Ухвала суду № 63548830, 14.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 р.Справа № 816/294/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі № 816/294/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж - 410" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 14 вересня 2015 року № 0005732202/719 в частині суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 87414,50 грн, з яких: 69932,00 грн за основним платежем, 17482,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 14 грудня 2015 року №0005742202/720 в частині суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10801,50 грн, з яких: 7201,00 грн за основним платежем, 3600,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39780421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж - 410" (ідентифікаційний код 36410555) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) гривні 24 копійки.

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно зясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств. Зазначив, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, господарські операції з контрагентами ПП «БіоАктивСервіс», ПП «АвтоСпецСнаб», ТОВ «Інтербуд-Центр» є безтоварними та не мають реальний характер, до перевірки не було надано усіх необхідних первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з переліченими контрагентами. Крім того, вказує, що при перевірці враховано інформацію даних бази Кременчуцької ОДПІ «Податковий блок» щодо контрагентів підприємства позивача, з якої вбачається, що основні фонди та трудові ресурси на підприємствах контрагентів відсутні.

Позивач також не погодився постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову в частини відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно зясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин положення діючого законодавства. Вважає, що податкові повідомлення - рішення від 14.09.2015 № 0005732202/719 та від 14.12.2015 № 0005742202/720, винесені на підставі акта перевірки від 25.08.2015 №57/16-03-22-02-07/36410555, є необґрунтованими та таким, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України. Вказує, що господарські операції з контрагентами є реальними та документально підтвердженими.

Представник відповідача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі та заперечував проти апеляційної скарги позивача, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому, крім того, наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги та заперечував проти апеляційної скарги відповідача, зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування в цій частині не вбачає.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Електромонтаж - 410" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36410555, перебуває на обліку платників податків у Кременчуцькій ОДПІ, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.22-24 т.3).

На підставі направлень від 20.07.2015, виданих Кременчуцькою ОДПІ: №11/16-03-22-02, ОСОБА_2 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ, №12/16-03-22-05, ОСОБА_3 державним інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Кременчуцької ОДПІ, №60/16-03-17-01, ОСОБА_4 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб та доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Кременчуцької ОДПІ, згідно із статтею 77, статтею, 80, п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України, наказів Кременчуцької ОДПІ від 10.07.2015 №10 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Електромонтаж - 410" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1а до акта.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "Електромонтаж - 410" відповідачем складено акт від 25.08.2015 №57/16-03-22-02-07/36410555, у якому зафіксовані порушення:

- п.138.1, п.138.2, п.138.4, статті 138, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 247889,00 грн, у тому числі: за 2012 рік на загальну суму 60619,00 грн: за І кв.2012 року 26078,00 грн, за ІІ кв.2012 року 14953,00 грн, за ІІІ кв. 2012 року 17408,00 грн, за ІV кв.2012 року 2180,00 грн; за 2013 рік на загальну суму 38841,00 грн; за 2014 рік на загальну суму 148429,00 грн;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого заниження податку на додану вартість складає всього у сумі 183494 грн, в тому числі: січень 2012 року 8310 грн, лютий 2012 року 8266,00 грн, березень 2012 року 8260,00 грн, квітень 2012 року 1352,00 грн, травень 2012 року 4009,00 грн, червень 2012 року 8880,00 грн, липень 2012 року 6385,00 грн, серпень 2012 року 6937,00 грн, вересень 2012 року 3257,00 грн, жовтень 2012 року 444,00 грн, листопад 2012 року 1433,00 грн, грудень 2012 року 200,00 грн, всього за 2012 рік 57733,00 грн; січень 2013 року 1330,00 грн, лютий 2013 року 888,00 грн, квітень 2013 року 6166,00 грн, травень 2013 року 1748,00 грн, липень 2013 року 5299,00 грн, серпень 2013 року 7110,00 грн, вересень 2013 року 6310,00 грн, жовтень 2013 року 5470 грн, листопад 2013 року 2929,00 грн, грудень 2013 року 4832,00 грн, всього за 2013 рік 40885,00 грн; січень 2014 року 7538,00 грн, лютий 2014 року 10065,00 грн, березень 2014 року 5944,00 грн, квітень 2014 року 487,00 грн, травень 2014 року 5366,00 грн, червень 2014 року 9643,00 грн, липень 2014 року 7338,00 грн, серпень 2014 року 3771,00 грн, вересень 2014 року 4 756,00 грн, жовтень 2014 року 1373,00 грн, листопад 2014 року 15059,00 грн, грудень 2014 року 13536,00 грн, всього за 2014 рік 84876,00 грн;

- п.п. 169.4.1 п.169.4 статті 169, п.п.168.1.1 п.168.1 статті 168, абз. а п.176,2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевіряє мий період на загальну суму 1290,45 грн, в тому числі по періодах, а саме: за червень 2013 року 1290,45 грн;

- абз. б п.176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку (а.с.36-108 т.1).

