Ухвала суду № 63548713, 19.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 р.Справа № 816/1397/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру України у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2016р. по справі № 816/1397/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру України у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач), у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення та оформлення наказом, не повідомлення відповідача про результати вирішення його клопотання із посиланням на закон та можливість оскарження дій та бездіяльності відповідача стосовно клопотання позивача про поновлення договору оренди від 11.04.2011, укладеного між позивачем та Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області, стосовно строкового платного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в землях запасу державної власності на території Білухівської сільської ради, площею 14,26 га кадастровий №5321680400:00:003:0610 та договору оренди від 11.04.2011, укладеного між позивачем та Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області, стосовно строкового платного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в землях запасу державної власності на території Білухівської сільської ради, площею 14,81 га кадастровий №5321680400:00:003:0611; зобов'язати відповідача прийняти наказ про поновлення договору оренди від 11.04.2011, укладеного між позивачем та Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області, щодо строкового платного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в землях запасу державної власності на території Білухівської сільської ради, площею 14,26 га, на п'ять років кадастровий №5321680400:00:003:0610 та договору оренди від 11.04.2011, укладеного між позивачем та Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області, щодо строкового платного користування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в землях запасу державної власності на території Білухівської сільської ради, площею 14,81 га, на п'ять років кадастровий №5321680400:00:003:0611 та повідомити позивача про прийняті рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 року вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладену у листі від 04.07.2016 вих. №5064/6-16, щодо поновлення договорів оренди землі від 11.04.2011. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про поновлення договорів оренди землі від 11.04.2011 з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного зясування обставин справи, що мають значення для справи.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 11.04.2011 року між Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області, як орендодавцем, та ОСОБА_1, як орендарем, укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий №5321680400:00:003:0610, розташовану на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, площею 14,26 га ріллі, на п'ять років.

Даний договір зареєстрований у відділ Держкомзему у Карлівському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2011 №532160001000050.

За змістом пункту 8 згаданого договору після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновлення договору на новий строк.

Також, 11.04.2011 між Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області, як орендодавцем, та ОСОБА_1, як орендарем, укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий №5321680400:00:003:0611, розташовану на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, площею 14,81 га ріллі, на п'ять років.

Даний договір зареєстрований у відділ Держкомзему у Карлівському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2011 №532160001000051.

За змістом пункту 8 згаданого договору після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновлення договору на новий строк.

11 квітня 2016 року позивачем на імя в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області подано клопотання про поновлення зазначених вище договорів оренди землі.

Листом від 04.07.2016 вих. №5064/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило позивача про відсутність підстав для поновлення договорів оренди землі, оскільки земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передаються громадянам та юридичним особам у користування шляхом проведення земельних торгів у порядку статті 134 Земельного кодексу України. Інших підстав для відмови у поновленні договорів оренди землі відповідач у листі від 04.07.2016 вих. №5064/6-16 не навів.

Позивач, не погодившись із вказаною відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так, в силу положень абзацу 22 частини 2 згаданої статті, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі.

Порядок поновлення договору оренди землі визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі", відповідно до частини першої якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність доводів відповідача щодо відсутності підстав для поновлення зазначених вище договорів оренди землі від 11.04.2011, що обумовлені посиланням на положення статті 134 Земельного кодексу України, адже в силу приписів частини другої згаданої статті процедура земельних торгів не застосовується у разі поновлення договорів оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, цільове призначення та межі переданих позивачу в оренду земельних ділянок не змінились, договори оренди землі у встановленому законом порядку пройшли державну реєстрацію, відомості про передачу земельних ділянок в оренду внесені до Державного земельного кадастру.

Отже, позивач має переважне право на поновлення договорів оренди землі у порядку, визначеному статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Стосовно доводів апелянта про те, що до клопотань про поновлення договорів оренди землі ОСОБА_1 не додано проекти додаткових угод, як того вимагає частина третя статті 33 Закону України "Про оренду землі", колегія суддів зауважує, що дана обставина не зазначена у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.07.2016 вих. №5064/6-16 у якості підстави для відмови у поновленні договорів оренди землі, а тому не може бути оцінена судом як належне обґрунтування правомірності прийнятого відповідачем рішення.

Водночас, відповідь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.07.2016 вих. №5064/6-16 не містить посилань на інші підстави для відмови у поновленні договорів оренди землі, окрім тих, правова оцінка яким надана судом вище.

Враховуючи вищевикладне, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, виходячи з того, що законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Така позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 20.11.2012 року, яка в силу ч.2 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Разом з тим, згідно абз. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши встановлені обставини у справі, з метою захисту належних прав та інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладеної у листі від 04.07.2016 вих. №5064/6-16, щодо поновлення договорів оренди землі від 11.04.2011, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про поновлення договорів оренди землі від 11.04.2011 з урахуванням висновків суду.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру України у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2016р. по справі № 816/1397/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4