Ухвала суду № 63548419, 14.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 876/7374/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гудима Л.Я.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Буської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року в адміністративній справі № 813/4144/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будова Захід» до Буської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будова Захід» (далі ТОВ «Будова-Захід», Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати рішення Буської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі Буська ОДПІ) від 06 квітня 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску: № НОМЕР_1 в частині нарахування штрафу (10%) в розмірі 2476,63 грн та пені в розмірі 9801 грн; № НОМЕР_2 в частині нарахування штрафу (10%) в розмірі 2881,44 грн та пені в розмірі 10 690,13 грн; № НОМЕР_3 в частині нарахування штрафу (10%) в розмірі 2649,42 грн та пені в розмірі 9087,49 грн; № НОМЕР_4 в частині нарахування штрафу (10%) в розмірі 2627,08 грн та пені в розмірі 8143,98 грн; № НОМЕР_5 в частині нарахування штрафу (10%) в розмірі 2415,38 грн та пені в розмірі 6811,37 грн; № НОМЕР_6 в частині нарахування штрафу (10%) в розмірі 1955,30 грн та пені в розмірі 4909,06 грн; № НОМЕР_7 в частині нарахування штрафу (10%) в розмірі 2147,28 грн та пені в розмірі 4745,48 грн; № НОМЕР_8 в частині нарахування штрафу (10%) в розмірі 2229,19 грн та пені в розмірі 4257,75 грн; № НОМЕР_9 в частині нарахування штрафу (10%) в розмірі 2124,72 грн та пені в розмірі 3357,06 грн; № НОМЕР_10 в частині нарахування штрафу (10%) в розмірі 2163,26 грн та пені в розмірі 2812,23 грн; № НОМЕР_11 в частині нарахування штрафу (10%) у розмірі 1449,08 грн та пені в розмірі 1434,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що всупереч приписам ПК України під час розрахунку штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску (далі ЄСВ), як свідчить розрахунок штрафної санкції, ревізор-інспектор нарахував пеню та штраф не на суми витрат по рахунку 651 «розрахунки за пенсійним забезпеченням», що вказані в акті перевірки відповідача, а використав інші суми. У звязку з цим, пеня та штраф за несвоєчасну сплату ЄСВ нарахована не на суми несвоєчасного сплаченого внеску за пенсійним забезпеченням, розмір яких встановлено за результатами перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Буська ОДПІ, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та суперечить нормам матеріального і процесуального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що перевіркою встановлено, що в порушення статтей 5, 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» Товариством несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування за січень 2013 року січень 2015 року згідно поданих до податкового органу звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування, що стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 26 березня 2015 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час проведення будівництва обєкта «Багатоквартирний житловий будинок» за адресою: м.Тернопіль, вул.С.Бандери, 83 за період з 01.01.2013 року по 31.01.2015 року, за результатами якої складено акт за № 46/22-00/34938625 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статтей 5, 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за січень 2013 року січень 2015 року.

На підставі Акта перевірки та відповідно до встановлених порушень Буською ОДПІ 06 квітня 2015 року щодо Товариства були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме:

- № НОМЕР_1 про нарахування штрафу в розмірі 2862,10 грн (10%) та пені в розмірі 11 315,89 грн за період з 21.01.2014 року до 26.02.2015 року;

- № НОМЕР_2 про нарахування штрафу в розмірі 3042,08 грн (10%) та пені в розмірі 11 286,11 грн за період з 21.01.2014 року до 26.02.2015 року;

- № НОМЕР_3 про нарахування штрафу в розмірі 2790,17 грн (10%) та пені в розмірі 9570,27 грн за період з 21.03.2014 року до 26.02.2015 року;

- № НОМЕР_4 про нарахування штрафу в розмірі 2767,84 грн (10%) та пені в розмірі 8580,31 грн за період з 23.04.2014 року до 26.02.2015 року;

- № НОМЕР_5 про нарахування штрафу в розмірі 2556,13 грн (10%) та пені в розмірі 7208,29 грн за період з 21.05.2014 року до 26.02.2015 року;

- № НОМЕР_6 про нарахування штрафу в розмірі 2096,05 грн (10%) та пені в розмірі 5263,76 грн за період з 21.06.2014 року до 27.02.2015 року;

- № НОМЕР_7 про нарахування штрафу в розмірі 2288,03 грн (10%) та пені в розмірі 5056,54 грн за період з 22.07.2014 року до 27.02.2015 року;

- № НОМЕР_8 про нарахування штрафу в розмірі 2369,94 грн (10%) та пені в розмірі 4526,58 грн за період з 21.08.2014 року до 27.02.2015 року;

- № НОМЕР_9 про нарахування штрафу в розмірі 2265,47 грн (10%) та пені в розмірі 3579,45 грн за період з 23.09.2014 року до 27.02.2015 року;

- № НОМЕР_10 про нарахування штрафу в розмірі 2304,01 грн (10%) та пені в розмірі 2995,21 грн за період з 21.10.2014 року до 27.02.2015 року;

- № НОМЕР_11 про нарахування штрафу в розмірі 1669,59 грн (10%) та пені в розмірі 1652,90 грн за період з 21.11.2014 року до 27.02.2015 року.