На підставі акта перевірки відповідачем 10.09.2015 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004952202/189, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" у загальній сумі 258573,00 грн, у тому числі 206858,00 грн основний платіж, 51715,00 грн штрафні (фінансові) санкції (а.с.32.т.1);

- № 0004962202/190, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем "податок на 207048,00 грн, у тому числі 138032,00 грн основний платіж, 69016,00 грн штрафні (фінансові) санкції (а.с.34.т.1);

Позивач донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення-рішення оскаржив в адміністративному порядку (а.с.109-129 т.1).

"Рішенням про результати розгляду скарги" ГУ ДФС у Полтавській області від 03.12.2015 №4323/10/16-31-10-04-11 скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.09.2015:

- № 0004952202/189 в частині визначеного податку на прибуток в розмірі 7322,50 грн, в тому числі основний платіж 5858,00 грн та штрафна (фінансова) санкція 1464,50 грн, а в іншій частині без змін;

- № 0004962202/190 в частині визначеного податку на додану вартість в розмірі 3945,00 грн, в тому числі основний платіж 2630,00 грн та штрафну (фінансову) санкцію 1315,00 грн, а в іншій частині без змін, а скаргу ТОВ "Електромонтаж - 410" без задоволення (а.с.130-137 т.1).

16.12.2015 ТОВ "Електромонтаж - 410" було подано повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення від 10.09.2015 № 0004952202/189, № 0004962202/190 (а.с.138-145 т.1).

Рішенням ДФС України від 15.02.2016 № 3145/6/99-10-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.09.2015 № 0004952202/189 і № 0004962202/190 з урахуванням рішення, прийнятого за результатом первинної скарги, а скаргу без задоволення (а.с.146-153 т.1).

За результатом розгляду первинної скарги ТОВ "Електромонтаж - 410" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005732202/719 від 14.09.2015, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" у загальній сумі 251250,00 грн, у тому числі 201000,00 грн основний платіж, 50250,50 грн штрафні (фінансові) санкції (а.с.28.т.1);

- № 0005742202/720 від 14.12.2015, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем "податок на 203103,00 грн, у тому числі 135402,00 грн основний платіж, 67 701,00 грн штрафні (фінансові) санкції (а.с.30.т.1).

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 14.09.2015 №0005732202/719, від 14.12.2015 №0005742202/720, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобовязання, слугували висновки податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період не мають на меті реального настання правових наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 14 вересня 2015 року № 0005732202/719 в частині суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 87414,50 грн, з яких: 69932,00 грн за основним платежем, 17482,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкового повідомлення-рішення від 14 грудня 2015 року №0005742202/720 в частині суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10801,50 грн, з яких: 7201,00 грн за основним платежем, 3600,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд першої інстанції виходив з обґрунтованості цієї частини позовних вимог та з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Електромонтаж-410" у перевіряємий період мало господарські відносини з ПП "ОСОБА_5 Сервіс", ПП "АвтоСпецСнаб", ТОВ "Інтербуд-Центр", за результатами яких включено до складу витрат суму коштів у розмірі 382144,00 грн., а також віднесено до складу податкового кредиту в лютому 2013р. суму у розмірі 676,67грн., в квітні 2013р. суму ПДВ у розмірі 6166,00грн., в вересні 2014р. суму 131,67 грн., в листопаді 2014р. суму у розмірі 226,67 грн.

Відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення рішення від 14 вересня 2015 року № 0005732202/719 в частині суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 87414,50 грн, з яких: 69932,00 грн за основним платежем, 17482,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкового повідомлення-рішення від 14 грудня 2015 року №0005742202/720 в частині суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10801,50 грн, з яких: 7201,00 грн за основним платежем, 3600,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) дійшов висновку про безпідставне віднесення до складу витрат суму коштів у розмірі 382144,00 грн, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток, та безпідставне формування податкового кредиту через безтоварність господарських операцій ТОВ "Електромонтаж-410" з ПП "ОСОБА_5 Сервіс", ПП "АвтоСпецСнаб", ТОВ "Інтербуд-Центр".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з ПП "ОСОБА_5 Сервіс", ПП "АвтоСпецСнаб", ТОВ "Інтербуд-Центр" позивачем надано: договір постачання №2 з ПП "ОСОБА_5 Сервіс" від 01.03.2013 (а.с.154-156 т.1), рахунок-фактура №11 від 11.03.2013 на загальну суму 36996,00 грн, у тому числі ПДВ 6166,00 грн (а.с.157 т.1); видаткова накладна №1/030413 від 03.04.2013 на загальну суму 36996,00 грн, у тому числі ПДВ 6166,00 грн (а.с.158 т.1); податкова накладна: №1 від 01.03.2013 на загальну суму 20000,00 грн, у тому числі ПДВ 3333,33 грн (а.с.160 т.1), №2 від 03.04.2013 на загальну суму 16996,00 грн, у тому числі ПДВ 2832,67 грн (а.с.161 т.1). виписки по рахунку від 01.03.2013 та від 11.04.2013 (а.с.164-166 т.1), товарно-транспортна накладна №1/030413 від 03.04.2013 (а.с.159 т.1); договір постачання товару з ПП "АвтоСпецСнаб" №080502 від 08.05.2012 (а.с.167-168 т.1), рахунок №АС-0000190 від 17.04.2012 на загальну суму 1 900,00 грн, у тому числі ПДВ 316,67 грн, №АС-0000143 на загальну суму 4060,00 грн, у тому числі ПДВ 676,67 грн, №АС01-09-03 від 01.09.2014 на загальну суму 790,00 грн, у тому числі ПДВ 131,67 грн, №АС18-11-07 від 18.11.2014 на загальну суму 1360,00 грн, у тому числі ПДВ 226,67 грн (а.с.169, 173, 177, 182 т.1); видаткова накладна: №АФ-0000185 від 11.05.2012 на загальну суму 1900,00 грн, у тому числі ПДВ 316,67 грн, №АФ-0000099 від 25.02.2013 на загальну суму 4060,00 грн, у тому числі ПДВ 676,67 грн, №АФ-0000579 від 11.09.2014 на загальну суму 790,00 грн, у тому числі ПДВ 131,67 грн, №АФ-0000764 від 24.11.2014 на загальну суму 1360,00 грн, у тому числі ПДВ 226,67 грн (а.с.170, 174, 178, 183 т.1); податкова накладна: №11 від 08.05.2012 на загальну суму 1 900,00 грн, у тому числі ПДВ 316,67 грн, №49 від 25.02.2013 на загальну суму 4 060,00 грн, у тому числі ПДВ 676,67 грн, №16 від 10.09.2014 на загальну суму 790,00 грн, у тому числі ПДВ 131,67 грн, №49 від 21.11.2014 на загальну суму 1360,00 грн, у тому числі ПДВ 226,67 грн (а.с.171,175, 180, 186 т.1), виписки по рахунку від 08.05.2012, від 25.02.2013, від 10.09.2014 та від 21.11.2014 (а.с.172, 176, 181, 187 т.1), копії паспортів на придбані ТМЦ, а саме на придбані стропи (а.с.179, 184, 185 т.1), а отже, спростовано доводи відповідача про відсутність документів що підтверджують якість придбаного товару; договір підряду з ТОВ "Інтербуд-Центр" №03013 від 03.01.2014 р.(а.с.244-250 т.1), податкова накладна №506 від 31.01.2014 на загальну суму 459773,44 грн, у тому числі ПДВ 76628,91 грн (а.с.4 т.2); рахунок-фактура №313 від 31.01.2014 на суму 459773,44 грн, у тому числі ПДВ 76628,91 грн (а.с.6 т.2); довідка про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (а.с.7 т.2); акт №1, №3 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (а.с.9-17 т.2), виписки банку: №252 від 05.02.2014 на суму 59770,55 грн, №290 від 12.02.2014 на суму 100000,00 грн, №321 від 17.02.2014 на суму 300002,89 грн (а.с.1-3 т.2).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу, з якими правомірно не погодився суд першої інстанції, про безтоварність господарських операцій, є помилковими.

