Ухвала суду № 63548333, 20.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5305/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 року №2275-17, податкової вимоги від 12.03.2016 року №7138-16 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.03.2016 року №7138-16, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив суд

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві № 7138-16 від 12 березня 2016 року, якою ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1) визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25 000,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві № 7138-16 від 12 березня 2016 року про опис майна у податкову заставу, відповідно до якого, вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1).

Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві № 7138-16 від 12 березня 2016 року про опис майна у податкову заставу, відповідно до якого, вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, подано апеляційну скаргу, у якій податковий орган просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку з фізичних осіб.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію «Транспортний податок», прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 №2275-17, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення контролюючим органом направлено на адресу позивача та повернуто відділом поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки відділу поштового зв'язку.

На підставі викладеного, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сформовано податкову вимогу від 12.03.2016 року №7138-16, якою ОСОБА_2 повідомлено про те, що станом на 11.03.2016 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 25 000,00 грн., з яких 25 000,00 грн. заборгованість з транспортного податку з фізичних осіб. Крім того, контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 12.03.2016 року №7138-16, згідно з яким заступником начальника державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) ОСОБА_2

Встановивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції переходить до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки доказів.

Статтею 4 Податкового кодексу України визначені основні засади, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Зокрема, до основоположних принципів податкового законодавства належать:

- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України);

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України);

- соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків (п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України);

- стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п.п.4.1.9. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України);

Будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на вказаних вище принципах та не суперечити їм.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1. ст.267 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно п.п.267.5.1 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п.п. 10.1.1. п. 10.1 ст. 10 та ст. 265 Податкового кодексу України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог цього Кодексу вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Податковим кодексом України (п.п.4.2, 4.4, 10.4 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п.п. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.п. 12.3.1 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

Згідно п.п. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Відповідно до п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Частиною 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 року № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629» установлений транспортний податок та затверджене Положення про транспортний податок, яке містить норми, аналогічні тим, що викладені в Податковому кодексі України.

Вказане вище рішення Київської міської ради, було опубліковане у газеті «Хрещатик» 06.03.2015 року.

Отже, рішення, яким введено транспортний податок на території міста Києва, набирає законної сили та застосовується з початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, що відбулось 06.03.2015 року.

Відтак, враховуючи закріплений в Кодексі принцип стабільності податкового законодавства, визначені в п. 12.3. ст. 12, п. 12.4.3. п. 12.4. ст. 12 Кодексу межі повноважень міських рад щодо податків та зборів, а також з огляду на норму ч. 2 ст. 19 Конституції України, рішення Київської міської ради, яким установлений новий місцевий податок, може бути застосоване не раніше 2016 року. При цьому, норми п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 та п.п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України зобов'язують, у разі коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, приймати рішення на користь платника податків.

Відповідно до Податкового кодексу України та Положення про транспортний податок транспортний податок сплачується за базовий період (рік), але пропорційно кількості місяців, на протязі яких особа володіє легковим автомобілем, що є об'єктом оподаткування.

Оскільки нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, (ст. 58 Конституції України), то визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за повний 2015 рік, враховуючи, що рішення місцевої ради про введення на території міста цього податку було оприлюднене лише в березі 2015 року, є передчасним та неправомірним.

Крім того, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю.Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 21 грудня 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.