Ухвала суду № 63548465, 20.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 р. Справа № 876/7836/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Качмара В.Я.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Бадівській О.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1,

та відповідача ОСОБА_2,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці ДФС про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі Митниця) в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Митниці від 10.05.2016 №456-о «Про звільнення ОСОБА_3Я.» (далі ОСОБА_4 №456-о), поновити його на посаді заступника начальника управління адміністрування митних платежів Митниці та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що жодних фактів несумлінного виконання ним службових обовязків немає, що також було підтверджено і матеріалами проведеної службової перевірки, однак незважаючи на це відповідачем протиправно було звільнено його із займаної посади, чим порушено його конституційне право на працю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у справі №813/1757/16 заявлений позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила Митниця, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що саме під час перебування позивача на посаді заступника начальника управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Митниці не було виявлено відповідних порушень при здійснені митного оформлення товарів, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання ним своїх посадових обовязків як державного службовця по контролю за підпорядкованими йому особами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивача безпідставно звинувачено у неналежному виконанні обовязків іншої посадової особи, а наведені оформлення митних декларацій, які зазначені у поданні на звільнення, відбувались протягом періоду, коли ОСОБА_3 не обіймав посаду заступника начальника управління адміністрування митних платежів Митниці та не мав обовязку щодо здійснення контролю за такими діями посадових осіб митного органу.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 20.01.1993 працював у митних органах, зокрема з 12.03.2016 згідно наказу Митниці від 11.03.2016 №195-о (далі ОСОБА_4 №195-о) на посаді заступника начальника управління адміністрування митних платежів Митниці.

ОСОБА_4 №456-о відповідачем за порушення Присяги державного службовця, передбаченої ст.17 Закону України «Про державну службу» (далі Закон №3723-XII), в частині сумлінного виконання своїх обов'язків, зокрема, передбачених пунктами 2.1, 2.4, 2.15 «Посадової інструкції заступника начальника управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Львівської митниці ДФС», затвердженої в.о.начальника Митниці 29.07.2015 та підпунктів 3.6.1, 3.6.3, 3.6.4 «Положення про Управління адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС», затвердженого наказом Митниці від 18.03.2016 №152, відповідно до діючого на даний час Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 (далі Закон №889-VIII), а саме п.4 ч.1 ст.87, п.1 ч.2 ст.65, статей 66 та 67, припинено державну службу позивача в перший день після закінчення перебування у стані тимчасової непрацездатності, тобто з 24.05.2016 (а.с.7).

Вказаний ОСОБА_4 №456-о було прийнято на підставі подання дисциплінарної комісії Митниці про звільнення із займаної посади ОСОБА_3 від 10.05.2016 (далі - Подання) та акта про відмову від надання пояснень (а.с.9-13, 49).

23.05.2016 у звязку із здачею ОСОБА_3 листка непрацездатності із останнім було проведено розрахунок з врахуванням відпрацьованого часу відповідно до наказу №478-о «Про проведення розрахунку з ОСОБА_3Я.» (а.с.8).

Не погодившись із ОСОБА_4 №456-о та вважаючи протиправним припинення своєї державної служби, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Частиною 1 ст.30 Митного кодексу України (далі - МК) передбачено, що посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України (ч.3 ст.569 МК).

Засади дисциплінарної відповідальності державних службовців у спірних відносинах визначаються Законом №889-VIII.

Статтею 64 цього Закону визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обовязків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності згідно ст.65 Закону №889-VIII є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обовязків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками, є зокрема порушення Присяги державного службовця.

Згідно ст.17 Закону №3723-XII (який був чинним на час прийняття позивачем ОСОБА_5 державного службовця) громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:

«Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Як вбачається із оскаржуваного позивачем ОСОБА_4 №456-о, порушення Присяги державного службовця на думку Митниці полягало у тому, що ОСОБА_3 несумлінно виконував свої обов'язки як заступник начальника управління адміністрування митних платежів Митниці.

У Поданні на звільнення позивача зазначено, що встановлено факти несумлінного виконання службових обовязків з боку ОСОБА_3 як заступника начальника управління адміністрування митних платежів Митниці, в частині здійснення контролю за вивченням посадовими особами Митниці основних документів, які підтверджують митну вартість товарів та передбачених п.2 ст.53 МК, фотофіксації характеристик товару, зазначених у описі митних декларацій, здійснення митних оформлень товарів з рівнем митної вартості, нижчим ніж ціни, які публікуються загальновизнаними інформаційними агентствами, а також без проведення порівняння заявленої митної вартості товарів з наявною у митниці інформацією попередніх митних декларацій.

Щодо зазначеної обставини, апеляційний суд звертає увагу, що митна вартість товарів визначена по всім митним деклараціям наведеним у Поданні за січень-лютий 2016 року згідно доповідних записок про результати службової перевірки (а.с.52-78) відповідає рівню митної вартості товарів, що була раніше визнана органами доходів і зборів, та вимогам ст.64 МК, а обставин, що суперечили б використанню декларантами відповідного методу визначення митної вартості не виявлено.