Також, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не повязаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Крім того, як слідує з матеріалів справи висновки Кременчуцька ОДПІ про безтоварність господарських операцій ТОВ "Електромонтаж-410" з ПП "ОСОБА_5 Сервіс", ПП "АвтоСпецСнаб", ТОВ "Інтербуд-Центр" грунтуються на інформації даних бази Кременчуцької ОДПІ «Податковий блок» щодо контрагентів підприємства позивача, з якої вбачається, що основні фонди та трудові ресурси на підприємствах контрагентів відсутні.

Проте колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на вказану інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки позивач як платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між ТОВ "Електромонтаж-410" з ПП "ОСОБА_5 Сервіс", ПП "АвтоСпецСнаб", ТОВ "Інтербуд-Центр", а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

За змістом ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України, для декларування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити понесення ним витрати на придбання товарів та нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними, платіжними документами та іншими первинними документами, а також довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки або будь-якої інформації з бази даних Кременчуцької ОДПІ «Податковий блок» щодо контрагентів підприємства позивача, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу інформація з бази даних Кременчуцької ОДПІ «Податковий блок» щодо контрагентів підприємства позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

За вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог ТОВ "Електромонтаж - 410" в частині вимог стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 14.09.2015 №0005732202/719 в частині суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 87414,50 грн, з яких: 69932,00 грн за основним платежем, 17482,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 14.12.2015 №0005742202/720 в частині суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10801,50 грн, з яких: 7201,00 грн за основним платежем, 3600,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, господарські операції з контрагентом не мали реальний характер, первинні документи складені між позивачем та ПП "ОСОБА_5 Сервіс", ПП "АвтоСпецСнаб", ТОВ "Інтербуд-Центр" не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Твердження скаржника про те, що задовольняючи частково позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваного податкових повідомлень-рішень про нарахування позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток ґрунтуються на субєктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення Кременчуцької ОДПІ від 14 вересня 2015 року № 0005732202/719 в частині суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 163 836,00 грн, з яких: 131 068,00 грн за основним платежем, 32 768,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкового повідомлення-рішення від 14 грудня 2015 року №0005742202/720 в частині суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 192 301,50 грн, з яких: 128 201,00 грн за основним платежем, 64 100,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд першої інстанції виходив з правомірності висновків відповідача щодо безпідставного завищення витрат за 2014 рік в розмірі 30225,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Магнітопровід", завищення витрат по ряд.05.1 Декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року в розмірі 21840,00 грн. по взаємовідносинах з ПП "Автокремінь", а також завищення витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" за перевіряємий період: за III кв. 2012 року в сумі 61054,00 грн, за IV кв. 2012 року в сумі 2180,00 грн., за 2013 рік в сумі 170210,00 грн, за 2014 рік в сумі 409443,00 грн та завищення податкового кредиту 128201,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що податковим органом було встановлено вчинення правочинів з ПП "Автокремінь", ТОВ "Магнітопровід", ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивач вважає, що копії податкових накладних, на підставі яких сформовано валові витрати та податковий кредит за перевіряємий період, відповідають вимогам чинного законодавства і видані платниками податку на додану вартість, зареєстрованими, на дату вчинення операцій, у встановленому законодавством порядку, а тому податковий кредит позивачем сформований тільки по тим господарським операціям, які підтверджуються первинними документами, оформленими з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини позивача з ТОВ "Магнітопровід" ґрунтувалися на підставі договірних відносин з виконання договору про надання послуг.

10.01.2014 між ТОВ "Електромонтаж - 410" (Замовник) та ТОВ "Магнітопровід" (Виконавець) укладено договір про надання послуг №1001, за умовами якого Виконавець зобов'язується за усною чи письмовою заявкою Замовника надати послуги екскаватора - навантажувача JCB-3CX, а замовник зобов'язується сплатити Виконавцеві кошти за виконані ним послуги (а.с.201-203 т.1).

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надано: рахунок-фактура №290803 від 29.08.2014 на загальну суму 36270,00 грн, у тому числі ПДВ 6045,00 грн; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); подорожній лист №№ 14-22 вантажного автомобіля; податкова-накладна №7 від 29.08.2014 на загальну суму 36270,00 грн, у тому числі ПДВ 6045,00 грн (а.с.204-222 т.1).

Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт виконання умов договору, оскільки умовами розділу 2 договору про надання послуг №1001 від 10.01.2014 обумовлено, що за надані послуги Замовник зобов'язаний оплатити надану Виконавцем послугу в розмірі, які розраховуються виходячи із кількості відпрацьованих машино-годин та вартості машино-години. Вартість 1 машино/години розраховується по калькуляції підприємства. Вартість машино/години динамічна і може змінюватися в разі змін паливно-мастильних матеріалів чи державних законодавчих актів.

