Постанова № 63548906, 13.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 р. Справа № 816/1385/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

29.08.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправним скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі ДПІ у м. Полтаві) № 16443-13 від 30.06.2016 року, яким відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, йому визначено суму податкового зобовязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25.000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та зазначає, що відповідач не мав повноважень нараховувати транспортний податок, оскільки застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України, з урахуванням внесених Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII змін, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, так як відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України одним з принципів податкового законодавства є стабільність, зміст якого полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Також зазначив, що середньоринкова вартість легкового автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізовує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Зазначена методика набрала чинності з 19.02.2016, тому для цілей оподаткування розрахунки Мінекономрозвитку можуть бути застосовані лише щодо наступного базового податкового періоду, тобто 2017 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 30.06.2016 року №16443-13.

Судове рішення вмотивовано тим, що відповідач не обґрунтував підстав прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки не підтвердив наявності у власності позивача транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування згідно з приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а саме не надав розрахунку середньоринкової вартості автомобіля та пояснень щодо отримання від Мінекономрозвитку інформації про автомобіль марки Nissan, об'єм двигуна 5552 куб. см., 2013 року випуску. Крім того, судом враховано, що рішення «Про внесення змін до рішення пятдесятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 10.07.2015 «Про встановлення місцевих податків і зборів», яким змінено визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, прийнято Полтавською міською радою 25.02.2016 року, а отже вказані зміни, відповідно до положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, можуть застосовуватись лише у 2017 році.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ДПІ у м. Полтаві з посиланням на положення ст. 267 Податкового кодексу зазначає, що саме на контролюючи орган за місцем реєстрації платника податків, покладено повноваження щодо обчислення суми транспортного податку шляхом надсилання (вручення ) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на відповідні платіжні реквізити. Наявність відповідної норми Податкового кодексу України, яка повністю врегульовує процедуру адміністрування транспортного податку чітко визначає його ставки, є достатньою підставою для виникнення у контролюючого органу обовязку по нарахуванню такого податку, а у платника податків виникнення зобовязання щодо його сплати. Щодо законності дії транспортного податку у 2016 році скаржником відзначено, що у 2016 році рішенням органу місцевого самоврядування не встановлювався новий податок (транспортний податок діяв і в 2015 році), а також не змінювалася його ставка, а лише змінювалися вимоги до обєкта оподаткування в частині обєму двигуна автотранспортного засобу та визначення середньо ринкової вартості. Щодо визначення обєкту оподаткування транспортного податку скаржником відзначено, що листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вих. №3262-08/4797-03 від 22.02.2016 року ДФІ України доведено інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року в додатку 1 до якого серед автомобілів, середньо ринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Дерржзовнішінформ», зазначено автомобіль Nissan Patrol з обємом двигуна 5,6 куб.см. до 4 років з випуску, що дозволяє віднести його до обєкта оподаткування транспортним податком. Надана Мінекономрозвиту інформація розміщується ДФС України в АІС «Податковий блок» та в подальшому використовується контролюючими органами при нарахування транспортного податку та винесенні податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову, згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) слід скасувати, з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом установлено, що позивач є власником транспортного засобу марки Nissan, модель Patrol, об'єм двигуна 5552 куб. см., 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії CХО 288112 (а.с. 20).

30.06.2016 ДПІ у м. Полтаві на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 16443-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок фізичних осіб в розмірі 25.000,00 грн (а.с. 19).

Згідно листа відповіді ДПІ у м. Полтаві від 16.08.2016 року № 13397/Л/16-01-13-04-26 оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформовано ДПІ у м. Полтаві в автоматизованому режимі на підставі інформації з переліку субєктів та обєктів оподаткування транспортним податком, наявної в інформаційній системі «Податковий блок» (а.с. 35-36).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідачем не доведено виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 року в частині визначення середньоринкової вартості належного позивачеві автомобілю, не надано відповідних розрахунків, а також вказував на неправомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік у звязку з тим, що Законом України «Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким пп.267.2.1 п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції які набрали чинності з 01.01.2016 року, а тому відповідно до положень пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України, положення вказаних норм можуть застосовуватись лише у 2017 році.

Колегія суддів не погоджуються з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до якої платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно із приписами пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 року (набрав чинності з 01.01.2016 року) підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України викладено наступним чином: об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Отже, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1.033.500 грн. (1378 грн. м. з. п. х 750 м. з. п. = 1.033.500 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Постановою Кабінету Міністрів від 18.02.2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесено зміни у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), виклавши їх в редакції, що додається.

Відповідно до п 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (п. 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку (п. 4 Методики).

Згідно п. 13 вказної Методики, - Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 14 даної методики встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2016 року за вих. № 3252-08/4797-03 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на адресу ДФС України на виконання п. 13 Методики скеровано інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року (а.с. 57).

Відповідно до доданої до вказаного листа інформації щодо автомобілів, середньо ринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ» серед переліку автомобілів включено автомобіль марки Nissan, модель Patrol (а.с. 60).

