Ухвала суду № 63549361, 12.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 грудня 2016 року м. Київ К/800/31232/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 22 червня 2016 року звернувся в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_1 було задоволено: стягнуто з Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30792,21 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходили з того, що відсутність коштів на рахунку КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» не може бути підставою для звільнення відповідача від передбаченої ст.117 КЗпП України відповідальності за не проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні.

Як передбачає стаття 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, затримка розрахунку з працівником при звільненні за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов'язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

У касаційній скарзі скаржник не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суди при вирішенні справи не врахували всі обставини, зокрема, недофінансування грошового забезпечення військовослужбовців та відсутність вини відповідача у непроведенні фактичного розрахунку з позивачем в день звільнення.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Крім того, аналогічні правовідносини були предметом перегляду Верховним Судом України (постанова від 15 вересня 2015 року у справі №21-1765а15), а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільнені.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

Суддя М.М. Заїка

Вищого адміністративного

суду України