Проте позивач не надав калькуляції вартості послуг екскаватора-навантажувача, що унеможливлює визначити включення до її складу пального Виконавця чи Замовника, відповідно до умов договору. Також позивачем не надано пояснення та документальні підтвердження руху екскаватора-навантажувача на об'єкти, які вказані у подорожніх листах, що містять лише дані про місце його роботи.

Отже жодних документів, які б свідчили про правомірність формування суми, яка виставлена ТОВ "Магнітопровід" до сплати, та документів, що підтверджують транспортування екскаватора-навантажувача на об'єкти, що зазначені у подорожніх листах позивачем до суду надано не було.

Таким чином, судова колегія вважає правомірними висновки податкового органу про відсутність реальності проведення господарської операції по взаємовідносинах з ТОВ "Магнітопровід", та завищення витрат за 2014 рік в розмірі 30225,00 грн.

Матеріалами справи також встановлено, що господарські відносини позивача з ПП "Автокремінь" ґрунтувалися на підставі договірних відносин з виконання угоди №2/04 від 20.04.2012, згідно з якою ПП "Автокремінь" (Виконавець) надає ТОВ "Електромонтаж - 410" (Замовник) згідно із замовленням техніку для виконання робіт, а Замовник сплачує надані послуги. Будівельна техніка надається Замовнику з водієм у робочі дні тижня за попереднім замовленням.

Позивачем надано рахунки, отримані від ПП "Автокремінь", а також талони замовника до шляхового листа і акти виконаних робіт (а.с.180-217 т.3).

З наданих талонів замовника вбачається, що в них відсутня печатка відповідальних осіб - ГЗК Дніпровське рудоуправління, безпосередньо кар'єру, де проводилися чи надавалися послуги; відсутні подорожні листи та документальне підтвердження руху автогідропідйомника на об'єкти та місце його роботи.

Позивач не надав угоду №2/04 від 20.04.2012, а також документи, що складалися під час її виконання та за результатом її виконання.

Таким чином, судова колегія вважає правомірними висновки податкового органу про завищення витрат по ряд.05.1 Декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року в розмірі 21840,00 грн.

З матеріалів спарви слідує, що господарські відносини позивача з ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" ґрунтувалися на підставі договірних відносин з виконання робіт.

03.05.2012 укладено договір субпідряду №У-55-12, згідно з яким Генпідрядник (ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна") поручає, а Субпідрядник (ТОВ "Електромонтаж-410") зобовязується виконати роботи по демонтажу та монтажу електричного обладнання та кабельно-провідникової продукції на обєкті: УОФ. Відновлення секції №15 на території ВАТ "Полтавський ГЗК", а Генпідрядник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Субпідрядник відшкодовує Генпідряднику його генпідрядні послуги в розмірі 5% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів. Підтвердженням виконання генпідрядних послуг є довідка - розрахунок вартості генпідрядних вирахувань, надана Генпідрядником (а.с.18-24 т.2).

08.05.2012 укладено договір субпідряду №У-61-12 згідно якого Генпідрядник (ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна") поручає, а Субпідрядник (ТОВ "Електромонтаж-410") зобовязується виконати роботи по демонтажу та монтажу електричного обладнання та кабельно-провідникової продукції на об'єкті: УОФ. Реконструкція ділянки флотаційної доводки концентрату №1 на ОПУ-4. УОФ Будівництво ділянки флотаційної доводки концентрату №3 на ОПУ-2 на території ВАТ "Полтавський ГЗК", а Генпідрядник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Субпідрядник відшкодовує Генпідряднику його генпідрядні послуги в розмірі 5% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів). Підтвердженням виконана генпідрядних послуг є довідка - розрахунок вартості генпідрядних вирахувань, надана Генпідрядником (а.с.25-31 т.2).

26.02.2013 укладено договір субпідряду №У-60-13, згідно з яким Генпідрядник (ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна") поручає, а Субпідрядник (ТОВ "Електромонтаж-410") зобовязується виконати роботи по демонтажу та монтажу електричного обладнання та кабельно-провідникової продукції на обєкті: УОФ. Реконструкція та автоматизація технологічної секції №14 на території ВАТ "Полтавський ГЗК", а Генпідрядник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу, підрядник відшкодовує Генпідряднику його генпідрядні послуги в розмірі 5% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів). Підтвердженням виконання підрядних послуг є довідка - розрахунок вартості генпідрядних вирахувань, надана Генпідрядником (а.с.32-38 т.2).