Крім того, додатково листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вих №3252-09/26909-09 від 19.08.2016 року ДФС України повідомлялася, зокрема, про те, що середньоринкова вартість легкового автомобіля марки Nissan Patrol, 2013 року випуску становить 1.285.656,82 грн (а.с. 63).

Наведене, на думку судової колегії спростовує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не обґрунтовано підстав прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та підтверджує ту обставину, що середньоринкова вартість автомобіля позивача перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, тобто 1.033.500 грн., а отже транспортний засіб, який зареєстрований за позивачем, є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що положеннями пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 ПК України передбачено право фізичних осіб - платників податку звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Позивач із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку здійсненого контролюючим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля та відповідно правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем, до об'єкту оподаткування транспортним податком, не звертався.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням часу прийняття змін до ст. 267 ПК України, рішення Полтавської міської ради «Про внесення змін до рішення пятдесятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 10.07.2015 року «Про встановлення місцевих податків і зборів» від 25.02.2016 року та положень пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, норми ст. 267 ПК України з урахуванням внесених змін можуть застосовуватися лише з 01.01.2017 року.

Відповідно п. 33.1 ст. 33 ПК податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку (п. 33.3 ст. 33 ПК).

Звідси, податковий період - це певний строк, протягом якого у платника податку виникає податковий обов'язок у зв'язку з наявністю об'єкта оподаткування та визначається база оподаткування.

Функціональне навантаження податкового періоду як обов'язкового елементу податку (пп. 7.1.6 п. 7.1 ст. 7 ПК) полягає в забезпеченні, з одного боку, періодичності надходження податку (збору) в бюджет, а з другого - дотримання принципу одноразовості оподаткування, відповідно до якого об'єкт оподаткування протягом встановленого податкового періоду може обкладатися податком (збором) тільки один раз. З точки зору на податковий обов'язок як на правову категорію, існування якої визначено юридичним складом, податковий період є додатковим юридичним фактом до факту поширення на особу визначеного законом статусу платника певного податку (збору) та факту наявності у особи об'єкта оподаткування.

Статтею 4 ПК встановлено основні засади податкового законодавства України. Згідно з пп. 4.1.9 п. 4.1 цієї статті податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності. Цей принцип законодавцем закріплено в двох аспектах: перший - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; другий - податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Колегія суддів зазначає, що транспортний податок, як зазначено вище, запроваджено з 1 січня 2015 року.

Натомість, Законом України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року, що набрав чинності 01 січня 2016 року, зокрема, змінено лише визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, а не має місце запровадження транспортного податку як такого.

У відповідності до п.п.8.1, 8.3 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад

Згідно п.п.10.1, 10.2 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, в силу п.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Крім того, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» наведеного Закону рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 25.02.2016 року Полтавською міською радою прийнято рішення «Про внесення змін до рішення пятдесятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 10.07.2015 «Про встановлення місцевих податків і зборів», яким раніше встановлений по транспортний податок фактично приведено у відповідність до положень ст. 267 ПК України зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року №909-VIII (а.с. 48).

Тобто, в даному випадку не встановлюється новий податок та не змінюється його ставка, а лише змінюються вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, та якими має бути запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку встановленого ПК України, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 ст. 12 ПК.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначений транспортний податок не зважаючи на те, що він відноситься до місцевого податку, його справляння та зарахування провадиться до місцевого бюджету, в той же час він не є таким, що встановлений саме місцевим органом самоврядування, а є таким, що визначний та встановлений Верховною Радою України, яка має відповідні повноваження на це. Такі повноваження на встановлення податку з усіма його критеріями та елементами є виключною компетенцією цього органу. Таке регулювання суспільних відносин між відповідними субєктами органів влади в сфері податків та зборів, час їх застосування має різне правове навантаження та сферу правового впливу на такі відносини.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються: система оподаткування, види податків і зборів, порядок обчислення та строки сплати податків і зборів, податкові пільги та порядок їх застосування (в тому числі і підстави для звільнення від їх сплати), отже суд не наділений повноваженнями доповнювати діюче законодавче регулювання своїми рішеннями і встановлювати додаткові підстави для звільнення від сплати податків, зокрема, транспортного податку.

В силу приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, вказані положення жодним чином не обмежують право держави приймати закони, необхідні для здійснення контролю за користування майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків, зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні від 14.10.2010 року, прийнятому в справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, у другому реченні першого пункту йде мова про те, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» (п. 50).

В даному випадку колегія суддів вважає, що введення нового виду податку «транспортного податку» на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, та встановлення чітких правил його сплати, не суперечить засадам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, тобто слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи та узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Аналізуючи вищенаведене в його сукупності, судова колегія приходить до висновку, що автомобіль позивача, згідно п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач є платником вказаного податку, а отже ДПІ у м. Полтаві, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяла на підставі та в межах повноважень, визначених Законом.

Підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 року, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 41 ч. 1, 94, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 грудня 2016 року.