Ухвала суду № 63548654, 15.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 р. № 876/7305/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранслогістик" до Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2016 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранслогістик" звернулося до суду із позовом до відповідача - Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, яким з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.46) просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №0011041202 від 01.08.2016, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 61553, 00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 15388, 25 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що порушення, відображене в акті перевірки, фактично є свідченням порушень, допущених контрагентом (постачальником ТзОВ «Євротранслогістик» - ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто», яким не подано податкову декларацію за травень 2016 року), а не доказом недобросовісності ТзОВ «Євротранслогістик». При цьому позивач зауважує, що податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит із повнотою відображення контрагентом у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій та фактичною сплатою контрагентом податків до бюджету.

Позивач вважає, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, а прийняте на цих підставах податкове повідомлення-рішення є протиправними і підлягає скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0011041202 від 01.08.2016.

Постанова мотивована тим, що позивачем дотримані вимоги чинного законодавства щодо визначення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки дані, внесені ним у податкову декларацію з ПДВ за травень 2016 року, є достовірними та сформованими на підставі належним чином оформленої податкової накладної.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним зясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що з ТзОВ «Євротранслогістик» постійно проводиться робота по усуненню розбіжностей: проводяться звірки з постачальниками з метою виявлення помилок у податковій звітності контрагентів, подаються уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з ПДВ з додатком 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Станом на 18.07.2016 серед постачальників позивача за травень виявлено платника, яким надано ризиковий кредит ТзОВ «Торговий дім ОСОБА_1».

Відповідно до податкової накладної №2 від 10.05.2016 було реалізовано сідельний тягач на загальну суму 369 320, 00 грн в т.ч. ПДВ 61553,33 грн. При цьому, ТзОВ «Торговий дім ОСОБА_1» податкову декларацію за травень 2016 року не подало і, відповідно, сума ПДВ у розмірі 61 553,33 грн до бюджету не сплачена.

Апелянт зазначає, що обовязковою умовою виникнення у платника податків права на податковий кредит є реальне здійснення операції з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподаткованих операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формальних первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту.

При цьому свідчити про обізнаність платника податків щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності (обережності) при виборі контрагента може у тому числі й те, що даний контрагент протягом одного року тричі змінював місце реєстрації.

Враховуючи зазначене, Луцька ОДПІ ГУ ДФС Волинської області, зазначає, що під час проведення перевірки діяла виключно на підставі повноважень, у порядку та спосіб, що передбачені чинним законодавством, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши суддю доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 18.06.2016 ТзОВ «Євротранслогістик» подало до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкову декларацію з податку на додану вартість разом із довідкою про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, розрахунком бюджетного відшкодування з ПДВ та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2016 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (а.с.13-16). Згідно із зазначеними документами бюджетному відшкодуванню за травень 2016 року підлягає сума 85000,00 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з п.76.2 ст.76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У період з 29.06.2016 по 30.06.2016 Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Євротранслогістик» за травень 2016 року, якою, зокрема, встановлено порушення абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) -товариством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, задекларовану у декларації за травень 2016 року на рахунок платника у банку в сумі 61552,67 грн., про що складено Акт від 18.07.2016 №248/12-02/3847455 (а.с. 10 - 12, зворот).

Висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 61552,67 грн. ґрунтуються на тому, що дані податкової звітності були сформовані за наслідками операції з придбання сідельного тягача марки DAF XFRTE47MS0E798274, у ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто», яким не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року. Крім того, ГУ ДФС у Волинській області отримано службовий лист ОУ ГУ ДФС у Харківській області (вих. №1768/7/20-31-07-10 від 08.07.2016), з якого слідує, що за новим місцем реєстрації дане товариство відсутнє, тобто проведені операції не підтверджуються стосовно врахувань реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про необхідність умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

За таких обставин, контролюючим органом зроблено висновок про те, що в ході перевірки неможливо встановити факт здійснення господарських операцій по придбанню сідельного тягача марки DAF XFRTE47MS0E798274 у ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто» в травні 2016 року.

На підставі вказаного акту Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 01.08.2016 №0011041202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 61553,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 15388,25 грн. (а.с. 9).

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Зокрема, згідно з п.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, для отримувача товарів/послуг є податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, відповідно до пункту 201.11 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є видана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Як встановлено судом, спірну суму бюджетного відшкодування з ПДВ позивачем було сформовано на підставі фінансово-господарської операції згідно договору купівлі-продажу транспортних засобів від 10.05.2016 з придбання у ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто» сідельних тягачів для напівпричіпів марки DAF XFRTE47MS0E798274 та DAF XLRTE47MS0E797016 на загальну суму 369320,00 грн., в тому числі ПДВ 61553,33 грн. (а.с.17).

Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів (договору купівлі-продажу від 10.05.25016 №7, видаткової накладної від 10.05.2016 №496 (а.с. 18), платіжних доручень від 10.05.2016 №1407, від 12.05.2015 №1408 (а.с. 19-20), Свідоцтв про державну реєстрацію придбаних транспортних засобів (а.с. 23-24), представлені позивачем як докази, в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, а також враховуючи те, що підставою для віднесення до бюджетного відшкодування з ПДВ спірної суми стала виписана контрагентом позивача податкова накладна від 10.05.2016 №2, яка за формою та змістом відповідає вимогам та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.05.2016, що підтверджується наданим на запит позивача ОСОБА_2 з Єдиного реєстру від 20.05.2016 №617338, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог чинного законодавства щодо визначення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки внесені позивачем у податкову декларацію з ПДВ за травень 2016 року дані є достовірними та сформованими на підставі належним чином оформленої податкової накладної.

При цьому слід зазначити, що згідно зі ст. 201 ПК України обовязок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку продавця товарів (послуг), а не на платника податку, яких формує податковий кредит.

Водночас до обовязків та повноважень платника податку на додану вартість отримувача послуг на час здійснення господарської операції не входить здійснення контролю за дотриманням його котрагентом, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податків, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом вимог закону.

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання контрагентом свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого позивача.

Разом з тим, предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків, виявлення арифметичних або логічних помилок у декларації, у тому числі правомірність відображення показника збільшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з врахуванням результатів попередніх перевірок (камеральних/документальних), проведених органом ДФС, з'ясування відповідності даних декларації з ПДВ та даних Єдиного реєстру податкових накладних тощо.

Результатом камеральної перевірки заявленої до відшкодування суми ПДВ у контексті з положеннями статті 200 ПК України можуть бути висновки про відповідність чи невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, зроблені на підставі аналізу податкової звітності. При цьому дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки такі відповідно до пп.75.1.2 п.75 .1 ст. 75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №0011041202 від 01.08.2016, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 61553, 00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 15388, 25 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись частиною 3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі №803/1198/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

СуддіО.О. Большакова

ОСОБА_3

Ухвала складена в повному обсязі 20.12.2016.