Частково не погоджуючись із цими рішеннями, Товариство оскаржило їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обгрунтовував його тим, що суми розрахунків штрафних санкцій та пені, нарахованих в спірних рішеннях від 06.04.2015 року, а саме: № НОМЕР_1 штраф на суму 2862,1 грн (10%) та пеня в розмірі 11 315,89 грн за період з 21.01.2014 року до 26.02.2015 року; № НОМЕР_2 штраф на суму 3042,08 грн (10%) та пеня в розмірі 11 286,11 грн за період з 21.01.2014 року до 26.02.2015 року; № НОМЕР_3 штраф на суму 2790,17 грн (10%) та пеня в розмірі 9570,27 грн за період з 21.03.2014 року до 26.02.2015 року; № НОМЕР_4 штраф на суму 2767,84 грн (10%) та пеня в розмірі 8580,31 грн за період з 23.04.2014 року до 26.02.2015 року; № НОМЕР_5 штраф на суму 2556,13 грн (10%) та пеня в розмірі 7208,29 грн за період з 21.05.2014 року до 26.02.2015 року; № НОМЕР_6 штраф на суму 2096,05 грн (10%) та пеня в розмірі 5263,76 грн (0,1 від суми недоїмки) за період з 21.06.2014 року до 27.02.2015 року; № НОМЕР_7 штраф на суму 2288,03 грн (10%) та пеня в розмірі 5056,54 грн за період з 22.07.2014 року до 27.02.2015 року; № НОМЕР_8 штраф на суму 2369,94 грн (10%) та пеня в розмірі 4526,58 грн за період з 21.08.2014 року до 27.02.2015 року; № НОМЕР_9 штраф на суму 2265,47 грн (10%) та пеня в розмірі 3579,45 грн за період з 23.09.2014 року до 27.02.2015 року; № НОМЕР_10 штраф на суму 2304,01 грн (10%) та пеня в розмірі 2995,21 грн за період з 21.10.2014 року до 27.02.2015 року; № НОМЕР_11 штраф на суму 1669,59 грн (10%) та пеня в розмірі 1652,90 грн за період з 21.11.2014 року до 27.02.2015 року, не відповідають сумам витрат, встановленим за результатами перевірки і вказаним в Акті перевірки, а саме: за січень 2014 року 3854,66 грн, за лютий 2014 року 1606,41 грн, за березень 2014 року 1407,52 грн, за квітень 2014 року 1407,52 грн, за травень 2014 року 1407,52 грн, за червень 2014 року 1407,52 грн, за липень 2014 року 1407,52 грн, за серпень 2014 року 1407,52 грн, за вересень 2014 року 1407,52 грн, за жовтень 2014 року 1407,52 грн, за листопад 2014 року 2205,52 грн, за грудень 2014 року 2345,87 грн, а всього за 2014 рік 21 272,22 грн.

Відтак, пеня та штраф за несвоєчасну сплату ЄСВ відповідачем нарахована не на суми несвоєчасного сплаченого внеску за пенсійним забезпеченням, розмір яких встановлено за результатами перевірки.

Крім цього, відповідачем у запереченні на позовну зазначено, що саме за результатами перевірки складено акт від 26.03.2015 року № 46/22-00/34938625 та винесено оскаржувані рішення, проте факту невідповідності сум зазначених в акті перевірки і спірних рішеннях, представник відповідача не спростував.

Таким чином, з урахуванням повноважень суду відповідно до статті 162 КАС України, та згідно частини третьої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», яка встановлює, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За приписами частини третьої статті 9 Закону України № 2464-VІ від 08.07.2010 р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VІ) обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина восьма статті 9 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно із пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду (частина тринадцята статті 25 Закону № 2464-VІ).

Представник відповідача визнав, що в ході проведеної податковим органом перевірки були встановлені одні факти порушень (розміри несплачених сум), а нарахування згідно з оскаржуваними рішеннями було здійснено за сумами ЄСВ, задекларованими в цілому по Товариству; розмежувати вказані суми неможливо.

Згідно із зазначеними вище нормами законодавства підставою для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є результати перевірки; водночас оскаржувані рішення стосуються також і сум, які не були перевірені.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог Товариства щодо визнання протиправними і скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску щодо сум, які не були охоплені перевіркою, та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги не грунтуються на вимогах законодавства, тому зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують; при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Буської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року в адміністративній справі № 813/4144/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді Л.Я.Гудим

ОСОБА_4

Ухвала в повному обсязі складена 19 грудня 2016 року.