26.02.2013 укладено договір субпідряду №У-79-13 згідно якого Генпідрядник (ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна") поручає, а Субпідрядник (ТОВ "Електромонтаж-410") зобовязується виконати роботи по обладнанню зовнішніх кабельних мереж на обєкті: кабельний канал Столова - АБК "Гірняк" на території ТОВ "Єристівський ГЗК", а Генпідрядник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Субпідрядник відшкодовує Генпідряднику його ген підрядні послуги в розмірі 5% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів). Підтвердженням виконання генпідрядних послуг є довідка - розрахунок вартості генпідрядних вирахувань, надана Генпідрядником (а.с.39-45 т.2).

05.08.2013 укладено договір субпідряду №1/08/У-193-13 згідно якого Генпідрядник (ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна") поручає, а Субпідрядник (ТОВ "Електромонтаж-410") зобовязується виконати роботи по обладнанню зовнішніх кабельних мереж 0,4 кВ на обєкті: Електрооснащення та освітлення складу оливи та насосної станції на території ТОВ "Єристівський ГЗК", а Генпідрядник зовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Субпідрядник відшкодовує Генпідряднику його ген підрядні послуги в розмірі 5% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів). Підтвердженням виконання генпідрядних послуг є довідка - розрахунок вартості генпідрядних вирахувань, надана Генпідрядником (а.с.46-52 т.2).

Крім того, між сторонами було укладено ряд договорів: №У-261-13 від 24.09.2013 (до договору генпідряду № 35/У-30-12 від 02.03.2012), №У-312-13 від 15.11.2013 (до договору генпідряду №20/50170 від 01.06.2012), №У-31-14 від 12.02.2014 (до договору генпідряду № 9/50170 від 13.01.2014), №У-111-14 від 23.05.2014 (до договору генпідряду № 2530 від 05.07.2013), №У-87-14 від 05.05.2014 (за договором генпідряду № 635/У-30-12 від 02.03.2012), №У-71-14 від 16.04.2014 (за договором генпідряду №1068 від 01.04.2012), за умовами яких є відшкодування Субпідрядником Генпідряднику його генпідрядні послуги в розмірі 5% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів). Підтвердженням виконання генпідрядних послуг є довідка - розрахунок вартості генпідрядних вирахувань, надана Генпідрядником (а.с.53-82 т.2).

На виконання вказаних договорів, ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" виписало в адресу ТОВ "Електромонтаж-410": акти виконаних робіт (номенклатура - послуги з виконаних робіт), податкові накладні (номенклатура - послуги) на загальну суму 781311,48 грн, в т.ч. ПДВ 132781,61 грн (а.с.84-253 т.2).

В актах виконаних робіт, які складені за типовим зразком, зазначено, що ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" (Генпідрядник) надав послуги з організації робіт ТОВ "Електромонтаж-410" (Субпідрядника) в розмірі 5% від вартості виконаних ним робіт згідно Договору субпідряду.

У пункті 1.6 договорів субпідряду зазначено, що "підтвердженням виконання генпідрядних послуг є довідка - розрахунок вартості генпідрядних відрахувань, надана Генпідрядником".

Позивачем надано до суду довідки-розрахунки вартості генпідрядних відрахувань, які мають розрахунок суми 5%, які повинні бути сплачені Генпідряднику. Так, згідно із вказаними довідками, послуги генпідрядника включають в себе:

- забезпечення субпідрядника проектною документацією та фронтом робіт;

- організація та координація виконаних робіт, здійснення технічного нагляду;

- участь у технічному нагляді та контролі, приймання і здавання виконаних робіт замовнику будівництва обєкта;

- надання точок підключення до мереж енерго- та водопостачання та водовідведення;

- доступу до користування тимчасовими автомобільними дорогами для забезпечення підїзду транспортних засобів субпідрядника до обєкту;

- встановлення усіх необхідних дорожніх, попереджувальних та інформаційних знаків, написів та маркування поза межами будівельного майданчику відповідно до вимог чинного законодавства України, як того вимагає ПОБ.