Необхідно також зазначити, що ОСОБА_3 не здійснював митного оформлення товарів по вищевказаним митним деклараціям, а відтак не вчинив порушень, що встановлені у таких доповідних записках.

Більше того, слід погодитись із судом першої інстанції, що в період з 21.08.2015 по 12.03.2016 ОСОБА_3 працював на посаді начальника відділу митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Митниці, а не заступника начальника управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Митниці, що підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці та витягом із наказу Митниці від 20.08.2015 №592-о (а.с.33, 171).

Тому, враховуючи, що усі порушення щодо визначення митної вартості товарів зазначені у Поданні були у січні-лютому 2016 року, коли ОСОБА_3 не перебував на посаді заступника начальника управління адміністрування митних платежів Митниці, підстави вважати, що таким порушено свої посадові обовязки відсутні.

Так, згідно пунктів 1.4 та 1.5 «Положення про управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Львівської митниці ДФС», яка затверджена наказом Митниці від 29.07.2015 №433 (а.с.80-89) начальник управління має двох заступників, у тому числі заступника начальника Управління, заступника начальника Управління начальника відділу митних платежів. Обовязки заступника начальника Управління визначаються начальником Управління за конкретними напрямами роботи в його посадовій Інструкції, а обовязки заступника начальника Управління начальника відділу митних платежів у положенні про цей відділ.

У відповідності до розділу 3 «Керівництво Відділом» «Положення про відділ митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Львівської митниці ДФС», яке затверджено в.о. заступника начальника Митниці 29.07.2015 (а.с.141-147), до обовязків ОСОБА_3 не входило здійснення організації роботи в напрямку контролю: за нарахуванням митних платежів, за визначенням країни походження товарів, правильністю визначення митної вартості товарів, класифікації та кодування товарів згідно УКТЗЕД.

Лише з 12.03.2016 після призначення ОСОБА_3 згідно ОСОБА_4 №195-о на посаду заступника начальника управління адміністрування митних платежів Митниці, до його посадових обовязків віднесено обовязки передбачені «Посадовою інструкцією заступника начальника Управління адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС», яка затверджена начальником Митниці 12.03.2016 (а.с.100-102).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивача протиправно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за несумлінне виконання службових обовязків, які входили до повноважень заступника начальника управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Митниці, оскільки такий не займав вказаної посади.

Щодо покликання Митниці на те, що позивач не забезпечив надання до 01.04.2016 в управління організації митного контролю Митниці пропозицій про товари щодо яких існує ризик декларування не за своїм найменуванням або кодом згідно з УКТЗЕД, та які можуть бути ідентифіковані в результаті лабораторної перевірки, апеляційний суд зазначає наступне.

ОСОБА_4 Державної фіскальної служби України від 02.03.2016 №198 «Про організацію надання пропозицій до профілів ризику щодо експертних досліджень» (далі ОСОБА_4 №198) було встановлено забезпечити його виконання до 08.04.2016 (а.с.168).

Позивач після призначення 12.03.2016 на посаду заступника начальника управління адміністрування митних платежів Митниці в цей же день здійснив заходи щодо виконання вказаного наказу доручивши його виконання ОСОБА_6 згідно відповідної резолюції від 12.03.2016.

Покликання Митниці на те, що виконання надання пропозицій до профілів ризику щодо експертних досліджень слід було надати до 01.04.2016, апеляційний суд вважає голослівними, оскільки згідно ОСОБА_4 №198 виконання передбачено до 08.04.2016, а встановлення дати 01.04.2016 розпорядженням начальника Митниці від 23.03.2016 №32 «Про організацію надання пропозицій до профілів ризику щодо експертних досліджень» (а.с.167) не може свідчити про порушення ОСОБА_3 встановленого строку, оскільки відмітки про ознайомлення його із таким розпорядженням матеріали справи не містять.

Представник Митниці в судовому засіданні також не підтвердив, що ОСОБА_3 як заступник начальника управління адміністрування митних платежів Митниці був ознайомлений із таким розпорядженням.

Враховуючи усе вищенаведене, апеляційний суд не вбачає у діях ОСОБА_3 несумлінного виконання ним своїх посадових обовязків, а відтак таким не було вчинено дисциплінарного проступку передбаченого ст.65 Закону №889-VIII.

Більше того, необхідно звернути увагу, що припинення державної служби за порушення Присяги державного службовця, може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 21 травня 2013 року у справі №21-403а12, від 04 червня 2013 року у справі №21-167а13), від 17 вересня 2013 року у справі №21-231а13, від 03 грудня 2013 року у справі №21-379а13 та від 28 квітня 2015 року у справі №21-163а15.

Необхідно категорично відзначити, що порушення які ставилися у провину позивачу є надумані, повністю ґрунтується на припущеннях, не мають жодного взаємозв'язку між виконанням позивачем своїх посадових обов'язків і ймовірними порушеннями, що є неприпустимим та грубо порушило конституційне право ОСОБА_7 на працю, внаслідок довільного і неправильного трактування Митницею вимог законодавства.

За змістом частин 1-2 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, з одночасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача та необхідність стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 21 грудня 2016 року.