ст. 42 ЗУ ««Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 10,11, 58, 60, 88, 208, 212-215, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, 3-я особа: Фонд соціального страхування від нещадних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом - путівки за 2016 рік відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його оголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О. Яровенко