Водночас у пункті 8. договорів субпідряду №У-55-12 від 03.05.2012 №У-61-12 від 08.05.2012, №У-60-13 від 26.02.2013, №У-79-13 від 26.03.2013, №1/08/У-193-13 від 05.08.2013 передбачено, що Генпідрядник зобовязується надати Субпідряднику обєкт для проведення робіт, передбачених договором, і надати йому затверджену в установленому порядку проектну документацію.

Пунктом 4 договорів субпідряду № 261-13 від 24.09.2013, №У-312-13 від 15.02.2013, №У-71 -14 від 16.04.2014, №У-87-14 від 05.05.2014 передбачено, що Генпідрядник зобовязується надати Субпідряднику Обєкт для проведення робіт, передбачених договором, і надати йому затверджену в установленому порядку проектну документацію, забезпечити обєкт електроенергією та водопостачанням.

Пунктом 3 договору субпідряду № У-111-14 від 23.05.2014 передбачено, що Генпідрядник зобовязується надати Субпідряднику обєкт для проведення робіт, передбачених договором, і надати йому затверджену в установленому порядку проектну документацію, Забезпечити обєкт електроенергією та водопостачанням.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено відсутність доцільності придбання Генпідрядних послуг в розмірі 5% від вартості робіт, враховуючи, що Генпідрядник зобовязаний надати Субпідряднику проектну документацію, забезпечити водопостачанням та електроенергією, допустити на Обєкт, створити всі умови для виконання цих робіт.

Крім цього, судовим розглядом встановлено, що зміст робіт, зазначений в податкових накладних, відмінний від змісту робіт вказаних в актах виконаних робіт - послуги з виконаних робіт (з організації робіт), у звязку з чим неможливо встановити повязаність первинних документів, посилаючись на найменування проведених робіт, що вказані в первинних бухгалтерських документах.

Також матеріалами справи встановлено, що в актах послуг з виконання робіт, отриманих від ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна", не міститься інформація про наданий перелік послуг, не визначений зміст робіт тощо; також відсутня будь-яка конкретика щодо послуг, які міг надавати Генпідрядник.

Отже, судова колегія дійшла висновку про формальне складання первинних документів та відсутність документального підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна", що в свою чергу не може слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правомірним висновком податкового органу про завищення витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" за перевіряємий період: за III кв. 2012 року в сумі 61054,00 грн, за IV кв. 2012 року в сумі 2180,00 грн., за 2013 рік в сумі 170210,00 грн, за 2014 рік в сумі 409443,00 грн та завищення податкового кредиту 128201,00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат по правовідносинам позивача з контрагентами ПП "Автокремінь", ТОВ "Магнітопровід", ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна", оскільки не підтверджено первинними документами, оформленими належним чином відповідно до норм діючого законодавства, реальність здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 163 836,00 грн, з яких: 131 068,00 грн за основним платежем, 32 768,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податку на додану вартість у загальному розмірі 192 301,50 грн, з яких: 128 201,00 грн за основним платежем, 64 100,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), прийняті відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, тобто відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги позивача про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по правовідносинам позивача з ПП "Автокремінь", ТОВ "Магнітопровід", ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна", не знайшли свого підтвердження під апеляційного розгляду справи, оскільки первинних документів, оформлених належним чином відповідно до норм діючого законодавства, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами позивачем надано не було.

Інші доводи апеляційних скарг не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що 16.11.2016 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі № 816/294/16 до винесення рішення по суті. (а.с.48-49).

З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік, з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Законом України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно п.3 ч.2. ст.4 Закону України Про судовий збір, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана субєктом владних повноважень, юридичною особою, встановлюється ставка судового збору - 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, звернені до суду вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, дату звернення до суду з позовом та розмір заявлених майнових вимог (454353,00грн.), ставка, що підлягала сплаті при поданні до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою становить - 6815,30 грн (тобто 1,5% від 454353,00грн.).

Отже, розмір ставки за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі № 816/294/16, складає 7496,83(110% від 6815,30грн.).

Керуючись приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, позивача, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 7496,83 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410"(ЄДРПОУ 36410555, вул. Першотравнева, буд.61, м. Кременчук, 39600) судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі № 816/294/16 в розмірі 7496 (сім тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 83 коп. на реквізити: отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030101, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі № 816/294/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410"(ЄДРПОУ 36410555, вул. Першотравнева, буд.61, м. Кременчук, 39600) судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі № 816/294/16 в розмірі 7496 (сім тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 83 коп. на реквізити: отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030101, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2016 р.