Вирок № 63549854, 20.12.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7103/16-к

Провадження № 1-кп/161/376/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 20 грудня 2016 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - Ясельського І.В.,

з участю секретаря - Соколової К.Ю.,

прокурора - Сушика Ю.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016030130000014 від 08.01.2016, який надійшов до суду 31.05.2016 від Луцької місцевої прокуратури, про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, інваліда 3 групи, раніше судимого 23.07.2010 Ковельським міськрайонним судом за ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 12.10.2010 вирок Ковельського міськрайонного суду від 23.07.2010 змінений і остаточно до відбуття визначено 4 роки позбавлення волі,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 07.01.2016, близько 22 год. 40 хв., знаходячись в смт.Торчин, Луцького району на дорозі по вул.Козацькій, неподалік будинку №6, діючи умисно, під час конфлікту, який раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_1, наніс останній один сконцентрований удар штиковою лопатою огородником, а саме його робочою металевою частиною по лівій ділянці голови, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом скроневої кістки зліва та забою мяких тканин і рани на лівій скроневій ділянці голови, які згідно висновку судово-медичного експерта №44 від 15.01.2016 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя і виникли в результаті травмуючої дії гострого предмету з ріжуче рубаючими властивостями, яким цілком може бути металева частина лопати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково. Суду показав, що 07.01.2016 у вечірню пору доби, він, разом із ОСОБА_4 Янеком, ішов від своєї тітки, яка проживає в смт. Торчин до свого родича ОСОБА_5. По дорозі вони зустріли двох чоловіків з котрими у них виник конфлікт, в результаті один з чоловіків, вдарив його в область грудей від чого останній відчув різкій біль в області ребер. Після цього, він разом із ОСОБА_4 Янеком пішли далі по вулиці, але двоє чоловіків, з котрими у них виник конфлікт раніше наздогнали їх та між ними продовжився конфлікт, в ході якого один з чоловіків наніс йому удар ногою в область грудей, від чого він впав та вдарився обличчям в металеву сітку. Внаслідок цього, у нього утворились подряпини та припухлість на обличчі, а також відчував болі з правої сторони в області грудей. Після того, він побачив як двоє чоловіків наносять удари ОСОБА_6, він знайшов лопату та підбіг до них, щоб заступитись. Однак побачивши, що конфлікт між чоловіками був вичерпаний, викинув лопату в сторону. В цей час відчув, що раніше незнайома йому ОСОБА_1, яка була присутня при конфлікті, підійшла до нього ззаду та схопила його за руки, а він почав вириватися, та можливо відштовхнув її від себе, від чого припускає, що остання могла впасти та отримати тілесні ушкодження. Ствердив, що умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій він не мав, а тому просив перекваліфікувати його дії зі ст.121 КК України на ст.128 КК України. Цивільний позов потерпілої визнав частково.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, його винність у інкримінованому органами досудового розслідування злочині, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами.

Так, допитана як потерпіла ОСОБА_1 підтвердила факт заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень при обставинах місця і часу, вказаних в обвинувальному акті. При цьому ствердила, що безпосередньо бачила в руках обвинуваченого ОСОБА_2 лопату, а тому лише він міг нанести їй удар вказаним предметом та заподіяти тілесні ушкодження. На суворому покаранні обвинуваченого не наполягає, цивільний позов підтримала повністю. Збитки частково відшкодовано, а саме матеріальну шкоду та сплачений судовий збір, загалом на суму 5560 грн.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 суду показав, що приблизно у січні 2016 року він, разом із дружиною, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1 ішли по вул. Козацькій в смт.Торчин, Луцького району. При цьому, жінки йшли попереду, а він із ОСОБА_8 ішли трохи позаду, та в цей час до них підійшли два чоловіки ромської національності, між ними виник конфлікт, в ході чого останні збили його з ніг з та вдарили декілька разів по спині. Після цього, він підвівся, та відштовхнув одного з них. На цьому конфлікт припинився та він, разом із дружиною, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1 попрямували далі по вулиці. Однак, згодом коли дійшли до повороту на стежку, то побачив осіб ромської національності, та виник конфлікт із шарпаниною. Згодом він бачив ОСОБА_1, яка трималась за голову.

Допитана як свідок ОСОБА_9 суду показала, що 7 січня 2016 року вона разом із чоловіком приїхала в гості до ОСОБА_1, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4. В цей день, ввечері, коли всі разом поверталися з магазину додому потерпілої, то між ОСОБА_7 та ще незнайомим чоловіком відбулася шарпанина. В ході конфлікту вона бачила як потерпілій ОСОБА_1 був заподіяний удар по голові, однак хто саме його завдав вона не бачила.

Допитаний як свідок ОСОБА_8 суду показав, що 7 січня 2016 року він, разом із дружиною приїхав в гості до ОСОБА_1, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4. Наступного дня зранку він дізнався про те, що ОСОБА_1 перебуває у лікарні у звязку з тим, що їй був нанесений удар лопатою по голові.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що ввечері 07.01.2016 вона перебувала за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5 та чекала на гостей. Вона вийшла на вулицю та почула крики людей, а підійшовши ближче до місця події побачила шестеро людей, серед яких шарпалися двоє чоловіків. Вона бачила як потерпіла ОСОБА_1 йшла додому, однак хто і як наносив удари останній вона не бачила. Після конфлікту, вона забрала до себе додому ОСОБА_5 та ОСОБА_2, при цьому тілесних ушкоджень на останньому вона не бачила. Окрім цього, на дорозі вона бачила лопату, яка згодом була вилучена працівниками міліції.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що ввечері 07.01.2016 став очевидцем конфлікту між чоловіками, який мав місце в смт.Торчин, Луцького району, серед учасників якого був ОСОБА_2 Для того аби припинити вказаний конфлікт він забрав останнього додому ОСОБА_10

Допитаний як свідок ОСОБА_4 суду показав, що приблизно на перший день Різдва 2016 року він, разом із ОСОБА_2 ішли по смт.Торчин, Луцького району, та в них виник конфлікт з двома невідомими чоловіками, один з яких наніс йому удар в обличчя, після чого конфлікт припинився.

Допитана як свідок ОСОБА_12 підтвердила проведення за її участю слідчого експерименту в приміщенні відділку поліції у м.Луцьку. Будь-якого тиску на учасників слідчої дії працівниками поліції не здійснювалось.

Допитана експерт ОСОБА_13 суду показала, що нею був виконаний висновок судово-медичного експерта №44 від 15.01.2016. Тілесні ушкодження, виявлені у потерпілої ОСОБА_1 не могли утворитися внаслідок падіння з висоти власного зросту, а також від падіння потерпілої на лопату.

Крім цього, винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України обєктивно підтверджується також і іншими зібраними на досудовому розслідуванні та дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Так, з протоколу огляду місця події від 08.01.2016 з оформленими фото таблицями вбачається, що слідчим у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку оглянуто житловий будинок по вул. Козацькій, 46, смт.Торчин, Луцького району, та вилучено знаряддя злочину металевий огородник із деревяним тримачем.

Постановою слідчого СВ Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 від 09.01.2016 зазначений предмет визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні та переданий на зберігання у кімнату зберігання речових доказів Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області.

Згідно висновку експерта № 44 від 15.01.2016 у потерпілої ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом скроневої кістки зліва та забою мяких тканин і рани на лівій скроневій ділянці голови, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя і виникли в результаті травмуючої дії гострого предмету з ріжуче рубаючими властивостями, яким цілком може бути металева частина лопати.

З протоколу предявлення особи для впізнання за фотознімками від 20.01.2016 вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 за рисами обличчя впізнала ОСОБА_2 як особу, яка нанесла їй удар лопатою.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 26.05.2016 та безпосередньо дослідженого відеозапису проведення вказаної слідчої дії вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 детально відтворила всі обставини вчиненого відносно неї злочину, а саме показала як і при яких обставинах їй наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2

З протоколу проведення слідчого експерименту від 21.01.2016 та безпосередньо дослідженого відеозапису проведення вказаної слідчої дії вбачається, що свідок ОСОБА_4 детально відтворив механізм нанесення обвинуваченим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1

Доводи сторони захисту про недопустимість вказаного доказу, а також пояснення свідка ОСОБА_4 про те, що вказані свідчення від давав під тиском працівників міліції суд до уваги не приймає, оскільки з протоколу демонстрації відеозапису від 21.01.2016 вбачається, що останній будь-яких заяв та зауважень до проведення вказаної слідчої дії не висловлював (про що засвідчив власним підписом), окрім того допитана понята ОСОБА_12 повідомила, що будь-якого тиску на учасників даної слідчої дії працівниками поліції не здійснювалось.

Таким чином, оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України повністю доведена в ході судового розгляду.

Версія сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_2 заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження з необережності, а саме внаслідок її поштовху та падіння, не знайшла свого обєктивного підтвердження в ході судового розгляду. ОСОБА_10 доводи обвинуваченого обєктивно спростовуються показаннями самої потерпілої ОСОБА_1, а також свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, експерта ОСОБА_13, яка безпосередньо в судовому засіданні пояснила, що виявлені тілесні ушкодження у потерпілої не могли утворитися внаслідок падіння з висоти власного зросту чи падіння на лопату. Зазначені показання потерпілої, свідків, експерта, а також вищенаведені письмові докази та досліджені відеозаписи обєктивно узгоджуються між собою, та в сукупності повністю відтворюють всі обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину. З врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування дана вірна правова кваліфікація діям ОСОБА_2

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Обставин, що помякшують покарання, суд по справі не вбачає.

До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить рецидив злочинів та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

При цьому, суд не відносить до обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння, оскільки прокурором в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують зазначену обставину.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, знову вчинив умисний злочин, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, вину визнав частково, не розкаявся у вчиненому, частково відшкодував завдані збитки, потерпіла на його суворому покаранні не наполягає, є інвалідом ІІІ групи, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не значився і не перебував, характеризується без посилання на негативні риси, а тому, врахувавши наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства та йому слід призначити покарання в межах санкції статті кримінального закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі.

ОСОБА_10 покарання, на думку суду, буде необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

Зокрема, оскільки потерпіла в судовому засіданні повідомила про відшкодування їй стороною захисту матеріальної шкоди та сплаченого судового збору, загалом на суму 5560 грн., а тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 моральну шкоду на суму 25000 грн.

При цьому, визначаючи розмір грошового відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілому, суд враховує тяжкість вчиненого злочину щодо неї, глибину фізичних і душевних її страждань, вимушені зміни у житті, інші обставини справи, вимоги розумності і справедливості і оцінює їх в розмірі 25 000 грн.

Оскільки суд призначає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, а тому запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу слід залишити попередній тримання під вартою.

На підставі вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_2 в строк основного покарання, термін його попереднього увязнення, тобто з дня його фактичного затримання (16 квітня 2016 року) по день набрання даним вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ч.9 ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 128, 368, 370 КПК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбуття покарання рахувати з 16 квітня 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_2строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме з 16 квітня 2016 року до вступу даного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередній- тримання під вартою.

Речові докази: металеву штикову лопату-городник з деревяним тримачем, яка вилучена 08.01.2016 під час ОМП в смт.Торчин, Луцького району конфіскувати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2на користь потерпілої ОСОБА_1 25000 (двадцять пять тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської областічерез Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий